Рішення № 136935782, 28.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1469/26

Провадження № 2/487/1729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.05.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 року, представник ТОВ «Бізнес позика», Пєскова С.В. шляхом формування у системі «Електронний суд», звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 . Відповідно до позову, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №507122-КС-003 від 24.12.2024 року у розмірі 24651 грн., з яких: 11000 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту, 7546 грн. сума прострочених платежів по процентах, 935 грн. сума прострочених платежів за комісією, 5170 грн. сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 24.12.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №507122-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач у заяві зазначив, що відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти та комісію за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Так, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконали, та надали позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

В свою чергу відповідач у повному обсязі умов кредитного договору не виконувала у наслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 24651 грн., з яких: 11000 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту, 7546 грн. сума прострочених платежів по процентах, 935 грн. сума прострочених платежів за комісією, 5170 грн. сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Враховуючи вищевикладене просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим кредитом у загальній сумі 24651 грн.. Також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.04.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація щодо отримання грошових коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримувала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надала.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 24.12.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №507122-КС-003 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

24.12.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №507122-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов договору строк кредиту - 16 тижнів; стандартна процентна ставка: в день 0,7%, фіксована; комісія за видачу кредиту - 2200 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 11000 грн.; строк дії договору - до 15.04.2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 19344,74 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 8344,74 процентів.

Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1592, який ОСОБА_1 отримав на номер телефону НОМЕР_2 повідомлений ним в кредитному договорі.

Грошові кошти в зазначеному вище розміру було перераховано на картковий рахунок, визначений особисто позичальником ОСОБА_1 в анкеті клієнта, що підтверджується наданими ТОВ «ПрофітГід» листом, з якого вбачається, що 24.12.2024 року о 20-10, на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано 11000 грн., (номер платіжної інструкцій: 32ed7b4f-c222-11ef-b90a-000c29d57ed2_1.

Також перерахування грошових коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , емітовано карту: НОМЕР_4 та 24.12.2024 року на вказану картку було зараховано 11000,00 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з погашення боргу виникла заборгованість, яка станом на 02.02.2025 року становить 24651 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 7546 грн, суми прострочених платежів за комісією - 935 грн., суми заборгованості по штрафах -0,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 5170,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Бізнес позика» про стягнення заборгованості за тілом кредитом та відсотками є обґрунтованими.

Щодо стягнення комісії та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно пунктів 2.5 Договору №507122-КС-003, з Позичальника стягуються: комісія, за видачу кредиту 2200 грн. .

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як за надання кредиту, має надаватися клієнту банку безоплатно.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії у сумі 935 грн.

Згідно наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість за сумою прострочених платежів за комісією - 2200 грн..

З наданого розрахунку вбачається, що позичальником був здійснений платіж в рахунок сплати комісії, а саме 10.01.2025 року - 1265 грн

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що стягненню не підлягають сплачені позичальником кошти в рахунок сплати комісії у розмірі 1265 грн., які враховуючи положення ст.534 ЦК України, слід зарахувати у сплату відсотків за користування кредитом (7546 грн. - 1265 грн.= 6281 грн.).

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 5170 грн. слід відмовити.

Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що позичальником був здійснений платіж в рахунок сплати відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме 10.01.2025 року - 330 грн

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що стягненню не підлягають сплачені позичальником кошти в рахунок сплати відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 330 грн., які враховуючи положення ст.534 ЦК України, слід зарахувати у сплату відсотків за користування кредитом (6281 грн. - 330 грн.= 5951 грн.).

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11000 грн., за процентами у розмірі 5951 грн., а всього: 16951 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1830,80 грн. (16951/24651*2662,40).

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 268, 280-281, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №507122-КС-003 від 24.12.2024 року у розмірі 16951грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 5951 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1830,80 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк