Рішення № 136929439, 21.05.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1560/25

Провадження № 2/375/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

за участі:

представник позивача

(поза межами приміщення суду) ОСОБА_1 ,

представник відповідача

(поза межами приміщення суду) Кравченка Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з даним позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 14 лютого 2025 року о 12 годині 55 хвилин водій ОСОБА_3 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, а саме: під час керування автомобілем «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Загреблі, 2 у с. Троїцьке (Довгалівське) Білоцерківського району Київської області, в порушення п.п. 1.5, 2.36, 10.2 ПДР України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при цьому здійснював виїзд з другорядної дороги, та не надав переваги в русі транспортному засобу «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення двох транспортних засобів, що спричинило механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Вказана постанова набрала законної сили 23 березня 2025 року та її копія перебуває в AT «СК «ІНГО».

Законним володільцем (користувачем), який на законних підставах володіє (користується) пошкодженим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом КТЗ УАЗ 3153, реєстраційний номер НОМЕР_2 є Позивач у справі - ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_2 на на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) була забезпечена страховим покриттям відповідно до договору страхування № 226703420 (далі - Поліс).

Договір № 226703420 між ОСОБА_2 та AT «СК «ІНГО» був укладений на підставі, у порядку та на умовах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - «Закон»).

Даний Договір передбачає можливість Страхувальника звернутись до свого Страховика за отриманням страхового відшкодування, за умови відсутності його вини у вчинені ДТП, або до Страховика, який застрахував цивільно - правову відповідальність Відповідального за скоєння дорожньо - транспортної пригоди.

Позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування в AT «СК «ІНГО» (далі-Страховик потерпілого).

В обґрунтування розміру страхового відшкодування позивач надав страховику відповідні документи, а саме: Звіт № 2082 «Про визначення вартості матеріального збитку автомобіля УАЗ 3153, реєстр. № НОМЕР_2 », виконаного 24 квітня 2025 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля УАЗ 3153, реєстр. № НОМЕР_2 внаслідок пошкодження при ДТП станом на 4 квітня 2025 року складає 220919,34 грн, а також висновок № 87136 від 5 травня 2025 року, згідно з яким ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ УАЗ 3153 , реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 42183,22 грн.

Ураховуючи, що звітом № 2082 встановлено, що автомобіль УАЗ 3153, реєстр. № НОМЕР_2 внаслідок ДТП є фізично знищеним, то на користь заявника слід виплатити страхову виплату, що становить різницю між ринковою вартістю ТЗ на день настання ДТП до його пошкодження (220919,34 грн) та після пошкодження внаслідок ДТП (42183,22 грн), що становить 178736,12 грн (220919,34-42183,22).

Письмову заяву із вимогою щодо виплати страхового відшкодування в такому розмірі було спрямовано страховику.

Страховик погодився із розміром заподіяного автомобілю «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 збитку та в листі за вих. № 1480 від 12.06.2025 р. за підписом начальника Департаменту врегулювання збитків AT «СК «Інго» Олега Коваленка-Кужольного погодив виплату власнику даного транспортного засобу страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, визначного в договорі страхування, а саме: в сумі 160000,00 гривень з вирахуванням франшизи в розмірі 3200,00 грн.

Отже, страховиком погоджено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 в сумі, фактичний розмір якої становить 156800,00 гривень.

Разом з тим, при зверненні про отримання страхового відшкодування у вказаному розмірі, як по телефону, так і письмово (вищезгаданим листом за вих. № 1480 від 12 червня 2026 року) представник страховика фактично відмовив у здійсненні страхового відшкодування із посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 не є власником транспортного засобу «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 .

Втім, у своєму ж листі за вих. № 1480 від 12.06.2025 р. представник страховика правомірно посилається на п.п. 1. п. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що власником наземного транспортного засобу є не лише особа, яка є власником відповідно до закону, але й законним володільцем (користувачем наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах.

Отже, відмовляючи позивачу у здійсненні страхового відшкодування, відповідач посилається на норми закону, який фактично дозволяє здійснити виплату страхового відшкодування не лише власнику, але й законному володільцю, що також констатовано Верховним Судом.

Вважає, що виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена саме Позивачу, оскільки ОСОБА_2 власником транспортного засобу УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_2 був переданий реєстраційний документ на цей транспортний засіб, а тому в силу п. 2.2 ПДР України Позивач на момент настання страхового випадку правомірно керував транспортним засобом та йому належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної за рахунок страховика.

При цьому, Відповідачем не спростований факт «правомірності» володіння Позивачем транспортним засобом, Страховий договір Відповідачем був укладений саме з ОСОБА_2 з приводу страхового відшкодування внаслідок настання страхової події, а тому обґрунтованим та правомірним є стягнення з Відповідача саме на користь Позивача - ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі страхового відшкодування, що становить 156800 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, розмір якого не заперечувався страховиком.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2025 дану справу розподілено ОСОБА_6 як судді-доповідачу.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

4 серпня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження.

