Ухвала суду № 136925546, 21.01.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1273/21

Номер провадження 1-кп/404/177/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Кропивницький кримінальне провадження №12020120020001272 від 21 лютого 2020 року відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижній Тагіл Свердловської області, Російська Федерація, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 , стороком на 60 днів,з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням тяжкості покарання та вагомості доказів обвинувачення незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни та дачі показів останніми на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, укривати від суду дійсні обставини скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень та обставин, необхідних для встановлення істини у справі; вчиняти інше кримінальні правопорушення.

Прокурор зазначив, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були наявні на етапі обрання запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, з урахуванням вагомих доказів обгрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи обвинуваченого та його бажання уникнути відповідальності.

Представник потерпілого ОСОБА_6 просив клопотання прокурора задовольнити.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Вважала, що ризики є необґрунтованими без надання жодних доказів на їх підтвердження. Не зазначено (необгрунтовано) в клопотанні підстав, чому неможливо застосувати більш м`які запобіжні заходи. З посиланням на КПК стверджувала, що ОСОБА_9 на протязі семи місяців з моменту обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, умови та покладені на нього обов`язки не порушував, з`являється в усі судові засідання, а тому обгрунтовувати його (клопотання) лише суспільним інтересом, не можливо. Тому, просила застосувати щодо її підзахисного домашній арешт у визначений період доби.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав позицію адвоката ОСОБА_8 . Жодних доказів, що ОСОБА_9 є схильним до вчинення інших злочинів, прокурор не наводить. Ризик переховування від суду та вплив на потерпілого та свідків нічим не підтвердженні та втратили свою актуальність. З посиланням на ч.6 ст.181 КПК України вказав, що навіть на стадії досудового розслідування, коли ризики презюмуються та вони мають більш вагомий сенс, так як проводиться досудове розслідування, домашній арешт не може перевищувати шість місяців. Відтак, на стадії судового розгляду, коли актуальність запобіжного заходу значно нівелюється, а інші ризики взагалі відсутні - термін більше шести місяців є недопустимим. З врахуванням практики Європейського суд з прав людини запобіжний захід цілодобовий домашній арешт прирівнює до тримання під вартою, тому вважає його неспівмірним. Щодо суспільного інтересу на його погляд зазначив, що суспільний інтерес має полягати в тому, що ОСОБА_9 , як обвинувачений мав би (працювати) працевлаштуватися, а саме зареєструватися як фізична особа-підприємець, сплачувати податки з цієї діяльності і належно утримувати свою сім`ю. Тому, просив застосувати щодо його підзахисного домашній арешт у визначений період доби, а саме з 23.00 год. до 06.00 год.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю підтримав своїх адвокатів. Просив частково задовольнити клопотання прокурора. Додав, що за шість років провадження жодним чином не впливав на потерпілого та свідків у провадженні, з останніми не знайомий та не знає, як на них можна впливати. Зазначив, що його дружина є ФОП, їй потрібно допомагати, однак, він такої можливості позбавлений, перебуваючи під таким запобіжним заходом.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У клопотанні про продовження строку домашнього арешту прокурором зазначено про наявність ризиків переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих чи свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_9 , які продовжують існувати.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, 187 ч.4, 146 ч.3, 263 ч.1 КК України.

Ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 17.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_9 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, який неодноразово продовжувався.

Колегія суддів вбачає наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Колегією суддів під час розгляду клопотань про продовження строків застосування запобіжного заходу враховано, що ОСОБА_9 одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працевлаштований, офіційних доходів не має, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Також колегією суддів враховано стан здоров`я обвинуваченого, якому надано можливість безперешкодного відвідування медичних закладів та отримання необхідної медичної допомоги.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_9 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів у складі організованої групи, частина з них із насильницькою складовою.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Стороною захисту не надано суду доказів зміни чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною.

Колегія суддів вбачає наявність ризику переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Щодо відсутності ризику впливу на потерпілого, сторона захисту зазначає, що потерпілий вже допитаний в судовому засіданні, тому ризик відсутній. Колегією суддів враховується, що під час дослідження документів обвинуваченим ОСОБА_9 неодноразово заявлялося про розбіжності між наданими потерпілим показаннями та письмовими доказами, тому не виключається повторний допит потерпілого в судовому засіданні.

Разом з тим, суд зважає на те, що, стороною обвинувачення не було надану суду доказів, що після допиту потерпілого у судовому засіданні ОСОБА_9 самостійно або через інших осіб спілкувався з потерпілим, або вчиняв тиск на потерпілого.

Відтак, наразі ризик впливу на потерпілого не підтверджений.

Отже, колегія суддів встановила наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, посилання прокурора на наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення не підтведжуються. Так, при зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт колегією суддів Кропивницького апеляційного суду стверджувано про наявність ризиків переховування від суду з метою уникнення відповідальності та незаконного впливу на свідків та потерпілого. При цьому, прокурором не наводяться об`єктивні дані, які на даному етапі провадження можуть свідчити про появу ризиків, визначених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.2 ст.196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено. На теперішній час судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_9 триває.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 24.04.2020, з 17.06.2025 перебуває під цілодобовим домашнім арештом із суттєвими заборонами залишати житло та значним контролем. Колегією суддів надана можливість безперешкодно залишати житло з метою отримання медичної допомоги.

Відповідно до практики ЄСПЛ домашній арешт, з огляду на його ступінь та інтенсивність, вважається позбавленням волі у значенні статті 5 Конвенції (рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова»).

Після зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт доказів порушення обвинуваченим умов запобіжного заходу, а також покладених на нього обов`язки не надано, в судові засіданні обвинувачений з`являється.

Колегією суддів враховуються доводи сторони захисту про намір обвинуваченого здійснювати підприємницьку діяльність, а також допомагати дружині в її здійсненні.

Суд також враховує тривалість провадження, що вимагає від сторони обвинувачення наведення нових обставин, які виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого (в даному випадку цілодобовий домашній арешт), оскільки ризики зменшуються із минуванням часу.

Як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу втрачають свою інтенсивність (рішення ЄСПЛ «Нечай проти України»).

На думку колегії суддів продовження застосування до обвинуваченого за наведених обставин запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становитиме для обвинуваченого надмірний тягар та непропорційне втручання у право на особисту свободу, а також матиме негативний вплив та певною мірою обмежуватиме права обвинуваченого, оскільки, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, позбавлений можливості працювати та фінансово забезпечувати свою сім`ю.

Враховуючи, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, виконання обвинуваченим належним чином своїх процесуальних обов`язків, намір обвинуваченого працювати, колегія суддів доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, а саме з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., строком на два місяці.

Такий запобіжний захід є пропорційним втручанням у його права, відповідає меті забезпечення належної процесуальної поведінки та є достатнім і необхідним запобіжним заходом для забезпечення дієвості кримінального провадження.

Разом з тим, доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу в період доби з 23.00 год до 06.00 год колегією суддів не враховуються, оскільки стороною захисту не надано доказів, що лише такий період не буде перешкоджати здійснювати підприємницьку діяльність, або ж обмежувати соціальні та майнові права обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов`язки, а саме: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого захисника з іншими учасниками кримінального провадження (свідками, потерпілим та його представниками, та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні, окрім участі в суді); носити електронний засіб контролю, які забезпечить його належну процесуальну поведінку та будуть достатніми для запобігання встановленим ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.181, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Клопотання адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, а саме з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., строком на два місяці, тобто до 21.03.2026 року включно, заборонивши обвинуваченому залишати квартиру АДРЕСА_3 .

Покласти на ОСОБА_9 , обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого захисника з іншими учасниками кримінального провадження (свідками, потерпілим та його представниками, та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні, окрім участі в суді); носити електронний засіб контролю.

Надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 21 березня 2026 року включно.

У разі невиконання покладених на обвинуваченого вище наведених обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Виконання ухвали покласти на підрозділ поліції, за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 .

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, який здійснює процесуальне курівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ст.392 ч.1 КПК України не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 ч.1 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3