Ухвала суду № 136932431, 14.05.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2107/21

Провадження № 4-с/645/11/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.

за участю секретаря судового засідання - Кривченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича по справі №645/2107/21, стягувач Акціонерне товариство «Харківобленерго», -

В С Т А Н О В И В :

01.04.2026 року через систему «Електронний суд» від боржника ОСОБА_1 надійшла скарга, якою останній просить суд: - визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. протиправною внаслідок не розгляду заяви боржника від 29.03.2026 року про часткове зняття арешту з рахунків у виконавчому провадженні №80500229; - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. розглянути заяву боржника від 29.03.2026 року по суті та винести відповідну постанову, а саме: зберегти арешт виключно на вкладеному рахунку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (IBAN НОМЕР_1 ) та скасувати арешт з усіх інших рахунків боржника як надмірний відповідно до ч. 4 чт. 56 Закону №1404-VII.

Скарга мотивована тим, що 13 березня 2026 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження № 80500229 та того ж дня накладено арешт на всі грошові кошти боржника на всіх рахунках у межах 5 266,16 грн (постанова від 13.03.2026 про арешт коштів). 29 березня 2026 року боржником до виконавця подано дві окремі заяви: Заява № 1 про визначення поточного рахунку в АТ «Укргазбанк» для здійснення видаткових операцій без урахування арешту у межах двох розмірів мінімальної заробітної плати. Заява № 2 про часткове зняття арешту з рахунків боржника: зберегти арешт виключно на вкладному рахунку «Скарбничка» АТ КБ «ПриватБанк» (IBAN НОМЕР_1 , залишок 6 065,04 грн станом на 29.03.2026) як рахунку, достатньому для покриття повної суми стягнення та зняти арешт з усіх інших рахунків боржника як надмірний і непропорційний захід. 31 березня 2026 року виконавець виніс постанову про визначення поточного рахунку боржника в АТ «Укргазбанк» для видаткових операцій у межах двох мінімальних заробітних плат. Постанови про задоволення або відмову у задоволенні Заяви № 2 про часткове зняття арешту виконавець не виніс і досі не виніс. Заява залишена без будь-якого процесуального реагування. При цьому вказує, що заяву ним подано 29.03.2026 року, проте станом на 31.03.2026 другий робочий день після подачі жодного рішення по суті цієї заяви не винесено. При цьому виконавець мав достатньо часу, оскільки заяву про визначення поточного рахунку (подану того ж дня) він розглянув та виніс постанову вже за 2 робочі дні. Вибіркове ігнорування однієї з двох одночасно поданих заяв є умисною бездіяльністю. Відповідно до частини 4 статті 56 Закону арешт на кошти боржника накладається у межах суми стягнення і підлягає скасуванню у частині, що перевищує розмір необхідного стягнення. Якщо на рахунку «Скарбничка» вже знаходиться сума (6 065,04 грн), що покриває повну суму стягнення (5 266,16 грн), збереження арешту на всіх інших рахунках боржника суперечить принципу співмірності та прямо порушує частину 4 статті 56 Закону. Виконавець зобов`язаний був або задовольнити заяву і зняти арешт з інших рахунків, або відмовити в цьому мотивованою постановою. Жодне з цих рішень прийнято не було. В зв`язку з зазначеними обставинами ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з зазначеною скаргою.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року вищезазначену скаргу прийнято до провадження та витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. належним чином завірені копії матеріали виконавчого провадження № 80500229 та надати оригінали вказаного виконавчого провадження для огляду в судовому засіданні.

03.04.2026 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. надійшли заперечення на скаргу, в яких виконавець вказав наступне. На примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №80500229 Ідентифікатор доступу: БД4В31599Г6Б, адреса для ознайомлення та онлайн-оплати: https://asvpweb.minjust.gov.ua назва документу: виконавчий лист №645/2107/21 виданий 25.02.2026 документ видав: Немишлянський районний суд міста Харкова про: Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Харківобленерго» суму заборгованості за електричну енергію у розмірі 2062,88 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Харківобленерго» судовий збір в розмірі 2270,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2026 року. На заяву ОСОБА_2 про зняття арешту з коштів виконавцем 31.03.2026 року вих. №20613 надано відповідь, в якій роз`яснено порядок зняття арешту з майна (коштів) регламентований ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконавцем вказано, що в резолютивній частині постанови про арешт коштів боржника міститься наступне застереження: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику». Також державний виконавець в відповіді зазначає, що в силу приписів частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок визначати статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться належить саме банку, який виконує постанову про арешт коштів. Станом на теперішній час від банківської установи не надходило будь-яких повідомлень про спеціальний режим використання рахунків або про те, що на таких рахунках обліковуються кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, також банк не повернув постанову про арешт коштів боржника без виконання. Відповідно до відповіді АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Платіжна інструкція на примусове списання коштів №6822561926.03.2026 26.03.2026 - 7:16 - Збережений Приватним виконавцем Сума стягнення:5266.16 UAH Результат обробки: Відмова -26.03.2026 Невірне найменування клієнта Призначення платежу стягнення; за ВП № 80500229; з виконання виконавчого документу; виконавчий лист; № 645/2107/21; виданий; 25.02.2026; документ видав; Немишлянський районний суд міста Харкова. Платник ОСОБА_1 Рахунок платника НОМЕР_3 Код платника 2830911710 Надавач платіжних послуг платника АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Отримувач Приватний виконавець Близнюков Ю.В. Рахунок отримувача НОМЕР_4 Код отримувача 2652016970 Надавач платіжних послуг отримувача АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Таким чином, станом на дату надання відповіді відсутні підстави для зняття арешту з вказаного рахунку. Враховуючи вищенаведене, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця за необґрунтованістю.

03.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника стягувача Акціонерного товариства «Харківобленерго» - Снітко А.В. надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , яким заперечували проти задоволення скарги. Так, представник стягувача вказав, що Бегенеєв В. Ю. подав скаргу в порядку ст. 447 «Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах» ЦПК України, зазначив, що відсутність постанови Приватного виконавця Близнюкова Ю. В. про задоволення або про відмову у задоволенні заяви № 2 саме і є порушенням його прав.

З матеріалів ВП №80500229 вбачається, що заяви ОСОБА_1 про часткове зняття арешту з рахунків боржника та про визначення поточного рахунку надійшли до матеріалів ВП № 8050022 31.03.2026. 31.03.2026 Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В., в межах строку, визначеного п.10-2 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про виконавче провадження» у ВП № 80500229 було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника. У постанові було зазначено, що боржник звернувся до приватного виконавця, із заявою про визначення поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій. Постановлено, визначити для боржника фізичної особи: ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_5 , відкритий у АБ "УКРГАЗБАНК", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Таким чином, заява ОСОБА_1 про визначення йому поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій була задоволена повністю, у визначений Законом строк на підставі поданої ним заяви.

Крім того, з матеріалів ВП № 80500229 вбачається, що заява ОСОБА_1 про часткове зняття арешту з рахунків боржника надійшла до матеріалів ВП № 80500229 саме 31.03.2026. 13.03.2026 та 25.03.2026 Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. у ВП № 80500229 винесені постанови про арешт коштів боржника. 16.03.2026, 18.03.2026, 19.03.2026, 25.03.2026, 01.04.2026 Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. у ВП № 80500229 сформовано платіжні інструкції до АТ КБ ПРИВАТБАНК щодо стягнення 5266,16 грн. ОСОБА_1 у заяві про часткове зняття арешту з рахунків боржника вимагав зберегти арешт на вкладному рахунку «Скарбничка» та зняти арешт з усіх інших рахунків без жодного обґрунтування того, чому він бажає звільнити інші рахунки з під арешту. Вище було зазначено, що Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника унормований ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Частина 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлює виключення - заборони на здійснення такого арешту, але на рахунки ОСОБА_1 ці виключення - заборони накладення арешту не розповсюджується.

Одночасно, слід представник вказав, що ОСОБА_1 у заяві про часткове зняття арешту з рахунків боржника не навів жодної підстави, з переліку 10 визначених у цієї частині підстав, вказаних у ч. 4 ст. 59 цієї статті. Він просто вказав виконавцю, що арешт слід залишити на рахунку « ОСОБА_3 », з решти рахунків арешт потрібно просто зняти. За таких умов Приватний виконавець Близнюков Ю. В. не мав жодної правової підстави для задоволення заяви про часткове зняття арешту з рахунків боржника. ОСОБА_1 у скарзі вказує про наявність обов`язку Приватного виконавця Близнюкова Ю. В. винести постанови про задоволення або про відмову у задоволенні заяви № 2, пославшись на ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не пізніше 5 робочих днів з дня їх надходження, якщо інше не встановлено цим Законом. Разом з тим, ч. 5 ст. 13 «Строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій» Закону України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку винести за таких умов постанову про відмову у знятті арешту. Крім того, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Таким чином вважав, що Приватний виконавець Близнюков Ю. В. не порушив порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про часткове зняття арешту з рахунків. Окремо звернув увагу, що приватний виконавець Близнюков Ю. В. у ВП № 80500229 виніс постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника. У постанові було зазначено, що боржник звернувся до приватного виконавця, із заявою про визначення поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. З 1 січня 2026 року в Україні мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 8 647 грн на місяць згідно із Законом про Державний бюджет на 2026 рік. Так як він вказує, що його заробітна плата складає практично два розмірі мінімальної заробітної плати, то відповідно до п.10-2 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про виконавче провадження» виконавець взагалі позбавлений можливості фактичного списання коштів, так як звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Таким чином, ОСОБА_1 отримав право здійснювати видаткові операції на загальну суму 17 294, 00 грн., з врахуванням того, що його заробітна плата у грудні склала 16 838,46 грн. це означає, що він отримав право користуватися поточним рахунком у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 без усяких обмежень. Виходячи з викладеного, АТ «Харківобленерго» вважає, що ОСОБА_1 не надав жодного доказу порушення Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. його прав, через що подана ОСОБА_1 скарга є безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню.

07.04.2026 року через систему «Електронний суд» боржником ОСОБА_1 подано відповідь на відзив стягувача АТ «Харківобленерго» від 03.04.2026 року та заперечення приватного виконавця Близнюкова Ю.В. від 03.04.2026 року, відповідно до якої 13.03.2026 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження № 80500229 та накладено арешт на всі рахунки боржника в межах суми стягнення 5 266,16 грн. Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати виконавцю декларацію про доходи та майно. Таку декларацію ОСОБА_1 було подано у встановлений строк. З цього моменту виконавець Близнюков Ю.В. мав повні та достовірні відомості про всі рахунки боржника, у тому числі про вкладний рахунок « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (IBAN НОМЕР_1 ), та про залишок коштів на ньому. 26.03.2026 року виконавець сформував платіжну інструкцію на примусове списання повної суми стягнення 5266,16 грн саме з вкладного рахунку «Скарбничка» що підтверджує обізнаність виконавця про наявність на цьому рахунку достатніх коштів для повного виконання рішення. 29.03.2026 боржник подав заяву № 2, в якій зазначив: на рахунку «Скарбничка» знаходиться 6 065,04 грн, що перевищує повну суму стягнення; арешт на всіх інших рахунках є надмірним і суперечить частині 6 статті 48 Закону; просив зберегти арешт виключно на цьому рахунку та скасувати його з решти рахунків. 31.03.2026 виконавець надіслав лист вих. № 20613, в якому посилався на статтю 59 Закону та повідомив про відсутність підстав для зняття арешту. Постанову ані про задоволення заяви, ані про відмову у її задоволенні виконавець не виніс. Виконавець та АТ «Харківобленерго» застосували норму, що не регулює спірні правовідносини Обидва відзиви побудовані на єдиній тезі: боржник не навів підстав зі статті 59 Закону отже виконавець не зобов`язаний діяти. Ця теза є юридично неспроможною, оскільки заява боржника від 29.03.2026 року не була заявою про зняття арешту в розумінні статті 59 Закону. Заява боржника від 29.03.2026 року ґрунтувалася на принципово іншій нормі частині 6 статті 48 Закону. При цьому боржник вказав, що виконавець не міг не знати про наявність достатніх коштів на рахунку «Скарбничка»: боржником ще на початку провадження подано декларацію про майно відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону, в якій цей рахунок та залишок на ньому були зазначені. 26.03.2026 виконавець підтвердив цю обізнаність власними діями направивши платіжну інструкцію на повну суму стягнення саме з рахунку «Скарбничка». За таких обставин посилання відзивачів на статтю 59 є підміною норми, що підлягає застосуванню, і не спростовує факту порушення частини 6 статті 48 Закону. Отримавши заяву боржника від 29.03.2026, виконавець зобов`язаний був у встановлений строк винести постанову: або про приведення меж арешту у відповідність до ч. 6 ст. 48 Закону; або про відмову з мотивованим правовим обґрунтуванням. Лист вих. № 20613 від 31.03.2026 не є постановою у розумінні статті 13 Закону, не породжує процесуальних наслідків та не може бути самостійно оскаржений у порядку статті 74 Закону. Відтак виконавець позбавив боржника права на оскарження процесуального рішення, гарантованого статтею 74 Закону. АТ «Харківобленерго» стверджує, що оскільки боржнику визначено поточний рахунок для операцій у межах двох мінімальних заробітних плат (17 294 грн), а його зарплата складає ~16 838 грн, то виконавець позбавлений можливості фактичного списання отже шкоди немає. Цей аргумент є хибним з двох підстав. По-перше, вкладний рахунок «Скарбничка» (IBAN НОМЕР_1 ) з залишком 6065,04 грн продовжує перебувати під арештом. Боржник позбавлений права розпоряджатися зазначеними коштами, попри те що їх розмір перевищує повну суму стягнення. Це є реальним та тривалим порушенням майнових прав боржника. По-друге, норма пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлює захист виключно поточних рахунків боржника у межах двох мінімальних заробітних плат на період воєнного стану. Зазначена норма не поширюється на вкладні (депозитні) рахунки і не скасовує обов`язок виконавця дотримуватись вимог пропорційності арешту, встановлених частиною 6 статті 48 Закону. В зв`язку з чим, просив суд відхилити відзив АТ «Харківобленерго» від 03.04.2026 та заперечення приватного виконавця Близнюкова Ю.В. від 03.04.2026 як такі, що ґрунтуються на хибному застосуванні статті 59 замість частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Та задовольнити скаргу в повному обсязі.

08.04.2026 року через систему «Електронний суд» представником стягувача Снітко А.В. подано заперечення на відповідь заявника на відзив на бездіяльність приватного виконавця зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 вказав, що його вимога про зняття арешту з рахунків ґрунтується на принципово інший нормі - ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», яка діє впродовж усього провадження, за якою виконавець зобов`язаний підтримувати арешт в межах суми стягнення. Як тільки йому стає відомо, що на одному з рахунків вже наявна повна сума виконання, утримання арешту на інших рахунках є порушенням ч. 6 ст. 48 цього Закону. АТ «Харківобленерго» вважає таке трактування норм Закону України «Про виконавче провадження» юридично неспроможним, ОСОБА_1 на власну користь трактує норми Закону України «Про виконавче провадження» без правового осмислення їх змісту. Так, ст. 10 Закону України «Заходи примусового виконання рішень» Закону України «Про виконавче провадження» унормовує заходи примусового виконання рішень, відносить до них: 1) звернення стягнення на кошти боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Вказав, що ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавець має право арештовувати кошти боржника на усіх його наявних рахунках, в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом. Ст. 59 «Зняття арешту з майна» Закону України «Про виконавче провадження» унормовує порядок зняття такого арешту. З врахуванням приписів ст. 48; 59 цього Закону, можна визначити, що виконавець зобов`язаний звертати стягнення на кошти боржника доти, поки на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця не надійде сума коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Усе це повністю спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що саме ч. 6 ст. 48 «Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника» Закону України «Про виконавче провадження» унормовує порядок зняття арешту з рахунків боржника. Разом з тим, представник стягувача вказав, що ОСОБА_1 висловлює власну думку, що виконавець приймає рішення виключно у формі постанов, що передбачено ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження». У той самий час, повний текст ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» такий: Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. ОСОБА_1 далі вказує, що виконавець, отримавши його заяву зобов`язаний винести або постанову про приведення меж арешту у відповідність до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» або про відмову у цьому. Але, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний винести лише постанову про зняття арешту не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надіслати її в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Крім того, вказує, що з матеріалів ВП № 80500229 вбачається, що заява ОСОБА_1 про часткове зняття арешту з рахунків боржника та про визначення поточного рахунку надійшли до матеріалів ВП № 8050022 31.03.2026. 31.03.2026 Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В., в межах строку, визначеного п.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №80500229 було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника. У постанові було зазначено, що боржник звернувся до приватного виконавця, із заявою про визначення поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій. Постановлено, визначити для боржника фізичної особи: ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_5 , відкритий у АБ "УКРГАЗБАНК", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Таким чином, заява ОСОБА_1 про визначення йому поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій була задоволена повністю, у визначений Законом строк на підставі поданої ним заяви. Виходячи з викладеного, АТ «Харківобленерго» вважає, що ОСОБА_1 у відповіді скаржника на відзив АТ «Харківобленерго» на скаргу на бездіяльність приватного виконавця не надав жодного доказу порушення Приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. його прав, через що подана ОСОБА_1 скарга є безпідставною, такою, що не підлягає задоволенню.

09.04.2026 року через систему «Електронний суд» боржником ОСОБА_1 подано відповідь на відзив стягувача від 08.04.2026 року, з якої вбачається, що стягувач стверджує, що ч. 6 ст. 48 Закону «Про виконавче провадження» регулює лише черговість звернення стягнення, а не право боржника вимагати зменшення розміру арешту. Це є очевидною підміною понять, яка не ґрунтується на тексті закону. Частина 1 ст. 48 Закону регулює черговість стягнення яке майно арештовувати першим (кошти > рухоме майно > нерухоме майно). Натомість частина 6 ст. 48 Закону регулює виключно розмір та обсяг арешту коштів: «Арешт коштів боржника, що містяться на рахунках у банках, здійснюється у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця». Це два абсолютно різних правових інститути черговість і розмір. Їх ототожнення стягувачем є довільним тлумаченням, що суперечить буквальному змісту закону. Твердження відзиву в цій частині є юридично неспроможним. Крім того, стягувач стверджує, що ч. 2 ст. 48 зобов`язує виконавця арештувати всі рахунки боржника одночасно. Це хибне тлумачення. Частина 2 ст. 48 Закону встановлює лише порядок направлення запитів до банків з метою виявлення рахунків боржника. Норма жодним чином не зобов`язує накладати арешт на всі виявлені рахунки вона лише надає виконавцю інструмент пошуку активів. Обов`язок виконавця щодо розміру арешту встановлений ч. 6 тієї ж статті арешт виключно в межах суми стягнення. Частини 2 і 6 ст. 48 читаються в сукупності і не суперечать одна одній: виявити всі рахунки можна, але арештувати лише в межах боргу. Інтерпретація стягувача фактично нівелює ч. 6 ст. 48, що є неприпустимим. Стягувач стверджує, що зняття арешту можливе виключно в судовому порядку відповідно до ст. 59 Закону. Це принципово хибна правова позиція. Стаття 59 Закону регулює оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця тобто є процесуальним інструментом захисту від порушень. Натомість ч. 6 ст. 48 Закону встановлює прямий обв`язок виконавця дотримуватися розміру арешту без будь-яких рішень суду. Це не право боржника, яке потребує судового підтвердження, це пряма норма-вимога до виконавця, яку він зобов`язаний виконувати самостійно. Відмова виконавця виконати ч. 6 ст. 48 (ігнорування заяви боржника від 29.03.2026 про зняття надмірного арешту) це і є бездіяльність, яка оскаржується саме за ст. 447 ЦПК у поточному провадженні. Стягувач посилається на п. 10-2 Розділу XIII Закону як на підставу захисту рахунку НОМЕР_5 (АТ «Укргазбанк»). Однак цей аргумент фактично підтверджує позицію боржника. Якщо рахунок в Укргазбанку вже захищений законом, виконавцю слід звернути стягнення саме на вкладний рахунок «Скарбничка» АТ КБ «ПриватБанк» (IBAN НОМЕР_1 ), де залишок 6 065,04 грн перевищує загальну суму стягнення (5 266,16 грн) і є достатнім для повного погашення боргу. За таких обставин збереження арешту на всіх інших рахунках боржника не має жодного правового обґрунтування, оскільки мета виконавчого провадження реальне виконання рішення суду, а не паралізування всього фінансового життя боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону виконавець зобов`язаний реагувати на заяву боржника виключно у формі постанови. Зміна правової позиції стягувача між двома відзивами з різницею у 5 днів свідчить про процесуальну недобросовісність та відсутність у стягувача достовірної інформації про фактичні дії виконавця. У справі боржника ОСОБА_1 загальна сума стягнення становить лише 5 266,16 грн, натомість арештовані всі рахунки без жодного обґрунтування необхідності такого заходу що є прямим порушенням висновку ВС по справі № 340/1018/19 від 17.01.2020. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив суд відхилити відзив представника стягувача та задовольнити скаргу в повному обсязі.

05.05.2026 року через систему «Електронний суд» приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. подано відповідь на скаргу, зі змісту якої вбачається, що в нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 80500229 з примусового виконання виконавчого листа № 645/2107/21 виданого 25.02.2026 Немишлянським районним судом м.Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Харківобленерго» суму заборгованості за електричну енергію у розмірі 2062,88 грн. та судовий збір в розмірі 2270,00 грн. 13.03.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80500229. 13.03.2026 керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника. 19.03.2026 вх.№1846 від боржника надійшло клопотання про відкладення виконавчих дій від 17.03.2026. Відповідь на вказане клопотання 19.03.2025 вих.№17654 надіслана заявнику засобами електронної пошти. 31.03.2026 вх.№ 2245 від боржника надійшла заява про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операції від 29.03.2026. 31.03.2026 керуючись пунктом 10^2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділом XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами), було винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операції та надіслано для виконання засобами УКРПОШТИ до АБ «УКРГАЗБАНК». 31.03.2026 вх.№2244 надійшла заява про часткове зняття арешту з рахунків від 29.03.2026. 01.04.2026 засобами електронного зв`язку надіслано відповідь на заяву про часткове зняття арешту з рахунків за вих.№20613. Виходячи з вищевикладеного, просив суд скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В залишити без задоволення.

07.05.2026 року до канцелярії суду приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. подано заяву, якою останній просив суд долучити до матеріалів справи копії виконавчого провадження №80500229. Проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі та просив її залишити без задоволення.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 09.04.2026 року через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник стягувача АК «Харківобленерго» - Снітко А.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника стягувача, при цьому скаргу просив залишити без задоволення.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду скарги.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04.03.2025, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10.12.2025 позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з електропостачання задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь AT «Харківобленерго» суму заборгованості за електричну енергію у розмірі 2062,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь AT «Харківобленерго» судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

На виконання рішення суду видано виконавчі листи.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Фрунзенський районний суд м. Харкова змінено на Немишлянський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 13.03.2026 року за вказаним виконавчим листом у виконавчому провадженні №80500229 відкрито виконавче провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 13.03.2026 року за вказаним виконавчим листом у виконавчому провадженні №80500229 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на гроші/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

29.03.2026 року боржник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця з заявою про визначення поточного рахунку у банку АБ "УКРГАЗБАНК" на № НОМЕР_5 для здійснення видаткових операцій банку для здійснення видаткових операцій.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 31.03.2026 року визначено для боржника фізичної особи: ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_5 , відкритий у АБ "УКРГАЗБАНК", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

29.03.2026 року боржник ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця з заявою про часткове зняття арешту з рахунків, яким боржник ОСОБА_1 просив: 1) зняти арешт з усіх рахунків боржника, крім вкладного рахунку «Скарбничка» IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», на якому наявні кошти 6065,04 грн, достатні для покриття суми стягнення 5266,16 грн. відповідно до ч.4 ст. 56 Закону №1404-VII; 2) зняти арешт з рахунку кешбек IBAN НОМЕР_6 (картка НОМЕР_7 ) в АТ КБ «ПриватБанк» як такого, що містить державну грошову допомогу, на яку стягнення не звертається відповідно до ст. 73 Закону №1404-VIIІ.

У відповідь на заяву боржника ОСОБА_1 про часткове зняття арешту з рахунків боржника у ВП №80500229 листом від 31.03.2026 №20613 приватний виконавець Близнюков Ю.В. повідомив боржника про відсутність підстав для зняття арешту з вказаного рахунку. Вказану відповідь приватний виконавець Близнюков Ю.В направив на електронну адресу боржника ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт.

Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів.

Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок.

Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Матеріали справи свідчать про те, що постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника ВП №80500229 від 13.03.2026 містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Розроблена законодавцем правова концепція запобіганню порушення прав боржника стосовно володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, на які розповсюджується встановлене законодавством обмеження щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження, визначає, що на момент вжиття такого заходу з метою ефективного виконання судового рішення виконавець не володіє інформацією про стан рахунку боржника, на який накладається арешт.

Суд зауважує, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23, від 10 січня 2025 року у справі № 755/9274/23 (провадження № 61-4284св24).

З установлених судами обставин вбачається, що рахунки боржника ОСОБА_1 на кошти на яких виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника. Зазначені рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено.

Також АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Крім того, з метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати виконавцю докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.

Як встановлено судом ОСОБА_1 звертався до приватного виконавця, зокрема, з вимогою щодо часткового зняття арешту з його рахунків та надав копію договору №SAMDN27000736267427 від 05.07.2013 року (вклад «Скарбничка») з відомостями про залишок 6065,04 грн., а також копію договору №240912В1ID234087UFLMAIN від 12.09.2024 року (рахунок кешбек «Зроблено в Україні»).

У відповідь приватний виконавець надіслав боржнику повідомлення №20613 від 31.03.2026 про відмову у знятті арешту, оскільки станом на теперішній час від банківської установи не надходило будь-яких повідомлень про спеціальний режим використання рахунків або про те, що на таких обліковуються кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, також банк не повернув постанову про арешт коштів боржника без виконання.

При цьому ОСОБА_1 приватному виконавцю не надав ані відповідну довідку з банку, ані виписку по рахунку, а звернувся до суду із дано скаргою.

Таким чином, приватний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформацію про те, що відповідні рахунки, відкриті на ім`я боржника ОСОБА_1 , мають спеціальний режим використання або кошти на цих рахунках є такими, на які законом заборонено накладати арешт.

Враховуючи вищенаведене, у діях приватного виконавця, як на момент прийняття постанови про накладення арешту на кошти боржника, так і на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даною скаргою, відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», права ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, не порушені.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні вимог скарги в частині визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. протиправною відмовити, оскільки, останній згідно наданих матеріалів виконавчого провадження, покладені на нього обов`язки виконував належними чином, а відтак відсутні підстави для визнання його бездіяльності протиправною.

Разом з цим, суд не має права зобов`язувати посадових осіб органів державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, інакше це буде втручанням суду у дискреційні повноваження державного виконавця.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень, тому суд відмовляє в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича по справі №645/2107/21, стягувач Акціонерне товариство «Харківобленерго», - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.М. Мартинова