Рішення № 136930881, 22.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2872/26

Провадження №2/711/2035/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі - Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.03.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8815782 (далі - Договір/Кредитний договір) в електронній формі, на суму 20 000 грн. 00 коп. Наявність підписів сторін на Кредитному договорі свідчить про їхню свідому волю та прийняття умов договору, а також підтверджує, що Кредитодавець повідомив відповідача про всі умови надання кредиту в порядку, встановленому чинним законодавством України.

На виконання умов Кредитного договору, 01.03.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № НОМЕР_2 (далі - Платіжна картка) відповідача. Тож, Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

03.12.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 03122025 (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Позивач також вказує, що він не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам.

До того ж, звертає увагу на те, що згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язалася вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи зазначене вище, загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 45793 грн. 00 коп., яка складається з: 17460 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 18333 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Водночас, зауважує на тому, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 35793 грн. 00 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування з АТ «А-БАНК» письмових доказів щодо ОСОБА_1 , оскільки самостійно їх отримати Товариство не може в силу Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Ухвалою суду від 26.03.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали. Також, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме зобов`язано АТ «А-Банк» надати до суду інформацію:

чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2;

про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну картку (маска картки) НОМЕР_2 за період з 01.03.2025 до 06.03.2025 в сумі 20000грн., емітент АТ «А-банк»;

чи емітувалася будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером за платіжною карткою маска картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): зарахування на платіжку картку маска картки НОМЕР_2 за період з 01.03.2025 до 06.03.2025 в сумі 20000грн., емітент АТ «А-банк», - інформацію у вигляді: первинних документів бухобліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують дану інформацію.

У випадку неможливості надати вказані первинні документи, - надати до суду інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска картки позичальника); повного номера рахунку, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - маска картки НОМЕР_2 .

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_2 , - то надати номери телефонів, що знаходяться/знаходилися в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) клієнту банку за платіжною карткою маска картки НОМЕР_2 .

У випадку, якщо картковий рахунок за маска карткою НОМЕР_2 не належить позичальнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - то необхідно надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска картки НОМЕР_2 .

У судове засідання представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п.п. 3, 4 прохальної частини позовної заяви директором ТОВ «Юніт Капітал» Хлопковою М. заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів. Крім того, в разі неявки відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Крім того, виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, враховуючи відсутність інформації про місце реєстрації, проживання та перебування відповідача, а тому, суд вважає, що з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи та не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а представник позивача не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8815782 про надання споживчого кредиту.

Укладення цього Договору здійснено Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus" (за вибором Споживача). Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснена при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus" та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить Споживач та які забезпечують Ідентифікацію в ІКС Товариства.

Відповідно до п. 9.2 Договору, він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4. Договору(включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, Споживачу в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "CreditPlus» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 9.8 кредитного договору підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті/в Мобільному застосунку "CreditPlus"(шляхом розміщення гіперпосилань); вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайт/в Мобільному застосунку "CreditPlus"(шляхом розміщення гіперпосилань), повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, у цьому випадку мало місце укладення Кредитного договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання споживчого кредиту, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 01.03.2025, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду - C1535, який відправлено їй 01.03.2025 на номер телефону НОМЕР_3 та введено нею 01.03.2025 о 11:50:19, що і є її безпосереднім підписом.

Одночасно з підписанням даного договору позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту.

Таким чином, скріпивши договір підписами, в сторін виникли взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до укладеного сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн. 00 коп. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до умов, визначених договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,00% в день. Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 72000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 71850,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2899,03 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2835,68 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 92000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 91850,00 грн. (п. 1.3.-1.10. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 .

Пунктом 3.1. договору визначено, що Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. Договору (п. 5.1. договору).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. договору).

Встановлено, що 01.03.2025 ТОВ «Авентус Україна» ініціювало переказ коштів позичальнику, згідно з Договором про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 19.01.2022 (втратив чинність 04.07.2024) та Договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 04072024-3 від 04.07.2024 (чинний з 04.07.2024), через ТОВ «ПЕЙТЕК».

За інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251205-1.1 від 05.12.2025 було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб (Отримувачів) від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», зокрема на суму 20000 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 5ca37d7e-ca39-4861-893- 16bc54d2a488, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 53021427, Session ID - 030208502116, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - FD62FF, банк-еквайр - АТ ПУМБ, дата і час створення - 01.03.2025 о 11:51:04, дата і час прийняття в роботу - 01.03.2025 о 11:51:06, дата і час виконання - 01.03.2025 о 11:51:07, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_5 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 26.03.2026, AT «А-БАНК» надано до суду інформацію за № 24796/47-260409/553-БТ від 13.04.2026 про те, що на картка № НОМЕР_6 (рахунок № НОМЕР_7 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Інші карти клієнта: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 . Фінансовий номер на який відправляється інформація - НОМЕР_14. Номер НОМЕР_3 знаходився в анкетних даних клієнта. Також надано платіжну інструкцію N 456983_1_1926610.128 від 01.03.2025 на суму 20000 грн. 00 коп. (платник - P2P ТРАНЗИТНИЙ РАХУНОК, отримувач - ОСОБА_2 , призначення платежу - отримання переказу коштів на картку AT "А-БАНК"" у терміналах інших банків № 00000001, 0210700FMT00004, P2P_AV_CR|KYIV|KYIV|UA, 6536, 01/03/2025, № картки: НОМЕР_4 , 20000.00 UAH). До того ж, факт зарахування 01.03.2025 коштів у розмірі 20000 грн. 00 коп. на картку № НОМЕР_6 , підтверджується наданою випискою (рухом коштів) з 01.03.2025 по 06.03.2025 по означеній карті.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 01.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Договору №8815782 про надання споживчого кредиту, а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 20000 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» в повному обсязі виконало свої зобов`язання перед позичальником за Договором №8815782 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025, та надало їй кредит в сумі 20000 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_6 , однак свої зобов`язання щодо їх повернення, сплати процентів за користування коштами та інших платежів, передбачених договором, остання не виконала в повному обсязі, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі - 45793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується карткою обліку Договору (розрахунок заборгованості), станом на 02.12.2025.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 була ознайомлена і прийняла умови Договору №8815782 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025. Навіть, після отримання кредитних коштів, вона не відмовилася від договору і не повернула в повному обсязі отримані в кредит грошові кошти.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Договору № 8815782 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025 між нею та ТОВ «Авентус Україна», а також факт отримання та використання кредитних коштів.

До того ж, як вбачається з наданої позивачем картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) №8815782 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025 щодо ОСОБА_1 , станом на 02.12.2025, відповідач здійснила часткову оплату за означеним Договором (2540 грн. 00 коп. - оплата основного боргу, 12130 грн. 00 коп. - оплата процентів).

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

До того ж, як вбачається з умов Договору №8815782 про надання споживчого кредиту від 01.03.2025 Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.п. 3 п. 4.1 Договору).

Судом також встановлено, що 03.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 03122025, який досліджений судом, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1. Договору).

Тобто, предметом Договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до 1.2. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Разом із підписанням Акту прийому-передачі Реєстру Боржників Клієнт передає Фактору Додаткову інформацію до Реєстру Боржників згідно Додатку №2 до Договору.

03.12.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 03122025 від 03.12.2025.

На виконання умов Договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатив ТОВ «Авентус Україна» кошти в розмірі 3338 015 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним документом № 747 від 10.12.2025.

Як вбачається із Реєстру боржників від 03.12.2025, який є Додатком № 1 до Договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025 відбулося відступлення ТОВ «Авентус Україна» (клієнтом) ТОВ «Юніт Капітал» (фактору) права вимоги за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», на загальну суму 45793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (порядковий номер у реєстрі боржників - 753).

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до укладеного Договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025 перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», на загальну суму 45793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки ТОВ «Авентус Україна» (первісного кредитора).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025, складає 45793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 10000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Кредитний договір № 8815782 від 01.03.2025 та Договір факторингу № 03122025 від 03.12.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Кредитний договір № 8815782 від 01.03.2025 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 01.03.2025 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Кредитний договір № 8815782 від 01.03.2025 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мала б наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 у повному розмірі.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 у розмірі 35793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку дії кредитного договору.

Тож, вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами Кредитного договору та чинного законодавства України. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025, укладеного між нею та ТОВ «Авентус Україна», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним вище договором у розмірі 35793 грн. 00 коп., з яких: 17460 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту), 18333 грн. 00 коп. - сума заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

При цьому, доказів на спростування доводів позивача відповідачем подано не було.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 35861 від 20.03.2026.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 2662 грн. 40 коп. (судовий збір).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1., 3.3. Договору отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до Договору).

Крім того, за умовами Додаткової угоди № 25771507390 від 21.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема № 8815782 від 01.03.2025 (позичальник - ОСОБА_1 ).

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026 Виконавець надав, а Клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 - вартість послуг 5000 грн. 00 коп.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 - вартість послуг 1000 грн. 00 коп.; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - вартість послуг 500 грн. 00 коп.; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 8815782 від 01.03.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - вартість послуг 500 грн. 00 коп. Всього - 7000 грн. 00 коп. Зазначений акт містить детальний опис робіт, час, витрачений на надання юридичних послуг, вартість та загальну суму.

Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подала, а також не подала і клопотання про їх зменшення.

Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» судом визнані обґрунтованими та задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі - 7000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34 офіс 333) заборгованість за договором №8815782 від 01.03.2025: 17460грн. 00коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18333 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу адвоката 7000 грн. 00 коп., а всього - 45455грн. 40 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.05.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька