Рішення № 136928662, 28.05.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/299/26

Справа № 356/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5218890 шляхом обміну електронними повідомленнями.

Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 01.01.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №5218890 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

Як зазначено в позові, в процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію і верифікацію особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ.

01.01.2025 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 01.01.2025 18:06:34 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 87263, котрий в свою чергу боржником було 01.01.2025 18:07:29 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим вона прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 5218890, на умовах визначених офертою.

Позивач підкреслює, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.07.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «CВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-27/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

В позовній заяві вказано, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 5218890 від 01.01.2025 року становить: заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 15960,00 грн.; пеня, штраф - 4000,00 грн.; комісія - 0,00 грн. Загальна заборгованість - 27960,00 грн.

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором №5218890 від 01.01.2025 року у розмірі 27960,00 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї позовної заяви, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2662,40 грн. відшкодування зі сплати судового збору.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача задоволено частково, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

18.03.2026 представником відповідача адвокатом Січеславським І.А. через систему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що з позовною заявою відповідачка не згодна, просить у задоволенні позову відмовити на підставі наступного (а.с. 72-75).

Так, у відзиві, зокрема, зазначено, що долучений позивачем лист ТОВ «Лінеура Україна», як підтвердження надання грошових коштів відповідачці, не є платіжним документом або взагалі первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Таким чином, позовна заява не містить доказів перерахування 8000 грн. відповідачці та отримання нею вказаної суми, яка вказана в якості суми основного боргу, яку вимагає позивач, отже, не ґрунтується на доказах.

Також, адвокат Січеславський І.А. вказує, що підставою для стягнення з відповідачки коштів позивач вказав Договір факторингу та Реєстр боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №01.02-27/25 від 29 липня 2025 року. Проте, в переліку боржників, які вказані у відповідному Реєстрі прізвище ОСОБА_1 не значиться. Отже, відповідно до вказаного договору факторингу та Реєстру боржників до нього, права позивача на вказаний кредит нічим не підтверджується.

Щодо розрахованих відсотків, то в відзиві підкреслено, що такі, з огляду на норми чинного законодавства, є нікчемними та не підлягають стягненню.

Відтак сторона відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника (а.с. 84; 87).

До матеріалів позовної заяви представником ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А. додано клопотання, у якому остання просила розглядати цивільну справу за відсутності позивача (а.с. 55).

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 скористалася своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та подала відзив.

Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених нею у відзиві на позовну заяву. Також, заперечила укладення нею Кредитного договору з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та наголосила, що ніяких надходжень на її банківський рахунок від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не було. Щодо даних, зазначених безпосередньо в Договорі № 5218890 від 01.01.2025 вказала, що банківської картки з зазначеними реквізитами не має та не знає, кому така належить. А з приводу номерів мобільних телефонів підкреслила, що два останні зазначені номери, а саме НОМЕР_3 , НОМЕР_4 - дійсно їй належать. Однак, номером НОМЕР_4 вона вже давно не користується, а на номер НОМЕР_3 ніяких повідомлені чи кодів для підтвердження взяття кредиту не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Договору № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025, сторонами якого зазначено ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 9-15). Як зазначено в даному договорі, він був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 87263.

Згідно з п. 1.1-1.3 даного Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний за стосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000,00 гривень. Строк кредитування 360 днів.

Відповідно до п.1.4 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2356,8100% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35360,00 грн. ( п.п. 1.5 - 1.6 Договору).

Як передбачено п.п. 2.1, 2.4 Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту )загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1 Договору.

В матеріалах справи міститься: Додаток №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5218890 від 01.01.2025 обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 16); Додаток №2 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5218890 від 01.01.2025 інформаційне повідомлення (а.с. 17; 21); паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-20); правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (а.с. 22-26).

Відповідно до п.п. 6.1.4 Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» після входу до особистого кабінету клієнт продовжує реєстрацію в ІКС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети та надає згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (зокрема, але не виключно, від системи BankID, Державного підприємства "ДІЯ", суб`єків первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності.

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів позивач долучив копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з якими було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 1) 01.01.2025 18:08:07 на суму 8000,00 грн., номер картки НОМЕР_5 , номер транзакції в системі іPay.ua 613046509, призначення платежу: зарахування 8000 грн. на картку НОМЕР_2 (а.с. 31).

Також, позивачем було надано розрахунок заборгованості за Договором № 5218890 від 01.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 29.07.2025 (а.с. 27-30).

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що неможливо поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_1 укладала Договір № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025 з ТОВ «Лінеура Україна», адже умовами Договору та Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передбачена ідентифікація споживача, однак позивач на підтвердження такої дії ніяких доказів до матеріалів справи не надав.

Щодо наданого листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» суд зазначає наступне.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління НБУ 29.07.2022 № 163 визначено, що надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови у її прийнятті. Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Надавач платіжних послуг платника після прийняття до виконання платіжної інструкції платника зобов`язаний надати платнику інформацію, що підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції (далі - інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції). Надавач платіжних послуг платника після прийняття до виконання платіжної інструкції, оформленої платником у паперовій формі, надає платнику інформацію про прийняття до виконання платіжної інструкції, оформлену відповідно до вимог пункту 27 розділу I цієї Інструкції. Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції повинна містити такі дані: 1) дату і номер платіжної інструкції, якою було ініційовано платіжну операцію; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 2-1) найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) фактичного платника, код фактичного платника (у разі заповнення цих реквізитів у платіжній інструкції); 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму платіжної операції; 5) призначення платежу; 6) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 6-1) найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) фактичного отримувача, код фактичного отримувача (у разі заповнення цих реквізитів у платіжній інструкції); 7) найменування надавача платіжних послуг отримувача; 8) дату прийняття до виконання. Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція). (Розділ 1 п. 12, розділ 2 п. 37-373).

Суд зазначає, що до зазначеного вище листа не було долучено первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт перерахування ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за дорученням ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів на користь відповідачки.

Даний лист сам по собі не є первинним бухгалтерським документом та не відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163.

Також, в даному листі не зазначено ім`я боржника та відсутнє посилання на Договір № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025.

Крім того, до позову не додано Договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, який би підтверджував повноваження та умови ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «Лінеура Україна».

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належність карткового рахунку, на який передавалися кошти, як стверджує позивач, відповідачці.

Отже, з огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують укладення договору та виконання первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» умов Договору № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок відповідача.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з копією договору факторингу №01.02-27/25 від 29.07.2025, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор), відповідно до п.п. 2.1 п.2 якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором (а.с. 32-35).

До позовної заяви долучено: копію платіжної інструкції № 10133 від 30.07.2025 року, в якій вказано, зокрема, призначення платежу: оплата фінансування зг. Договору факторингу №01.02-27/25 від 29.07.2025 без ПДВ (а.с. 39); витяг з реєстру боржників (а.с. 40-41); витяг з реєстру боржників в електронному вигляді (а.с. 42).

Заслухавши відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» уклало кредитний договір саме з ОСОБА_1 та виконало свої зобов`язання за Договором № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025, надавши саме відповідачу кошти у розмірі та у спосіб, визначений договором.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В ухвалі про відкриття провадження у справі, серед іншого, було роз`яснено позивачу та відповідачу порядок та строки подачі доказів.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів та отримання саме відповідачем цих коштів за Договором № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025, а саме: відсутня ідентифікація відповідача як особи, яка уклала кредитний договір, неможливо підтвердити волевиявлення відповідача на надання згоди на укладення вказаного вище договору, а також доказів перерахування коштів на рахунок відповідача.

Отже, матеріалами справи не підтверджується факт існування у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Договором № 5218890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2025.

При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «101 37616221;Судовий збір, за позовом ТОВ СВЕА ФІНАНС до ОСОБА_1 , Березанський міський суд Київської області», підпис та відмітку надавача платіжних послуг (а.с. 8).

З викладеного суд робить висновок, що представник позивача обізнаний, що документом, яким доводиться відповідна сплата коштів є платіжна інструкція, яка заповнена у визначеному законом порядку та її виконання підтверджено надавачем платіжних послуг.

Отже, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору, належні первинні розрахункові документи, що позбавляє можливості перевірити факт звернення відповідача за отриманням кредитних коштів, а також факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662,40 гривень (а.с. 8).

Отже, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 203, 205, 207, 509-510, 526, 611, 627, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 280, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Т.В. Дудар