Ухвала суду № 136931930, 14.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7679/20

Провадження № 4-с/522/16/26

УХВАЛА

14 травня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргою ОСОБА_1 на протиправні дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні виконавчого провадження № 77614453, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 09.10.2025 надійшла скарга ОСОБА_1 на протиправні дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні виконавчого провадження № 77614453.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 03.12.2024 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу машиномісця та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку (машиномісце). Також було стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір по 10562,55 грн. з кожного. 05 лютого 2025 року він сплатив 10562,55 грн. та повідомив сторони про виконання рішення. Крім того, звернувся з заявою в якій просив не розпочинати процедуру виконавчого провадження. Проте, 13.05.2025 року виявив, що виконавче провадження було відкрито та він має сплатити 16369 грн. Після звернення до виконавчої служби він отримав відповідь за якою відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження. Посилаючись на зазначене та те, що рішення суду ним виконано, звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

Визнати неправомірними дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження № 77614453.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції закрити виконавче провадження № 77614453 у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року прийнято до розгляду скаргу та призначено до розгляду у судовому засіданні.

19 листопада 2025 року від представника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ахремової Т.Ю., надійшов відзив на скаргу, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні скарги. Також просила про залучення до участі у справі в якості заінтересованих осіб Одеську міську раду та Приморську окружну прокуратуру м. Одеси. Крім того, надано копії матеріалів виконавчого провадження.

20 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив по скарзі, в якій вказав, що доводи відповідача є формальними, необґрунтованими та не спростовують законність його вимог.

24 березня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі віл ОСОБА_1

02 квітня 2026 року представником Одеської міської ради подано до суду заяву, якою він просив про залучення до участі у справі в якості заінтересованих осіб Одеську міську раду та Приморську окружну прокуратуру м. Одеси.

02 квітня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залучено до участі у справі № 522/7679/20 за заявою скарги ОСОБА_1 на протиправні дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні виконавчого провадження № 77614453 - Одеську міську раду та Приморську окружну прокуратуру міста Одеси як заінтересованих осіб.

07 травня 2026 року до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.05.2026 року ОСОБА_1 просив задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради в судовому засіданні 14.05.2026 року просив відмовити в задоволенні скарги.

Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 447 Розділу VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 448 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів, на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року машиномісце №221, площею 14,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. М. Говорова, 10-Г, продано ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , за яким зареєстровано право власності на вказане машиномісце.

У травні 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С., третя особа: обслуговуючий кооператив «Шлях» про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Так, судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) в інтересах Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнікова Дмитра Сергійовича (м. Одеса, вул. Старицького, 6), Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (Одеська область, Біляївський район, пр-т Жовтневої революції, 7 А) про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

10 червня 2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича (м. Одеса, вул. Старицького, 6), третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - Обслуговуючий кооператив "Шлях" (65058, Одеська обл., місто Одеса, Маршала Говорова, будинок 10-В, офіс 426, код ЄДРПОУ 40713636) про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано. Позов першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа: обслуговуючий кооператив «Шлях» про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасовано. Справу за позовом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа Обслуговуючий кооператив «Шлях», про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення у справі, яким задоволено частково позовні вимоги Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - Обслуговуючий кооператив "Шлях" про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Дмитра Сергійовича (індексний номер № 24245469 від 08.09.2015) на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнано незаконним свідоцтво про право власності,серія та номер: НОМЕР_1 ,видане 10.09.2015 Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна-машиномісце площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 438 від 22.04.2016 машиномісця №

221 площею 14 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ).

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури (м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ: 03528552, код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р НОМЕР_4 ) судовий збір у загальному розмірі 31 530 (тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять) грн. 00 грн., тобто з кожного по 10 562 (десять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 55 коп.

Так, на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 77614453 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 522/7679/20 виданого 15.01.2025 року Приморським районним судом м. Одеси з резолютивною частиною зобов`язати ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , (машиномісце № НОМЕР_5 ).

Боржником у виконавчому провадженні згідно до виконавчого документу є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_3 .

Стягувачем є Одеська міська рада, код ЄДРПОУ 26597691, адреса 65004, м. Одеса. пл. Думська, 1.

25 березня 2025 року державним виконавцем Відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77614453 та направлено сторонам. Також, 25.03.2025 року державним виконавцем Відділу було винесено постанову про стягнення виконавчого збору № 77614453 та направлено сторонам. Резолютивною частиною виконавчого листа по справі № 522/7679/20 виданого 15.01.2025 року Приморським районним судом м. Одеси, визначено зобов`язати ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , (машиномісце № НОМЕР_5 ).

Скаржник стверджує, що вимоги постанови Одеського апеляційного суду від 03.12.2024 року у даній справі він виконав, сплативши судовий збір, та звільнив паркомісце № 221, про що повідомив Приморську окружну прокуратуру м. Одеси.

В свою чергу, стягувач заперечує, що ОСОБА_1 виконав рішення суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на тому, що виконав вимоги виконавчого документу, оскільки не займає машиномісце № НОМЕР_5 за адресою - АДРЕСА_4 , підтвердивши це заявою, яка надійшла на адресу відділу 20.05.2025.

З заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025, яка адресована до Одеської обласної прокуратури та Приморської окружної прокуратури м. Одеси, слідує, що паркомісце АДРЕСА_6 Г звільнено. Водночас, скаржник в заяві просив не розпочинати процедуру виконавчого провадження.

Тобто, підтвердив заявою, що виконав рішення суду лише шляхом звільнення земельної ділянки (машиномісця) від свого автомобіля. Але при цьому, навіс та металеві конструкції залишилися на земельній ділянці.

При перевірці виконання вимог виконавчого документу, встановлено, що на момент здійснення перевірки, земельна ділянка площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , а саме машиномісце № НОМЕР_5 звільнено від автомобіля, однак наявні металеві конструкції у вигляді навісу з кришею та чотирма опорами, що підтверджується актом державного виконавця від 11.08.2025 р.

Водночас, Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилається на те, що на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться аналогічне виконання щодо звільнення земельної ділянки за цією же адресою. В рамках цього провадження боржник подав заяву до суду (Ухвала Одеського апеляційного суду від 13.03.2025 справа 522/11809/20) в якій вона просить роз`яснити рішення суду у справі за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2021, а саме які дії боржника будуть свідчити про належне виконання покладеного обов`язку щодо звільнення машино-місця з урахуванням обставин.

Верховний Суд в постанові від 24.07.2020 у справі № 128/2734/17 роз`яснив, що суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання. Отже, законодавець визначив, що роз`ясненню підлягає резолютивна частина судового рішення у разі утруднення його виконання, в тому числі примусового.

Постанова суду від 13.02.2025 у резолютивній частині зобов`язує особу звільнити земельну ділянку площею 14 кв. м (машино-місце), що є способом захисту права власника на підставі ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах роз`яснює, що "звільнення земельної ділянки" як спосіб захисту спрямоване на усунення перешкод, створених відповідачем. Так, у постанові від 15.05.2018 у справі № 922/2652/17 вказано, що "звільнення" включає припинення використання ділянки відповідачем та прибирання майна, яке перебуває в його володінні чи контролі, з метою відновлення права власника на вільне розпорядження землею. У постанові від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18 Верховний Суд підкреслив, що обсяг обов`язку відповідача обмежується предметом судового розгляду та змістом резолютивної частини рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що негаторний позов стосується лише тих перешкод, які були предметом розгляду справи, і не включає дії, що виходять за межі заявлених вимог.

Особа стверджує, що виконала обов`язок, прибравши своє майно з земельної ділянки (машино-місця), але над ділянкою розташовано навіс, який вона не встановлювала, однак ані позивач, ані виконавець не звертався із заявою про існування перешкод у виконанні рішення через незрозумілість його змісту, відтак підстав для висновку про те, що є ускладнення у виконанні рішення суду через незрозумілість його змісту немає.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява про роз?яснення постанови не обґрунтована, оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 13.02.2025 є достатньо чіткою щодо обов`язку звільнення земельної ділянки, а наявність навісу не є перешкодою для виконання тих обов`язків, які покладені на особу.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, судом погоджується з позицією Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що ОСОБА_1 фактично не виконав вимоги постанови Одеського апеляційного суду від 03.12.2024 року, а потім й виконавчого документу, ні до моменту відкриття виконавчого провадження № 77614453, ні станом на момент звернення зі скаргою до суду, ні на даний час, в частині обов`язку щодо звільнення земельної ділянки площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (машино-місце № 221), оскільки, як встановлено судом і не заперечувалось скаржником, на вищевказаній земельній ділянці досі наявні металеві конструкції у вигляді навісу з кришею та чотирма опорами, отже вона не є вільною.

В той же час, суд не може взяти до уваги надану скаржником відповідь від КП «Одестранспарксервіс» від 06.05.2026 року № 16/05-16 на адвокатський запит ОСОБА_3 , до якої додано «Схему розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці площею 1955 кв.м. (150 машиномісць) за адресою АДРЕСА_7 » (далі Схема), оскільки як вбачається з самої відповіді, дана Схема лише розроблена, та вищевказана адреса не включена до «Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.08.2014р. N?5286-VI (зі змінами).

Відповідно й договір балансоутримання місць для паркування з відповідним суб`єктом господарювання для організації та провадження діяльності на спеціально відведеній автостоянці за вищенаведеною адресою не укладений, отже спірне машиномісце не може бути зайнято ніким крім скаржника, оскільки правовий режим використання даної земельної ділянки не змінений.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 Постанови від 07.02.2014 № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах зазначив, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Отже порушення порядку виконання судового рішення є порушення права боржника на справедливий суд.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до п.1 ч.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У постанові від 11.08.2020 у справі № 320/5970/17(2-а/320/26/18) Верховний Суд зазначив: «протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов`язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій».

Відповідно до ч.2-ч.3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення скарги на протиправні дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні виконавчого провадження № 77614453.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 255, 260, 353, 447-451 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при виконанні виконавчого провадження № 77614453 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.05.2026 р.

Суддя: