Рішення № 136937482, 28.05.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7109/25

Провадження № 2/496/1632/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.10.2024 року у розмірі 31459 грн 96 к. та судові витрати по справі у розмірі 2422 грн 40 к.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2024 року відповідачка приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua./terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис в паспорті кредиту за програмою «Кредитна картка». Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит (встановивши кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору. Проте, відповідачка не належним чином сплачувала Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими платежами відповідно до умов договору, тобто належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 24.10.2025 року у неї виникла заборгованість перед Банком у розмірі 31459 грн 96 к., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 22775 грн 79 к., заборгованості по відсоткам у розмірі 7934 грн 17 к. та пені у розмірі 750 грн. Оскільки відповідачка відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахованих процентів та штрафних санкцій. Свої доводи обґрунтовує тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним та достатнім доказом розміру заявлених позовних вимог, оскільки, незважаючи на наявність табличних даних, він не містить чіткого та зрозумілого алгоритму нарахування заборгованості. Відповідачка вважає, що наданий розрахунок є лише зведеною інформацією без розкриття механізму її формування, що унеможливлює перевірку правильності та законності нарахування сум. Відповідачка вважає, що позивачем не доведено належним чином правомірність та коректність нарахування процентів, зокрема відсутні чіткі дані щодо періодів нарахування, бази нарахування та методики розрахунку. Розрахунок штрафних санкцій (пені) не містить жодного обґрунтування, зокрема не зазначено періоди, формулу нарахування та правові підстави їх застосування. Відповідачка не заперечує факт користування кредитними коштами, однак не погоджується із розміром заявленої заборгованості, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами в частині нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Від представника позивача Медведєва М.О. надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача зазначив, що наявна у відповідачки заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування. На підтвердження вірності розрахунку в матеріалах справи наявна банківська виписка, яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік, де, в тому числі, відображено користування відповідачкою кредитного ліміту. Представник позивача зазначив, що пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф разове покарання, а пеня покарання має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов`язання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву, в якій просила поводити судове засідання за її відсутності.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача та заяву відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В статтях 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ "Акцент-Банк").

В судовому засіданні встановлено, що 17.10.2024 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 11).

Із змісту вказаної Анкети-Заяви вбачається, що відповідачка висловила свою згоду з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг та не потребують додаткового тлумачення, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.

Крім того, відповідачка своїм підписом у Анкеті-Заяві підтвердила, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг АТ «А-БАНК» до його укладення і згодна з його умовами.

17.10.2024 року відповідачкою підписано Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій наявні наступні умови кредитування: вид кредиту кредитний ліміт на поточний рахунок (п. 3 Заяви); тип кредиту кредитування рахунку (п. 4); мета отримання кредиту споживчі цілі (п. 5); сума кредиту (ліміту) від 1000 грн до 200000 грн. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку (п. 6); Пільговий період користування кредитом становить 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць (п. 7) (а.с.12-14).

17.10.2024 року відповідачкою підписано за допомогою електронного підпису паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Bolt», в якому зазначено: тип кредиту кредитування рахунку з пільговим періодом використання; строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження; мета кредиту на споживчі цілі, кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на споживчі цілі; пільгова процентна ставка 0,000001% на місяць, процентна ставка 3,4% в місяць (40,8% річних), реальна річна процентна ставка 49,34%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 6,8% у місяць збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості). (а.с. 15-16).

Відповідно до довідки за картами, відповідачці було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 18).

Як вбачається з довідки за лімітами кредитної картки, оформленої на відповідачку 17.10.2024 року за період з 17.10.2024 року по 17.10.2024 року їй встановлювався кредитний ліміт, який протягом певного періоду змінювався і його максимальний розмір склав 22800 грн (а.с. 18).

Позивач виконав умови договору надавши відповідачці кредит, про те остання належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором № б/н від 17.10.2024 року, станом на 24.10.2025 року складає 31459 грн 96 к., в тому числі: заборгованість за кредитом - 22775 грн 79 к.; заборгованість по відсоткам - 7934 грн 17 к.; штраф 750 грн (а.с. 10).

Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано Виписку по картці, відкритій на ім`я відповідачки, за період з 17.10.2024 року 24.10.2025 рік. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості (а.с. 16-17).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звернувшись з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості, позивач в односторонньому порядку автоматично змінив умови, порядок та строк дії кредитного договору. Відповідно настає строк виконання договору, а рішення суду згідно якого з позичальника стягується сума кредиту чи його частина або звертається стягнення на забезпечене майно по такому кредиту, є підтвердженням таких змін.

Суд не погоджується з нарахуванням позивачем пені у розмірі 750 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За таких обставин, суд вважає, що неустойка (штраф, пеня) нарахована за невиконання/неналежне виконання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором № б/н від 17.10.2024 року у розмірі 750 грн підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Ураховуючи те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти та проценти не повернула, а тому суд вважає необхідним стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.10.2024 року, яка складає 30709 грн 96 к., з яких: 22775 грн 79 к. заборгованість за кредитом; 7934 грн 17 к. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого доручення № 6005315520492 від 24.10.2025 року (а.с. 6), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2364 грн 65 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 30709 грн 96 к. х 2422 грн 40 к./31459 грн 96 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ:14360080, МФО № 307770, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.10.2024 року у розмірі 30709 грн 96 к., з яких: 22775 грн 79 к. заборгованість за кредитом; 7934 грн 17 к. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ:14360080, МФО № 307770, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) судовий збір у розмірі 2364 грн 65 к.

В іншій частині позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення пені залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст складено 28 травня 2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра