Рішення № 136933171, 28.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 755/22833/25

пр. № 2-о/759/224/26

28 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без присутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про встановлення факту правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 (раніше - на день складення заповіту 14 листопада 2014 року - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа - заповіту НАА 603981 від 14 листопада 2014 року, складеного від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь її онуки ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Наталією Олексіївною.

Свої вимоги мотивувала тим, що її дівоче прізвище ОСОБА_5 , яке вона змінила у подальшому на ОСОБА_2 у зв`язку із укладенням шлюбу 25.08.2007 року із ОСОБА_6 , який було розірвано 15.05.2015. У вересні 2021 року заявник уклала шлюб із ОСОБА_7 , у зв`язку із чим змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Заявник зазначає, що у 2025 році її батько звернувся до неї із проханням допомогти прибрати у квартирі. Під час прибирання заявник знайшла заповіт, складений її бабусею ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_9 , 1986 року народження. Батько повідомив заявнику про те, що забув про цей заповіт.

Одразу після того, як заявник дізналася про існування заповіту вона звернувся до державного нотаріуса із метою оформити спадщину, проте отримала відмову у зв`язку із пропуском строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також у зв`язку із допущеною опискою при складенні заповіту у прізвищі заявника ОСОБА_10 замість вірного ОСОБА_2 .

У зв`язку із зазначеним заявник звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

03 березня 2026 року представник заявниці - адвокат Чурсіна І.О. звернулась до суду із заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами окремого провадження з призначенням судового засідання. Витребувано у Дев`ятої київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належним чином завірену копію документів на підставі яких був виготовлений заповіт НАА 603981, посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О. від 14.11.2014 року від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_9 , 1986 року народження.

08 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чурсіної І.О. про залучення доказів, а саме пояснень свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12

13 квітня 2026 року на адресу суду від Дев`ятої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №492/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Представник заявника у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Заявлені вимоги підтримала та у повному обсязі та просила задовольнити.

Заінтересована особа, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи шляхом доставлення судової повістки в її електронний кабінет, у судове засідання явку свого представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв/клопотань від заінтересованої особи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Так, пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку.

Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сімферополь, АР Крим, Україна.

Має дівоче прізвище - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , у якому вказано батьків: мати - ОСОБА_13 , батько - ОСОБА_11 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.08.2007, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.08.2007 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №85. Прізвище подружжя після шлюбу ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі №755/13814/18 встановлено, що рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15.05.2015 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.09.2021, 14 вересня 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №433. Після шлюбу прізвище дружини та чоловіка ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 виданого повторно 09.04.2025 Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 02.01.2016 зроблено актовий запис про смерть №25.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_9 , 1986 року народження, посвідчений держаним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 2 -563, яким заповіла належний їй на праві власності садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0514 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада, С/Т «Ягідний» (кадастровий номер 3222480601:01:035:0028).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначила, що про існування заповіту складеного 14.11.2014 на її ім`я бабусею ОСОБА_3 , вона дізналася лише у липні 2025 року, після чого звернулася до державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2025, ОСОБА_1 було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , оскільки вона спадщину у встановлений законом термін не прийняла і пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Таким чином встановлення факту, що має юридичне значення (належності заповіту) необхідно ОСОБА_1 для прийняття спадщини після смерті її бабусі ОСОБА_3 .

При цьому у заповіті наявні граматична помилка щодо прізвища особи відносно якої складено заповіт ОСОБА_9 , яке згідно з наявними у матеріалах справи документами вірно пишеться Кудин.

Державним нотаріусом не надано суду доказів на підтвердження яких саме документів було внесено у заповіт прізвище особи, на яку його складено.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з абзацем 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦІІК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на вище викладені обставини, суд вважає встановленим факт ідентичності прізвища « ОСОБА_2 » прізвищу « ОСОБА_10 », яке було вказане ОСОБА_3 у заповіті, складеному на користь ОСОБА_9 , 1986 року народження, а також факт складання ОСОБА_3 14.11.2014 заповіту, посвідченого держаним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 2 -563, на користь заявника - ОСОБА_15 , 1986 року народження.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку.

Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Факт встановлення, що прізвище « ОСОБА_10 », яке міститься у заповіті ОСОБА_3 , посвідченого держаним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., 14.11.2014 року зареєстровано реєстрі за № 2 -563, є ідентичним прізвищу « ОСОБА_2 » знайшло своє підтвердження у досліджених матеріалах справи. Вказане прізвище заявник змінила з дівочого ОСОБА_5 на ОСОБА_2 у зв`язку із укладенням шлюбу, який у подальшому було розірвано та укладено інший шлюб, внасділок чого заявник змінила прізвище із ОСОБА_2 на ОСОБА_8 .

Метою встановлення факту складання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту, посвідченого 14.11.2014 року держаним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 2 -563, на користь заявника - ОСОБА_16 1986 року народження є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту орфографічної помилки у прізвищі породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт, що прізвище « ОСОБА_10 », що міститься у заповіті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Н.О., зареєстровано у реєстрі за № 2 -563, є ідентичним прізвищу « ОСОБА_2 ».

З огляду на викладене, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину. Заявник позбавлена можливості оформити спадщину у позасудовому порядку. Встановлення даного факту прав та інтересів третіх осіб не порушує.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про встановлення факту правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (раніше - на день складення заповіту 14 листопада 2014 року - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу, а саме заповіту НАА 603981 від 14 листопада 2014 року, складеного від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь її онуки ОСОБА_4 та посвідченого державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Русіною Наталією Олексіївною.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко