Рішення № 136939779, 18.05.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1984/26

провадження 2/216/2805/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та відповідача по справі народився син ОСОБА_3 , який з 2023 року по теперішній час мешкає разом із позивачем, самостійно ним виховується та повністю перебуває на його утриманні. Мати дитини не приймає участі у вихованні та утриманні спільного сина, з 2023 року проживає окремо. Позивач вказує, що є порядною людиною, не зловживає алкогольними напоями та тютюновими виробами, не вживає наркотичні засоби, веде моральний та здоровий спосіб життя, любить свого сина і спроможний самостійно забезпечити його всім необхідним. Дитина відвідує гуртки, розвивається відповідно свого віку, облікована в медичних установах. Позивач самостійно забезпечує свого сина харчуванням, ліками, одягом, піклується про стан його здоров`я, займається його навчанням та розвитком, як духовним так і фізичним. В свою чергу відповідач перестала приймати будь-яку участь в житті та вихованні сина, не турбується про нього, не цікавиться його станом здоров`я, матеріальну допомогу не надає, тобто відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не бере участі у матеріальному утриманні дитини, живе своїм життям, спілкується з ним лише іноді. Позивач вважає, що відповідач не надає дитині материнського тепла та турботи, не приділяє їй стільки уваги, скільки вона потребує. Поведінка відповідача свідчить про її байдужість до дитини. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.

Позивач до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Відповідач до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила, надала заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила, надала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи по суті просить врахувати висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських права.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Сімейним кодексом України та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.11.2016.

Мати дитини, ОСОБА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Батьки, згідно зі ст.ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто здійснювати батьківські права, які не можуть суперечити інтересам дитини.

Кожна дитина, відповідно до ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особа, що їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як вбачається з висновку виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських права №8/33-1767 від 28.04.2026 з 2023 року відповіда ОСОБА_2 з сім`єю спільно не проживає. З того часу позивач, ОСОБА_1 , самостійно утримує і виховує сина. Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , на території АДРЕСА_3 . Житлово-побутові умови проживання малолітнього ОСОБА_4 задовільні. Дитина забезпечена усім необхідним для повноцінного життя і розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей виконкому районної у місті ради. 27.04.2026 завідувач сектору захисту прав та законних інтересів дітей служби у справах дітей виконкому районної у місті ради Юрік М.С. спілкувалась з малолітнім ОСОБА_5 . Під час спілкування дитина пояснила, що протягом трьох років він проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , який піклується про нього, забезпечує відвідування ним спортивної секції з тенісу. Малолітній ОСОБА_3 додав, що підтримує батька та не заперечує проти позбавлення матері, ОСОБА_2 , батьківських прав. Відповідно до характеристики з місця навчання малолітнього ОСОБА_4 , наданою адміністрацією Криворізького ліцею академічного спрямування «Міжнародні перспективи» Криворізької міської ради, батько дитини, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті сина, відвідує батьківські збори, забезпечує відвідування ним навчальних екскурсій, організовує проведення вільного часу дитини. Згідно з інформацією, наданою сімейним лікарем приватного медичного кабінету «Дитячий лікар» ФОП ОСОБА_6 , позивач по справі здійснює запис та приводить дитину на прийом, отримує рецепти для лікування сина. Мати дитини, ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню, навчанню і утриманню малолітньої дитини, ОСОБА_4 , проживає окремо від сина, не спілкується з ним, не цікавиться його життям і здоров`ям, не надає матеріальної допомоги, що є порушенням вимог ст.ст. 154, 180 Сімейного кодексу України. Крім цього, відповідач по справі надала до суду нотаріально посвідчену заяву в якій зазначає, що вона дійсно проживає окремо від дитини, з сином не спілкується, не піклується про нього та не бажає змінювати своє ставлення до виховання і утримання сина. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому районної у місті ради було встановлено, що небажання матері займатись вихованням, навчанням і утриманням малолітнього сина та згода на позбавлення її батьківських прав, свідчать про повну неспроможність ОСОБА_2 виконувати батьківські обов`язки щодо дитини, ОСОБА_4 . Враховуючи встановлені обставини, виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав відповідача, відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 2 статті 164 СК України, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року передбачено позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком чи матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків та свідомо їх не виконує, надала до суду нотаріально засвідчену заяву про розгляд справи без її участі, не бажає змінювати своє ставлення до виховання та утримання дитини та не заперечує, щодо позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним, оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дитини, утриманні та її здоровому розвитку, не заперечує, щодо позбавлення її батьківських прав, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги, що доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх осіб або непрацездатних осіб не встановлено, суд погоджується з вимогами позивача та вважає за необхідне визначити розмір аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, оскільки саме такий розмір призначених аліментів буде виправданий дійсними потребами дитини, обумовлений фактичними обставинами справи та сприятиме меті зобов`язання щодо утримання.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166, 181, 182 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 17 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Після набрання рішенням суду законної сили направити його копію до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНКОПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 36608314, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