Рішення № 136941099, 28.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.05.2026Справа № 554/6367/26 Провадження № 2-а/554/95/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі Титаренко Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якому просить скасувати постанову № R265515 від 22.12.2025 року , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі, стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує на те, що 10.04.2026 р. він дізнався, що йому заблоковано банківську картку. Через застосунок «Дія» він дізнався, що арешт коштів було здійснено на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП № 80734864 від 10.04.2026 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Відповідно до даних постанови, виконавче провадження було відкрито на підставі постанови № R265515 від 22.12.2025 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що про існування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 , ні про постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження йому не було відомо. Позивач зазначає. що згідно Витягу з реєстру Полтавської міської територіальної громади його місце реєстрації АДРЕСА_1 , а адреса проживання, згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників , військовозобов`язаних та резервістів Резерв + є : АДРЕСА_2 . Дата уточнення даних була зроблена 12.06.2025 року, тобто за пів року до винесення постанови відповідачем. Позивач вказує, що відповідач через електронний сервіс «Оберіг» знав , де він фактично мешкає. Позивач зазначає, що в постанові № R265515 від 22.12.2025 року зазначено, що вона була відправлена не на фактичне місце проживання позивача, що зазначено в «Резерв+», а його місце реєстрації : АДРЕСА_1 . Позивач категорично не погоджується з постановою, оскільки вона складена без його присутності, повістку він не отримував, був позбавлений можливості надавати пояснення, докази, користуватися допомогою захисника. ОСОБА_1 вважає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 не об`єктивно було розглянуто справу, спираючись виключно на своє бачення, свідомо не враховуючи обставин. Позивач вважає, що не порушував закону, постанова № R265515 від 22.12.2025 року складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства, містить неправдиву інформацію, є необґрунтованою, протиправною і підлягає скасуванню.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04 травня 2026 року поновлено строк на подання позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

25 травня 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що всупереч доводів позивача, щодо поважності пропуску строків на оскарження постанови № R265515 від 22.12.2025 не додано належним чином копій матеріалів виконавчого провадження, що свідчать про направлення позивачу (боржнику) Шевченківським відділом державної виконавчої у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника. А отже відсутні докази щодо отримання ним чи неможливість отримання матеріалів виконавчого провадження, що свідчить про введення суду в оману щодо поважності пропущення строків на оскарження вищевказаної постанови. Позивач норм мобілізаційного законодавства не дотримався, що потягло за собою накладання на нього адміністративного стягнення. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Позивачу було направлено повістку №3510199, відповідно до якої йому належало з`явитись 30.05.2025 року о 14:00 год. Позивач не виконав вимог мобілізаційного законодавства та не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стосовно позивача, за допущене адміністративне правопорушення, було

складено постанову по справі про адміністративне правопорушення №R265515 від 22.12.2025 року. Зазначена постанова є електронною, формується виключно після того, як громадянин особисто, через застосунок «Резерв+» надасть добровільну згоду на визнання адміністративного правопорушення. Позивач таку згоду надав, ним було подано заяву про визнання адміністративного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності. Саме після того, як позивач надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, було сформовано нині оскаржувану ним постанову. Таким чином, позивач спочатку визнав вчинене ним адміністративне правопорушення, дав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та на сплату штрафу, однак вже після формування постанови позивач звертається до суду щодо її оскарження. На переконання відповідача визнання винесеного рішення свідчить про погодження особи із відповідною дією та унеможливлює подальше оскарження такого рішення з огляду на фактичну відсутність предмета спору, а саме незгоди особи, яка притягується д адміністративної відповідальності, із фактом притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач власним волевиявленням, знаючи про наявність обставин, що дають підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та визнавши факт допущеного правопорушення, ініціював фактично штучну позовну заяву та легковажно розраховував на відвернення правових наслідків свого протиправного діяння. Представник відповідача зазначає, що позивач не прибув у визначений час за повісткою, яка була направлена належним чином, не виконав свого мобілізаційного обов`язку, чим допустив адміністративне правопорушення, а отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 є необґрунтованими (а.с.35-37).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 № R 265515 від 22.12.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. за те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») , чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що встановлено за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.20).

З роздруківки із застосунку Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовозобов`язаний, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , дата уточнення даних 12.06.2025 р. (а.с.12-14).

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до частини першої пункту 2 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Положеннями статті 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

З наданої відповідачем повістки № 3510199 вбачається, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 30.05.2025 р. на 14:00 год., для уточнення даних (а.с.43).

Повістка про виклик № 3510199 ОСОБА_1 до відповідача була направлена за адресою позивача АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення поштового відправлення № 0610253704341 (а.с. 43 зворот) . Така адреса зазначена у Витязі з Реєстру територіальної громади наданого позивачем (а.с.9) при подачі позовної заяви, як адреса його реєстрації та вказана позивачем у позовній заяві. Крім того, адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 2684440 (а.с.28) та Витягом з роздруківки «Резерв +», з якого також вбачається, що ОСОБА_1 уточнено дані 12.06.2025 р. (а.с.12-14.

Відповідно до пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:

«Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого / задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення».

З наданого відповідачем опису вкладення АТ «Укрпошта» слідує, що Повістка була направлена 20.05.2025 р. на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 м. Полтава, Інституцький проріз,24 рекомендованим листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення за № 0610253704341, що підтверджується долученими до Відзиву на позовну заяву додатками, а саме копією повістки, копією опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення (а.с.43).

Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:

«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».

Відповідачем не надано до суду доказів, того, що позивачем отримано повістку та взагалі не долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення чи Трекінг АТ «Укрпошта», що позбавляє суд можливості перевірити факт надсилання позивачу судової повістки та статус вказаного поштового відправлення.

Після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».

Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

У конкретній справі відомості про статус вручення поштового відправлення, а саме судової повістки ОСОБА_1 відсутні.

Так, як і в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Сам по собі той факт, що повістка була направлена позивачу, не дає підстав констатувати належність повідомлення відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Як висловився П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.04.2025 у справі №511/4404/24 для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», а залишення повідомлення у паркані не можна вважати належним способом повідомлення у розумінні вказаних норм чинного законодавства. На переконання апеляційного суду, вказане є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Саме вручення позивачу повістки про його виклик є обов`язковою передумовою притягнення його до відповідальності.

Крім того, постанова R 265515 не містить відомостей про повістку про виклик до ТЦК та СП, у постанові не зазначено на яку дату та час здійснювався виклик ОСОБА_1 . Таким чином, постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, суть та дату вчинення адміністративного правопорушення, а тому не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд вважає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення. Враховуючти викладене, відповідачем не надані докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП. А отже, вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та об`єктивної сторони правопорушення.

Аналізуючи обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, згідно із ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як встановлено судом, 30.05.2025 року відповідачу вже було відомо про факт неприбуття ОСОБА_1 за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 22.12.2025 року, тобто більш ніж через три місяці.

Отже, суд вважає, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої постанови, при цьому також не враховано положення ч.9 ст.38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ч.9 ст.38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушення норм процесуального права.

Щодо пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем, то вказане клопотання вже вирішено судом при відкритті провадження по справі на підставі п.7 ч. 9 ст. 171 КАС України, а тому заперечення відповідача в цій частині судом не оцінюються.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач самостійно, в порядку ст. 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, шляхом використання мобільного застосунку «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому перебував на обліку, із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, яке полягало у тому, що він не з`явився за повісткою та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності судом до уваги не береться, оскільки обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Отже, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Приписами ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Щодо витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч.4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Гарківець Л.В. укладено Договір про надання правничої допомоги від 14 квітня 2026 року. Позивачем надано розрахунок судових витрат , які позивач понесе , у зв`язку із розглядом справи з якого вбачається: консультація адвоката 500 грн., вартість складання позовної заяви 6500 грн., орієнтовна кількість судовиз засідань, де планує брати участь адвокат 1000 грн./засідання 2 засідання (2000 грн.) (а.с.21).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, враховуючи, що позиваче всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

Оскільки позивачем не надано належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 9000 грн., зокрема документу, що свідчить про фактичну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст.8-9,72-77,241,242-246,250 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі- задовольнити.

Скасувати постанову № R 265515 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_3 від 22 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на професійну правову допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: м.Полтава, пров. Стешенка,6, ЄДРПОУ 34963066.

Суддя Л.І.Савченко