Ухвала суду № 136926495, 14.05.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/10/26

У Х В А Л А

14 травня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представника потерпілого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 , представника власника майна адвоката ОСОБА_18 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Златопільським міськрайонним судом Харківської області розглядається зазначене вище кримінальне провадження.

12 травня 2026 року до суду надійшло клопотання власника майна на яке накладено арешт - ОСОБА_20 , подане від імені останнього його представником адвокатом ОСОБА_18 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Дане кримінальне провадження було розпочато 25 березня 2021 року.

Станом на квітень 2021 року деякий проміжок часу його транспортним засобом автомобілем «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійсно користувався обвинувачений ОСОБА_21 .

При цьому ОСОБА_20 підкреслив, що він як був, так і є власником зазначеного транспортного засобу.

Також останній вказав, що йому відомо, що в квітні 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у його автомобілі, про який йдеться вище, був проведений обшук.

У подальшому на зазначений вище транспортний засіб був накладений арешт згідно із ухвалою слідчого судді цього ж суду, який до цього часу не скасований.

Метою арешту його автомобіля «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було «збереження речових доказів».

Наскільки йому, ОСОБА_20 , відомо на даний час судом досліджені всі можливі письмові докази, які стосуються саме його транспортного засобу. Обвинувачений ОСОБА_21 проходить військову службу у Збройних Силах України, а кримінальне провадження щодо нього виділене в окреме провадження та зупинено на час проходження ним служби.

Водночас, автор клопотання звернув увагу суду на те, що навіть якби провина ОСОБА_21 була доведена обвинувальним вироком суду, його автомобіль «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не підлягає конфіскації з тієї причини, що ця особа не є власником даного транспортного засобу.

Разом із цим, посилаючись на положення ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 16, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 174КПК України, відповідну практику Європейського суду з прав людини, ОСОБА_20 зазначив, що сукупність вищенаведених доводів переконливо доводить, що арешт на його транспортний засіб накладений 16 квітня 2021 року не обґрунтовано.

З огляду на викладене ОСОБА_20 просить скасувати накладений 16 квітня 2021 року слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області арешт на майно - автомобіль «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого він є.

Власник майна - ОСОБА_20 , будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду його клопотання, у судове засідання не прибув.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_18 , у судовому засіданні, на задоволенні клопотання наполягав з викладених у ньому підстав.

Особа, за клопотанням якої було арештовано майно - старший слідчий СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 , повідомлений належним чином, у судове засідання не прибув. Однак звернувся до суду із заявою, з якої вбачається, що він проти задоволення клопотання ОСОБА_20 про скасування арешту майна заперечує.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, наголосивши, що арешт на зазначений автомобіль, який під час досудового розслідування визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, накладений з метою збереження речового доказу.

Вказаний транспортний засіб фактично використовувався як засіб для вчинення кримінальних правопорушень, тому він може підлягати й спеціальній конфіскації.

Дійсно під час судового розгляду було досліджено ряд документів щодо цього автомобіля, однак як речовий доказ він ще досліджений не був.

З огляду на викладене прокурор вважає, що на даний час арешт майна зазначеного вище транспортного засобу, скасуванню не підлягає.

Представник потерпілого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_17 , підтримавши позицію прокурора, проти задоволення клопотання заперечував.

Інші учасники судового розгляду проти задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечували.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, що вирішується, суд доходить наступного.

Так, транспортний засіб - автомобіль марки «TOYOTA SEQUOIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_20 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Як вбачається з клопотання про проведення обшуку від 08 квітня 2021 року, ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року, протоколу обшуку, 14 квітня 2021 року було проведено обшук автомобіля марки «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував у користуванні ОСОБА_21 .

В ході проведення обшуку, згідно із відповідним протоколом, зазначений транспортний засіб було вилучено.

Постановою старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_22 від 15 квітня 2021 року, автомобіль «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , серед інших предметів визнаний речовим доказом, та переданий на зберігання до зазначеного відділу поліції.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021222120000001.

Накладено арешт на вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 майно, а також на майно вилучене в ході проведення обшуку автомобіля марки «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: предмет, схожий на пістолет Макарова, без будь-якого маркування, оснащений магазином, в якому знаходяться предмети в кількості 8 (вісім) шт., схожі на патрони до пістолету з маркуванням SA mm РА, з гумовими сердечниками; автомобіль марки «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ключами від нього, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, а також з метою збереження речових доказів.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України існує дві окремі підстави, які дають суду можливість скасувати арешт майна повністю чи частково, якщо у подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або ж арешт накладено необґрунтовано.

У своєму клопотанні власник майна зазначив, що арешт було накладено необґрунтовано, проте відповідних доводів, що заслуговують на увагу та даних в їх обґрунтування, не навів.

Разом із тим, зазначена вище ухвала слідчого судді була оскаржена в апеляційному порядку.

14 червня 2021 року ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала слідчого судді від 16 квітня 2021 року без змін.

При цьому колегія суддів наголосила, що задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а про арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів підлягають вирішенню під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Таким чином, оскільки ухвала слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2021 року була предметом розгляду суду апеляційної інстанції та набрала законної сили, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_20 про те, що арешт на його транспортний засіб був накладений необґрунтовано.

Як вбачається з наведених вище документів арешт на майно - автомобіль «TOYOTA SEQUOIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_23 , та який перебував у користуванні ОСОБА_21 , зокрема на час події інкримінованого останньому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, накладений з метою збереження речового доказу.

При цьому накладаючи арешт на майно, слідчий суддя дійшов до переконання, що зазначене майно може бути доказом у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За положеннями ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна, суд виходить насамперед з того, що згідно з обвинувальним актом та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_21 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України тяжкому та особливо тяжкому злочинах, як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи.

Судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_21 згідно із ухвалою суду від 14 квітня 2026 року зупинено на підставі ст. 335 КПК України - до його звільнення з військової служби, проте судовий розгляд у даному кримінальному провадженні щодо інших обвинувачених продовжується й у його межах судом не закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами, не досліджено всі документи сторони обвинувачення, речові докази, не допитано одного із потерпілих, свідків та самих обвинувачених.

Водночас, проаналізувавши доводи клопотання про скасування арешту майна, суд доходить висновку, що підстави, на які посилається власник майна ОСОБА_20 , що, на думку останнього, свідчать про необхідність скасування арешту, не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки за встановлених обставин, застосований захід забезпечення кримінального провадження відповідає його завданням та меті.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, з огляду на це суд не вбачає підстав для задоволення клопотання на даній стадії кримінального провадження.

Керуючись ст. 174, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна: транспортного засобу автомобіля TOYOTA SEQUOIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3