Ухвала суду № 136925549, 21.01.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1273/21

Номер провадження 1-кп/404/177/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Кропивницький кримінальне провадження №12020120020001272 від 21 лютого 2020 року відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижній Тагіл Свердловської області, Російська Федерація, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України,

та

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 стороком на 60 днів, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням тяжкості покарання та вагомості доказів обвинувачення незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни та дачі показів останніми на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, укривати від суду дійсні обставини скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень та обставин, необхідних для встановлення істини у справі; вчиняти інше кримінальні правопорушення.

Прокурор зазначив, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були наявні на етапі обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, з урахуванням вагомих доказів обгрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи обвинуваченого та його бажання уникнути відповідальності.

Представник потерпілого ОСОБА_6 просив клопотання прокурора задовольнити.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просив частково задовольнити клопотання прокурора та змінити його підзахисному запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у визначений період доби, за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з необхідність подальшого працевлаштування, про що надав клопотання роботодавця (ФОП ОСОБА_11 ) про дозвіл на працевлаштування та зміну місця проживання особи, яка перебуває під домашнім арештом; довідку про потребу у працівнику; наказ (розпорядження) про прийняття на роботу №1 від 18.01.2026; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадськх формувань; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ФОП ОСОБА_11 ). Просив застосувати щодо його підзахисного домашній арешт у визначений період доби за вищевказаною адресою, тим самим надавши можливість ОСОБА_9 працювати та фінансово забезпечувати себе та свою сім`ю. Проте додав, що наразі згода на проживання власника налаженим чином не оформлена.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю підтримав позицію захисника та просив змінити йому запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у визначений період доби, з метою подальшого працевлаштування. Обіцяв не порушувати умов запобіжного заходу та відповідно покладені на нього судом обов`язків, з`являтися на усі виклики суду, має намір працювати, повноцінно утримувати свою сім`ю та лікуватися.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У клопотанні про продовження строку домашнього арешту прокурором зазначено про наявність ризиків переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих чи свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_9 , які продовжують існувати.

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, 187 ч.4, 146 ч.3 КК України.

Ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 17.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_9 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, який неодноразово продовжувався.

Колегія суддів вбачає наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Колегією суддів під час розгляду клопотань про продовження строків застосування запобіжного заходу враховано, що ОСОБА_9 неодружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працевлаштований, офіційних доходів не має, має постійне місце проживання, є особою, яка не має судимостей силу ст. 89 КК України. Також колегією суддів враховано стан здоров`я обвинуваченого, якому надано можливість безперешкодного відвідування медичних закладів та отримання необхідної медичної допомоги.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_9 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів у складі організованої групи, частина з них із насильницькою складовою.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Стороною захисту не надано суду доказів зміни чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною.

Колегія суддів вбачає наявність ризику переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Разом з тим, суд вважає не доведеним ризик того, що ОСОБА_9 , у якийсь спосіб може впливати на потерпілого, оскільки на даному етапі судового розгляду потерпілий вже допитаний судом. Крім того, стороною обвинувачення не було надану суду доказів, що після допиту потерпілого у судовому засіданні ОСОБА_9 самостійно або через інших осіб спілкувався з потерпілим, або вчиняв тиск на потерпілого.

Отже, колегія суддів встановила наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, посилання прокурора на наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення не підтведжуються. Так, при зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт колегією суддів Кропивницького апеляційного суду стверджувано про наявність ризиків переховування від суду з метою уникнення відповідальності та незаконного впливу на свідків та потерпілого. При цьому, прокурором не наводяться об`єктивні дані, які на даному етапі провадження можуть свідчити про появу ризиків, визначених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.2 ст.196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено. На теперішній час судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_9 триває.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації вважається таким, що не має судимостей, до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 24.04.2020, з 17.06.2025 перебуває під цілодобовим домашнім арештом із суттєвими заборонами залишати житло та значним контролем. Колегією суддів надана можливість безперешкодно залишати житло з метою отримання медичної допомоги.

Відповідно до практики ЄСПЛ домашній арешт, з огляду на його ступінь та інтенсивність, вважається позбавленням волі у значенні статті 5 Конвенції (рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова»).

Після зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт доказів порушення обвинуваченим умов запобіжного заходу, а також покладених на нього обов`язки не надано, в судові засіданні обвинувачений з`являється.

Колегією суддів враховуються доводи сторони захисту про намір обвинуваченого працевлаштуватися, надані докази свідчать про здійснення пошуку роботи.

Суд також враховує тривалість провадження, що вимагає від сторони обвинувачення наведення нових обставин, які виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого (в даному випадку цілодобовий домашній арешт), оскільки ризики зменшуються із минуванням часу.

Як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу втрачають свою інтенсивність (рішення ЄСПЛ «Нечай проти України»).

На думку колегії суддів продовження застосування до обвинуваченого за наведених обставин запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становитиме для обвинуваченого надмірний тягар та непропорційне втручання у право на особисту свободу, а також матиме негативний вплив та певною мірою обмежуватиме права обвинуваченого, оскільки, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, позбавлений можливості працювати та фінансово забезпечувати свою сім`ю.

Враховуючи тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, виконання обвинуваченим належним чином своїх процесуальних обов`язків, бажання обвинуваченого працевлаштуватися, колегія суддів доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, а саме з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., строком на два місяці.

Такий запобіжний захід є пропорційним втручанням у його права, відповідає меті забезпечення належної процесуальної поведінки та є достатнім і необхідним запобіжним заходом для забезпечення дієвості кримінального провадження.

Разом з тим, доводи сторони захисту щодо зміни місця проживання обвинуваченого на АДРЕСА_3 з метою виконання трудових обов`язків на даний час не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Стороною захисту надано суду довідку про потребу у працівнику від 18.01.2026, наказ (розпорядження) № 1 від 18.01.2026 на прийняття на роботу на період відсутності основного працівника, з оплатою праці 8 647,00 грн.

Разом з тим, стороною захисту не надано жодних підтверджуючих документів, кому належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 , правові підстави користування даним об`єктом нерухомості обвинуваченим ОСОБА_9 , період такого користування, згоду власника на перебування під домашнім арештом за вказаною адресою. Також, з наданого наказу не вбачається, на який період відсутності основного працівника планується працевлаштування. У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_9 пояснення також не надані.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов`язки, а саме: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого захисника з іншими учасниками кримінального провадження (свідками, потерпілим та його представниками, та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні, окрім участі в суді); носити електронний засіб контролю, які забезпечить його належну процесуальну поведінку та будуть достатніми для запобігання встановленим ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.181, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, а саме з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., строком на два місяці, тобто до 21.03.2026 року включно, заборонивши обвинуваченому залишати квартиру АДРЕСА_4 .

Покласти на ОСОБА_9 , обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого захисника з іншими учасниками кримінального провадження (свідками, потерпілим та його представниками, та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні, окрім участі в суді); носити електронний засіб контролю.

Надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - АДРЕСА_2 .

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 21 березня 2026 року включно.

У разі невиконання покладених на обвинуваченого вище наведених обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Виконання ухвали покласти на підрозділ поліції, за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 .

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, який здійснює процесуальне курівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ст.392 ч.1 КПК України не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 ч.1 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3