Рішення № 136936948, 20.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 461/10909/25

Провадження № 2/452/915/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 12 лютого 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення 44465 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором № 4834913 від 24 липня 2024 року, 2422 грн. 40 коп. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов позивач обґрунтовує тим, що 24 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту (кредитний договір) № 4834913, згідно умов якого Товариство надало відповідачці 10000 грн. кредиту, терміном до 19 липня 2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування.

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» 23 квітня 2025 року укладено договір факторингу № 23/04/25, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4834913 від 24 липня 2024 року перейшло до позивача.

У порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за таким належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 44465 грн. 05 коп., з яких: 9997 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом; 29842 грн. 04 коп. заборгованість за нарахованими процентами за період з 24 липня 2024 року по 23 квітня 2025 року; 4625 грн. 08 коп. заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2197282 від 30 грудня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30 грудня 2025 року цивільну справу № 461/10909/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Представник позивача ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 20 травня 2026 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 24 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № 4834913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (кредитний договір) згідно з п. 1.2. якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти (кредит) у розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Строк кредиту складає 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів 10 днів (п. 1.3 Договору); стандартна процентна ставка у розмірі 1,5% в день від суми кредиту за кожен день користування (п.1.4.1Договору); орієнтовна загальна вартість кредиту становить 64000 грн. (п.1.6.1); кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку клієнта (п. 2.1).

В розділі 10 даного договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номер мобільного телефону, і-mail, дані банківського рахунку № НОМЕР_1 . Договір підписаний електронний підписом - одноразовим ідентифікатором - 30932.

Згідно інформації ТОВ «Пейтек Україна» від 23 квітня 2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 було зараховано 10000 грн. 24 липня 2024 року.

В матеріалах справи також є Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача ОСОБА_1 було ознайомлено 24 липня 2024 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем).

Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції (далі Закон № 675-VIII).

Відповідно до п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Частина 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора 30932, отриманого від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції товариства), тобто договір

№ 4834913 від 24 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою ОСОБА_1 є укладеним та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі

№ 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт укладання даного договору є доведеним, натомість відповідачкою будь-яких доказів на спростування суду подано не було.

Зазначений договір відповідачкою не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України у договорах факторингу - фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» (скорочена назва -ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС») є юридичною особою, зареєстроване як фінансова установа, яка може надавати фінансові послуги, зокрема факторингу.

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» 23 квітня 2025 року укладено договір факторингу № 23/04/2025, за умовами якого, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає), а ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.78).

Згідно Витягу з Реєстру боржників від 23 квітня 2025 року до Договору факторингу ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачкиОСОБА_1 в розмірі 44465 грн. 05 коп., з яких: 9997 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом; 29842 грн. 04 коп. заборгованість за нарахованими відсотками; 4625 грн. 08 коп. заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Згідно платіжної інструкції № 2386 від 23 квітня 2025 року ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти по договору факторингу № 23/04/2025.

Таким чином, уклавши зазначений договір факторингу ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 , а саме право вимоги заборгованості за договором № 4834913 від 24 липня 2024 року в розмірі 44465 грн. 05 коп.

Оскільки відповідачка в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, не забезпечивши своєчасного повернення запозичених коштів, у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_1 повернення боргу.

Щодо розміру заборгованості по кредиту суд зазначає таке.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Згідно статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд вважає, що умови кредитного договору № 4834913 від 24 липня 2024 року не можна вважати незаконними, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 10561 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що нею під сумнів не ставиться.

Суд звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідачка погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи приведені у відзиві цього не спростовують.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір, укладений 24 липня 2024 року, повністю або частково відповідачкою у встановленому законом порядку не оскаржувався (докази про таке у матеріалах справи відсутні), а відтак є чинним.

В той же час, відповідачкою не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку - заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідачки (а не суду).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 39839 грн. 97 коп., з яких: 9997 грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом; 29842 грн. 04 коп. заборгованість за нарахованими відсотками.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 4625 грн. 08 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, суд враховує те, що кредитний договір між сторонами був укладений 24 липня 2024 року, а з позовом товариство звернулося до суду 29 грудня 2025 року.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 4625 грн.

08 коп. не підлягає задоволенню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією № 3707 від 18 грудня 2025 року.

Із врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2155 грн. 94 коп. (39839,97 х 100% : 44465,05 = 89,%; 2422,40 х 89 % = 2155,94).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач просить стягнути з позивача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 2 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Руденко К.В. та ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС»; акт приймання-передачі наданих адвокатом товариству послуг від 4 листопада 2025 року на загальну суму 100000 грн.; Витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг від 2 серпня 2024 року, в якому зазначено, що адвокатом підготовлена позовна заява про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та клопотання про витребування доказів (а.с.101); платіжну інструкцію від 6 листопада 2025 року № 3337 про перерахування товариством адвокату 100000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку, щодо зменшення розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 81, 89, 133, 141, 247, 259 , 263, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 39839 (тридцять дев`ять тисяч вісімот тридцять дев`ять) грн. 97 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» понесені судові витрати: 2155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. 94 коп. - судовий збір та 5000 (п`ять тисяч) грн. - на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС», ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 41915308, юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 26 травня 2026 року.

Суддя