21 сернпя 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року задоволено клопотання представника відповідача Кравченка Р.Ю. про залучення третьої особи, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4

11 березня 2026 року від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, де зазначено, що відповідач АТ «СК «ІНГО» не заперечує проти закриття підготовчого судового засідання та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

21 сернпя 2025 року від представника відповідача, до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечив проти позову.

Представник відповідача зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2025 року во вул. Загреблі 2 у с. Троїцьке, Київської області ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Peugeot» д.н. НОМЕР_3 здійснив зіткнення з автомобілем «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 під керуванням Позивача, внаслідок даної ДТП вищезазначені автомобілі зазнали ушкоджень

Цивільно-правова відповідальність Позивача застрахована Відповідачем AT «СК «ІНГО» згідно полісу №226703420, франшиза становить 0 гривень.

Умови полісу визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів», надалі - Закон.

Позивач у позовній заяві зазначив що має право на отримання страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 в ДТП, при цьому не надав жодного документу підтвердження права на отримання страхового відшкодування, з цього приводу слід зазначити наступне.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 станом на момент ДТП його власником був ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 5 Закону страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно частини 6 статті 1 Закону потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем і, користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав і договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вище зазначеного, Позивач не довів своє речове право на автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 , відповідно не довів право на отримання відшкодування через пошкодження такого майна, не зазначив з яких підстав на ньому лежить тягар утримання речі (автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 ).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не надав документів передбачених статтею 32 Закону, що посвідчує право заявника на отримання страхової виплати та підтверджують право власності на пошкоджене майно, що свідчить про невиконання своїх обов`язків передбачених Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вже зазначалось на момент ДТП від 14 лютого 2025 року в якій було пошкоджено автомобіль «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 його власником був ОСОБА_4 .

З огляду на вище зазначене випливає, що Відповідач AT «СК «НГО» не порушувало права та інтересів Позивача, адже Позивач не є власником пошкодженого автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 , Позивач не надав жодних доказів того що він несе витрати по утриманню автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 і відповідно має право на отримання відшкодування внаслідок його пошкодження.

З урахуванням викладеного вище, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача, адвокат Ткач А.Г. в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача, адвокат Кравченко Р.Ю., в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, проти їх задоволення заперечував в повному обсягу (письмове заперечення долучене до матеріалів справи), посилаючись на те, що позивач не надав документів, що посвідчує право заявника на отримання страхової виплати та підтверджують право власності на пошкоджене майно та невірно ототожнює право на керування транспортними засобами на законних підставах та право на отримання страхового відшкодування, так, як право керувати транспортними засобами не дає право на отримання страхового відшкодування, а відтак позивач не має права на отримання страхового відшкодування.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що між страховиком Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правовової відповідальності власників транспортних засобів, що підтверджується полісом № 226703420 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 15 - 16).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль УАЗ 3153, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником транспортного засобу є ОСОБА_4 (а.с. 13 - 14).

Відповідно до постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року, яка набрала законної сили 23 березня 2025 року, 14 лютого 2025 року о 12 годині 55 хвилин на вул. Загреблі, 2 у с. Троїцьке (Довгалівське) Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_3 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при цьому здійснював виїзд з другорядної дороги, та не надав переваги в русі транспортному засобу «УАЗ 3153» з номерним знаком НОМЕР_4 , який рухався по головній дорозі, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення двох транспортних засобів, що спричинило механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_3 визнано винним у настанні згаданої пригоди, у зв`язку з чим його притягнено до адміністративної відповідальності (а.с. 17 - 20).

Відповідно до постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року, постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки - задоволено. Виправлено описку допущену в постанові Рокитнянського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 124 КУпАП, зазначивши правильний реєстраційний номер автомобіля УАЗ 3153 - НОМЕР_2 , замість реєстраційний номер НОМЕР_4 , що є опискою. Під час виготовлення та оформлення постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року допущено описку у мотивувальній та резолютивній частинах постанови, а саме: помилково зазначено марку автомобіля "УАЗ - 3135" замість "УАЗ - 3153", виправлено допущену в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року описку зазначивши правильно марку автомобіля "УАЗ - 3153" замість "УАЗ - 3135", що є опискою (а.с. 21).

Згідно із звітом № 2082 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля УАЗ 3153, реєстр. № НОМЕР_2 від 24 квітня 2025 року вартість матеріального збитку складає 220919,34 грн (а.с. 22 - 45).

Відповідно до висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 87136 від 5 травня 2025 року, ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ УАЗ 3153 реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент оцінки може складати 42183,22 грн (а.с. 46-49).

13 травня 2025 року позивач подав до страховика заяву про виплату страхового відшкодування, додавши до неї всі документи, які передбачені статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) (а.с. 50 - 55).

Листом від 12 червня 2025 року вих. № 1480 АТ «Страхова компанія «ІНГО» повідомило ОСОБА_2 , що розглянуло заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 178736,12 грн, зазначено, що ДТП мала місце з вини водія автомобіля PEUGEOT 407, д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 ..

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена страховим покриттям відповідно до договору страхування № 226703420. Договір № 226703420 між ОСОБА_2 та AT «СК «ІНГО» був укладений на підставі, у порядку та на умовах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Даний Договір передбачає можливість Страхувальника звернутись до свого Страховика за отриманням страхового відшкодування, за умови відсутності його вини у вчинені ДТП, або до Страховика, який застрахував цивільно - правову відповідальність Відповідального за скоєння дорожньо - транспортної пригоди.

АТ «СК «ІНГО» також повідомило, що страхувальник з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся в AT «СК «ІНГО» (далі - Страховик потерпілого), за результатами огляду пошкодженого було замовлено незалежну оцінку з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля у оцінювача ОСОБА_7 . Відповідно до Висновку про вартість пошкоженого колісного транспортного засобу № 87136, складеного СОД ОСОБА_7 вартість транспортного засобу Peugeot Partner, д.р.н. НОМЕР_5 до дорожньо-транспортної пригоди склала 220919,34 грн, вартість транспортного засобу, після дорожньо-транспортної пригоди склала 42183,22 грн. Посилаючись на статтю 30 Закону зазначають, що власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Розрахунок страхового відшкодування 220919,34 - 42183,22 = 178736,00 грн.

Крім того, AT «СК «ІНГО» зазначило, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля PEUGEOT 407, д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена страховим покриттям відповідно до договору страхування № 0432846, укладеного з ТДВ «СГ «Оберіг».

Поліс відповідального за скоєння ДТП передбачає страхову суму (ліміт) 160000,00 грн на одного потерпілого за пошкодження майна та франшизу 3200,00 грн.

У зв`язку з тим, що 3 січня 2025 року на Загальних зборах МТСБУ було прийнято рішення про виключення ТДВ «СГ «Оберіг» з членів МТСБУ (від 06.01.2024 р.), згідно з вимогами Положення про пряме врегулювання збитків, затвердженого протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10.03.16 МТСБУ погодило страхову виплату - 160000,00 грн, франшиза 3200 грн.

Разом з тим, AT «СК «ІНГО» посилається на п.п.1, п. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або (законним володільцем (користувачем), наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах (а.с. 52 - 53).

Відповідно до підпункту 7.7.1 до загальних умов страхового продукту «Страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «Автоцивілка», введених в дію Наказом № 137 від 26.11.2024, у разі ДТП, що сталася виключно за участю лише 2 (двох) забезпечених транспортних засобів або за участю лише 2 (двох) транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку - звернутися до свого Страховика для розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення (а.с. 78 - на звороті).

На час розгляду справи страхове відшкодування не виплачено.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на час укладення страхового полісу), встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у межах страхової суми відповідно до цього закону.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Частиною 1 статті 19 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

Згідно із статтею 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Як було встановлено судом, позивач звернувся до страховика 13 травня 2025 року з заявою про виплату страхового відшкодування, додавши до неї документи, які передбачені статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак листом від 12 червня 2025 року № 1480 страховик посилаючись на підпункт 1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах та не здійснив страхової виплати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач AT «СК «ІНГО» не порушувало права та інтересів позивача, адже позивач не є власником пошкодженого автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 , позивач не надав жодних доказів того що він несе витрати по утриманню автомобіля «УАЗ» д.н. НОМЕР_2 і відповідно має право на отримання відшкодування внаслідок його пошкодження.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 1, 6 пункту 1 статті 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах;

потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Згідно із статтею 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Отже, завдання шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постанові Верховного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 299/2811/16-ц.

За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Крім того, згідно із положеннями пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно яких зазначено, що відповідно до статті 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Також, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Отже, на момент настання ДТП (страхового випадку) позивач був законним володільцем (користувачем) пошкодженого транспортного засобу і правомірно експлуатував цей засіб на законних підставах, а тому має право на виплату відповідного страхового відшкодування.

Окрім зазначеного, саме позивач ОСОБА_2 уклав з відповідачем договір № 226703420 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно до умов підпункту 7.7.1. до загальних умов страхового продукту «Страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «Автоцивілка» звернувся до страховика АТ «СК «ІНГО» з заявою про виплату страхового відшкодування.

За приписами статті 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати від страховика виплати страхового відшкодування за пошкодження належного йому транспортного засобу.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення від 23 червня 2025 року позивач сплатив 1568,00 грн. судового збору.

Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України, передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: договір про надання правничої допомоги від 1 травня 2025 року; розрахунок судових витрат з найменуванням юридичних послуг; квитанцію до прибуткового касового ордера № 1593887 від 24 червня 2025 року на суму 20000,00 грн; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 24 червня 2025 року, згідно з яким адвокат Ткач А.Г. надав позивачу юридичні послуги (правничу допомогу) на загальну суду 20000,00 грн.

Розмір заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу підтверджений матеріалами справи.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2689/15 від 9 квітня 2019 року).

Сторона відповідача не подала обґрунтованого клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Позивач в даній справі підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість 20000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись статтями 395, 396, 525, 526 ЦК України, статтями 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі: 156800 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_7 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», код ЄДРПОУ: 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ел. адреса: office@ingo.ua.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомо, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус