Вирок № 136933055, 28.04.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/1583/26

Номер провадження № 1-кп/756/1166/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 05.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002707, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Цитрус», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки та усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, маючи при собі заздалегідь підготовлений предмет - страйкбольну гранату «Ф-1», яку зберігав при собі, без будь-яких причин витягнув із неї запобіжне кільце та кинув її на підлогу приміщення магазину.

Унаслідок цього відбувся вибух вказаного предмета, чим було створено реальну загрозу життю та здоров`ю присутніх осіб, а також тимчасово припинено роботу магазину «Цитрус» у період з 21 год. 20 хв. до 22 год. 00 хв. у зв`язку з проведенням слідчих дій, перевіркою приміщення вибухотехнічною службою та відновленням належних умов безпеки й роботи торговельного закладу.

1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та було вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані злочини вчинені обвинуваченим, а тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнивши від відбування покарання із застосуванням положень 75 КК України з випробуванням строком на 1 рік. Разом з цим, прокурор зауважив, що є пом`якшуюча обставина - щире каяття.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 05.11.2025 ОСОБА_4 знаходився у приміщенні магазину «Цитрус», де із ним грубо спілкувались менеджери з продажу. Саме з цих підстав він, маючи страйкбольну гранату, вирішив провчити менеджерів, тому кинув її, але так, аби нікому не нашкодити.

Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, бо зрозумів помилковість свого поступку. Крім того просив урахувати, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.05.2022 є добровольцем, перебував в полоні з 15.08.2022 до 05.02.2025, має ПТСР пов`язане із захистом батьківщини, брав безпосередню участь в бойових діях. Наразі має офіційний статус безробітного.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінального правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавленим права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 України, а саме грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочинів у справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.

3.2. Окрім того, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 має статус учасника бойових дій, долучився до лав ЗСУ в травні 2022 року, та відповідно приймав участь в бойових діях.

3.3. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, наявність статусу учасника бойових дій.

3.4. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час визначення виду та розміру покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, обставини його вчинення, наслідки, що настали, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення покарання.

Призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид, суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину. При цьому суд також ураховує загальні відомості щодо обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, має статус безробітного. Крім того слід урахувати, що ОСОБА_4 перебував в полоні з 15.08.2022 до 05.02.2025, має ПТСР пов`язане саме із захистом батьківщини.

4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69 КК України, не встановлено.

4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставину, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, але із застосуванням положень 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

4.5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід в вигляді застави у розмірі 121 120 грн, цей запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили. Між тим, після набуття вироком законної сили - грошові кошти у сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які були внесені ОСОБА_5 - слід повернути ОСОБА_5 .

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - витрати на проведення експертизи № КСЕ-19/111-25/72871 від 12.12.2025 у розмірі 8022,60 грн - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а саме фіскальний чек та ніж, які перебувають в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві, слід знищити.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 127-129, 366-377, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Зарахувати в якості відбутого за цим вироком покарання в виді позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 05.11.2025 до 13.11.2025 в порядку ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Заходи із забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід ОСОБА_4 в виді застави в розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень до набуття вироком законної сили - залишити без змін.

Після набуття вироком законної сили - грошові кошти у сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які були внесені ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в місті Києві (р/р UA128201720355259002001012089, отримувач ТУ ДСА України в місті Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172) повернути - ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.02.2004, РНКПО НОМЕР_2).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - витрати на проведення експертизи № КСЕ-19/111-25/72871 від 12.12.2025 у розмірі 8022,60 грн - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази:

- фіскальний чек та ніж, які перебувають в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1