Рішення № 136922897, 28.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1478/26

2/583/966/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

26.03.2026 представник позивача ТОВ «ФК "СУПЕРІУМ» звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 02.02.2016 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № L01.193.72910, згідно якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 62594 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язався одержати кредит та повернути його з процентними платежами і комісіями згідно умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15.11.2023 складає 123190,01 грн. Згідно договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № L01.193.72910 від 02.02.2016, в якому відповідачка виступає позичальником. Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» набуло право вимоги до відповідачки та стало новим кредитором за вищевказаним договором. Загальна сума заборгованості відповідачки у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 за кредитним договором № L01.193.72910 становить 123190,01 грн та складається із: заборгованості за основним боргом 56956,53 грн, заборгованості за відсотками 66233,48 грн та заборгованості за комісіями - 0 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в загальному розмірі 123190,01 грн та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням ( виклику) сторін.

24.04.2026 до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка не погоджується з позовом, посилаючись на те, що вимоги викладені в позові, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не містять жодних юридичних доказів та фактів, які б підтверджували наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ». Так зазначає, що позивачем не були здійснені дії, для забезпечення доказів по справі, які б підтверджували наявність заборгованості у відповідача перед позивачем. У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, однак таких документів не було надано позивачем. Зазначає, що у позовній заяві позивач вказує, що ним, а саме ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» були здійснені заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення на адресу ОСОБА_3 вимоги про усунення порушення умов договору протягом 30 календарних днів. Таке ствердження позивача не відповідає дійсності. Матеріали справи не містять доказу хоча б направлення такої вимоги на адресу відповідачки. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання нею такої вимоги. У позові вказано, що ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» останнім відомим місцем реєстрації є: АДРЕСА_1 , хоча реєстрація та фактичне місце проживання відповідачки стало відоме позивачу під час розгляду справи № 583/1731/25 за позовом ОСОБА_3 до АТ «Ідея банк», ТОВ ФК «СУПЕРІУМ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., третя особа: Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Щодо самих позовних вимог та вказує, що не погоджується з ними, так як жодних зобов`язань чи то заборгованості за кредитним договором перед ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» вона не має. Сам договір факторингу, який міститься в матеріалах справи, не містить даних, які б свідчили про наявність заборгованості за ОСОБА_1 . Друкований реєстр боржників №1 (в додатках до позову позивач вказує на нього, як «Витяг з реєстру боржників») є неналежним доказом. Виписки з карткового рахунку, а також детального розрахунку заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зрозуміти на які суми боргу ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» чи-то АТ «Ідея банк» нараховував відсотки за користування кредитом, де взагалі взялася та заборгованість, позивачем не надано. Звертає увагу суду на той факт, що самого Акту приймання-передачі до Договору факторингу №15/11/23 від 15.11.23 року позивач не надав. Тому вважає, що за вказаних обставин, а саме у зв`язку з не доведенням позивачем факту надання кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні. Просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

27.04.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що кредитний договір № L01.193.72910 від 02.02.2016 року укладений у письмовій формі, підписаний відповідачем, містить усі істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 12 Законом України «Про споживче кредитування», зокрема: загальну суму кредиту, порядок його надання, структуру платежів, реальну річну процентну ставку, графік погашення та інформацію про всі платежі, що входять до загальної вартості кредиту. Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У зв`язку із тим, що на час подання даного позову до суду, сплив строк визначений договором факторингу на отримання інформації по клієнтам, у позивача є складнощі у наданні додаткових доказів, які необхідні для всебічного та повного розгляду справи, крім того договором факторингу взагалі не передбачено отримання детального розрахунку заборгованості, а тому позивачем було подано клопотання про витребування доказів судом. Позивач доводить перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором P29.324.70687, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023; копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15/11.2023 копією платіжної інструкції до ДФ №15/11/23 та копією Акта приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді № 1 від «15» листопада 2023р. на виконання Договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023. Відповідачем не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 15/11/23. Зазначає, що заперечення відповідача щодо неналежності витягу з реєстру боржників є маніпулятивними, так як повний реєстр боржників до договору факторингу містить інформацію про сотні фізичних осіб. Надання повного реєстру без ретушування даних інших осіб було б прямим порушенням Закону України «Про захист персональних даних». Позивач надав витяг, що стосується виключно відповідача, що є загальноприйнятою судовою практикою. Графа «розмір» прихована з метою нерозголошення конфіденційної інформації про ціну договору, що не впливає на факт переходу права вимоги. Головним є наявність у витягу ПІБ боржника, номера кредитного договору та суми боргу, що передається. Оригінали всіх поданих до суду документів знаходяться у володінні позивача. Позивачем разом із позовною заявою було надано належні та допустимі докази направлення досудової вимоги, а саме: опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну, які підтверджують факт відправлення відповідної вимоги на адресу відповідачки, тобто позивач виконав свій обов`язок щодо вчинення заходів досудового врегулювання спору. При цьому позивач не може нести відповідальність за невиконання відповідачем обов`язку щодо отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації/ проживання, оскільки ризик неотримання належно направленої кореспонденції покладається на адресата. Просить позов задовольнити.

29.04.2026 судом було задоволено клопотання про витребування доказів та направлено ухвалу для виконання до АТ «Ідея Банк».

08.05.2026 на виконання ухвали суду від АТ «Ідея Банк» до суду надійшла виписка з 02.02.2016 по 15.11.2023 по рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором № L01.193.72910 від 02.02.2016 та розрахунок заборгованості за договором № L01.193.72910 від 02.02.2016.

Ураховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч. 6 ст. 279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Установлено, що 02.02.2016 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № L01.193.72910 ( а.с. 5-7).

Відповідно до умов п. 1.1 зазначеного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 62594,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 88 місяців (п. 1.2).

Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою 15,00 % річних від неповернутої суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою і не може збільшуватися без попереднього повідомлення та погодження позичальника (п. 1.3).

Згідно з п.1.4 договору, за обслуговування кредитної заборгованості Банком, позичальник сплачує фіксовану щомісячну лату в розмірі 1,3200% від початкової суми кредиту.

Відповідно до п.1.5 договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Також у даному кредитному договорі сторони узгодили графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідачкою 02.02.2016 також підписано згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, заяви та довідку-повідомлення, якою вона підтвердила, що кредитодавець ПАТ "Ідея Банк" до підписання кредитного договору надав їй в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту та графік щомісячних платежів за кредитним договором ( а.с. 9-10).

Своєю заявою № L01.193.72910 від 02.02.2016 ОСОБА_2 приєдналася до договору добровільного страхування життя №НПБ130801 від 23.05.2014, ОСОБА_2 також було укладено договір добровільного страхування життя, на випадок смерті в результаті нещасного випадку ( а.с. 11).

Крім того, 02.02.2016 між ПАТ «Ідея Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № L01.193.72910 ( а.с. 12).

Згідно з ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 02.02.2016 ПАТ "Ідея Банк", на виконання умов договору кредиту, надало відповідачці грошові кошти у сумі 62594,00 грн ( а.с. 8 зворот).

15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» укладено договір факторингу №15/11/23, згідно з яким АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» право вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором № L01.193.72910 від 02.02.2016, укладеним з відповідачкою ( а.с. 16-22).

Згідно з витягом з реєстру боржників № 1 до вказаного договору факторингу до ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» перейшло право вимоги за кредитним договором № L01.193.72910 від 02.02.2016 у розмірі 123,190,01 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом 56956,33 грн, заборгованості за відсотками 66233,48 грн ( а.с. 24).

Як вбачається з платіжної інструкції № 889 від 16.11.2023 ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» перерахувало на рахунок АТ «Ідея Банк» грошові кошти в розмірі 2 230 617 грн, в графі «призначення платежу» зазначено: «оплата згідно договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023» ( а.с. 23).

Як вбачається з Акту приймання передачі Реєстру боржників в електронному вигляді №1 від 15.11.2023 фактор ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» прийняв від клієнта АТ «Ідея Банк» реєстр боржників в електронному вигляді №1 ( а.с. 24 а-24б).

Відповідно до наданої позивачем довідки за заборгованістю боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №L01.193.72910 від 02.02.2016, відповідачка має заборгованість у розмірі 123190, 01 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 56956, 53 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 66233,48 грн ( а.с. 25).

29.01.2026 ТОВ ФК «СУПЕРІУМ» на адресу ОСОБА_2 надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором №L01.193.72910 від 02.02.2016 у розмірі 123190,01 грн ( а.с. 26-27).

Відповідно до наданої АТ «Ідея Банк» на виконання ухвали суду від 29.04.2026 виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 02.02.2016 по 15.11.2023 відповідачка сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №L01.193.72910 від 02.02.2016 в загальному розмірі 33340,41 грн.

Як вбачається з наданого АТ «Ідея Банк» згідно ухвали суду розрахунку заборгованості по кредиту №L01.193.72910 від 02.02.2016 заборгованість відповідачки перед АТ «Ідея Банк» станом на 15.11.2023 складає 123190,09 грн, в тому числі: прострочений борг 56956,53 грн, прострочені проценти та комісія 66223,48 грн.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1статті 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем доведено виконання зобов`язань первісного кредитора за кредитним договором в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит в розмірі 62594 грн і це підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_2 з 02.02.2016 по 15.11.2023, з якого вбачається, що з 02.03.2016 по 12.06.2017 відповідачкою здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом №L01.193.72910 від 02.02.2016, який був укладений в письмовому вигляді і підписаний сторонами, а також було укладено договір поруки.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» укладено договір факторингу №15/11/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі, і за кредитним договором №L01.193.72910 від 02.02.2016, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 .

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №15/11/23 від 15.11.2023, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №L01.193.72910 від 02.02.2016 в сумі 123190, 01 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 56956, 53 грн, заборгованості за відсотками 66233,48 грн.

Суд зазначає, що копія договору факторингу та витягу з реєстру боржників у електронному вигляді, а також Акту приймання передачі Реєстру боржників в електронному вигляді №1 від 15.11.2023 є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала кошти за кредитним договором.

Суд зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 123190,01 грн, що складається із заборгованості простроченим боргом 56956,53 грн і простроченими процентами та комісією 66233,48 грн.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою, погодженою сторонами.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 89009,35 грн, з яких: прострочений борг 56956, 53 грн та прострочені проценти 32052,82 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідачкою належними, допустимими, переконливими доказами не спростований.

Щодо стягнення заборгованості по нарахованій та несплаченій комісії в розмірі 34180, 66 грн суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21) виснував , що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію в сумі 34180, 66 грн, тому таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені кредитним договором від 02.02.2016 грошові кошти, шляхом перерахування суми позики на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_1 , вказаний у договорі, натомість відповідачка свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача 89009,35 грн, а в решті позовних вимог відмовити.

Суд також вважає необхідним зауважити, що спірний договір був укладений між ПАТ «Ідея Банк» і ОСОБА_2 . В даний час прізвище відповідачки ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру, а також сама відповідачка не заперечувала проти цього, а вказала у відзиві на позовну заяву своє прізвище саме як ОСОБА_5 .

Щодо доводів відповідачки про те, що позивачем не було здійснено досудового врегулювання спору як він про це зазначає у позові, то це спростовується матеріалами справи. В матеріалах справи наявна досудова вимога про сплату заборгованості, яка була направлена ОСОБА_2 на адресу саме АДРЕСА_2 ( а.с. 26а).

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (89009,35/123190,01*100 % = 72,25%.)х 2662,40 грн = 1923,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» заборгованість за кредитним договором №L01.193.72910 від 02.02.2016 у розмірі 89009,35 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1923,68 грн, в загальній сумі 90933,03 грн., відмовивши в решті вимог за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 28.05.2026.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», юридична адреса: м. Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23-А, нежитлове приміщення №35, ЄДРПОУ 42024152.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко