Ухвала суду № 136922938, 25.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/3152/25

Номер провадження 1-кп/585/178/26

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

25 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни клопотання потерпілої ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення , -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадженні № 12025205500000089 від 19.04.2025 року відносно ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

25 травня 2026 року від потерпілої ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання, в якому просить на підставі ст. 46 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та на підставі п.1 ч. 2 ст. 284, ч.3ст. 288 КПК України закрити кримінальне провадження від 19.04.2025 р. №12025205500000089 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 уточнила заявлене клопотання та просила звільнити ОСОБА_4 у зв`язку з її відмовою від обвинувачення.

25 травня 2026 року від обвинуваченого ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання, в якому просить на підставі ст. 46 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та на підставі п.1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 проти уточненого клопотання потерпілої ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення не заперечував, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити провадження у справі.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з відмовою від обвинувачення, оскільки це буде суперечити вимогам законодавства. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , пов`язане з домашнім насильством, що виключає можливість його закриття, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке належить до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, потерпіла ОСОБА_6 заявила у судовому засіданні про відмову від обвинувачення. Вважає, що злочин не пов`язаний із домашнім насильством. Відтак, наявні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись з клопотаннями потерпілої та обвинуваченого, прийшов до наступних висновків.

Так, згідно з п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Згідно частини 1 статті 477 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочато слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо, у тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.

Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.

Вимоги статей 55, 59 КПК України юридично закріплюють статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.

Суд зазначає, що поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством», яке вживається в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, охоплює не лише склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК України, але й інші суспільно небезпечні діяння, які мають ознаки домашнього насильства.

Так, ст. 1 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», містить більш широке визначення поняття «домашнього насильства», під яким розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Такий чином, під ознаки домашнього насильства можуть підпадати різні склади злочинів за умови, що відповідний злочин вчиняється в сім`ї чи в межах місця проживання або щодо родичів, або щодо колишнього чи теперішнього подружжя, або щодо іншої особи, яка спільно проживає (проживала) з кривдником однією сім`єю, але не перебуває (не перебувала) у родинних відносинах чи у шлюбі з ним.

Оскільки із самої назви Закону України № 2227-VIII від 06 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, був доповнений словами «крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством», слідує, що він має на меті реалізацію положень Стамбульської конвенції, то саме таке широке тлумачення слів «злочину, пов`язаного з домашнім насильством» найбільше відповідає цілям прийняття названого Закону.

При цьому, у своїх Постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від 19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі № 155/457/20, Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов`язковою умовою визнання судом злочину пов`язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, а саме: нанесенні своїй дружині ОСОБА_6 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.Згідно Закону № 2229-VIII підтверджує, що вчинене кримінальне правопорушення підпадає під поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством», тобто, останньому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, і він мав можливість захищатися саме від цього обвинувачення.

Така позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19, на яку зауважував у Постанові від 06 березня 2023 року по справі № 472/302/22 Верховний Суд, згідно якої, злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність в діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Таким чином, відповідні обставини щодо перебування обвинуваченого та потерпілого в сімейних відносинах викладено в обвинувальному акті, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення клопотання сторони захисту та закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відмовою потерпілої від підтримання приватного обвинувачення, з огляду на пряму заборону прийняття таких рішень у кримінальних правопорушеннях, пов`язаних із домашнім насильством. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 26, 55, 56, 477 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення , - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду проголошено 27 травня 2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7