Рішення № 136920016, 28.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 753/18824/25

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.09.2025 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 головуючим суддею у справі обрано суддю Петрова Д.В.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що 13.05.2011 позивачем було укладено договір з КП «Житло-Сервіс» «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Інших договорів на отримання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в АДРЕСА_1 не укладалось.

Оскільки договір про надання житлово - комунальних послуг між позивачем та відповідачем КП «Житло Сервіс» в наявності і позивачу щомісячно відповідачем виставляються рахунки для оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивач набула статусу споживача житлово - комунальних послуг, а відповідач набув статусу суб`єкта господарювання, що надає такі послуги.

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» здійснює з 2000 року надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям будинку за адресою АДРЕСА_2 .

КП «Житло-Сервіс» створене з метою обслуговування, експлуатації та ремонту будинків і споруд комунальної власності територіальної громади м. Києва, будинків і споруд інших форм власності та прибудинкових територій, автостоянок та паркінгів, а також здійснення контролю за виконанням громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями. (підтверджується статутом підприємства)

До 2016 року КП Житло-Сервіс утримувало на балансі будинок по АДРЕСА_2 та здійснювало його управління. При цьому площа приміщень, що використовується постачальником послуг у розрахунках оплати зазначена в кошторисі в розмірі 9 197,9 кв. м. з урахуванням наявності у будинку приватного нежитлового приміщення площею 63,7 кв. м. (підтверджується кошторисом послуг).

За адресою АДРЕСА_1 , знаходиться двокімнатна квартира, що належить позивачу на праві власності.

Станом на липень 2025 року КП «Житло-Сервіс» нарахувало споживачу ОСОБА_1 , як власнику квартири № 75 , заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 22 163,65 грн., але об`єм фактично отриманих квартирою № 75 комунальних послуг від КП Житло-Сервіс та їх ціна не відповідають розміру нарахованої заборгованості згідно рахунку за липень 2025 року, тобто об`єм послуг та їх ціна на думку позивача визначені неналежним чином.

Зазначена сума заборгованості в розмірі 22 163,65 грн. на думку позивача завищена та не відповідає фактичній кількості та вартості послуг отриманих квартирою № 75 , станом на липень 2025 року так як під час розрахунку розміру заборгованості постачальником послуг не враховано у розрахунках площу 74,6 кв. м приватної житлової квартири № 22а та на власника квартири № 22 а КП «Житло-Сервіс» не розподіляє об?єм та вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території отриманих будинком.

Тобто постачальником послуг на думку позивача безпідставно звільнено від оплати за комунальні послуги власника квартири № 22a . Площа зазначеної квартири в розмірі 74,6 кв. м. не врахована у загальній площі будинку, що обслуговується постачальником послуг, а кількість та вартість отриманих квартирою № 22 а комунальних послуг протиправно розподіляється на інших власників житлових приміщень тим самим КП «Житло-Сервіс» штучно збільшено кількість та вартість фактично отриманих комунальних послуг для кожної окремо квартири в тому числі і по квартирі № 75 . Щомісячно, за надані мешканцям будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території, постачальник послуг КП «Житло-Сервіс» нараховує завищену плату, чим порушує права споживачів комунальних послуг на справедливий розподіл витрат за утримання будинку та прибудинкової території та траво споживача на оплату за фактично отримані послуги.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

13.05.2011 позивачем було укладено договір з КП «Житло-Сервіс» «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Інших договорів на отримання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в АДРЕСА_1 не укладалось.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту КП «Житло-сервіс» метою діяльності підприємства є задоволення потреб фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових і нежитлових приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них прибудинкових територій відповідно до вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил, отримання прибутку від своєї діяльності, замовлення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту.

За адресою АДРЕСА_1 , знаходиться двокімнатна квартира, що належить позивачу на праві власності.

Станом на липень 2025 року КП Житло-Сервіс нарахувало споживачу ОСОБА_1 , як власнику квартири № 75 , заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 22 163,65 грн., але об`єм фактично отриманих квартирою № 75 комунальних послуг від КП Житло-Сервіс та їх ціна на думку сторони позивача не відповідають розміру нарахованої заборгованості згідно рахунку за липень 2025 року, тобто об`єм послуг та їх ціна визначено неналежним чином.

У разі зміни тарифів, їх структури сторони, для виконання умов цього договору, керуються тарифами на послуги з моменту введення в дію затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування документом (квитанцією), а також шляхом розміщення огоошення на будинку.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, який набрав чинності 10 грудня 2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712, передбачено, що послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Також обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, встановлено пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ.

Згідно із пунктом 7 Правил користування будинку та прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, із змінами та доповненнями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, зобов`язує власника, наймача житлового приміщення, сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 12 Договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до підпункту 7 пункту 13 Договору виконавець має право заборгованість по платежах, передбачених цим договором, стягувати відповідно до чинного законодавства, а в разі накопичення заборгованості понад три місяці порушувати питання погашення заборгованості в судовому порядку.

Сума заборгованості в розмірі 22 163,65 грн. на думку позивача завищена та не відповідає фактичній кількості та вартості послуг отриманих квартирою № 75 , станом на липень 2025 року так як під час розрахунку розміру заборгованості постачальником послуг не враховано у розрахунках площу 74,6 кв. м приватної житлової квартири № 22а та на власника квартири № 22 а КП «Житло-Сервіс» не розподіляє об?єм та вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території отриманих будинком.

Водночас, звертаючись до суду, позивач просить зобов`язати КП «Житло-Сервіс», як постачальника послуг з утримання будинку та прибудинкової території, здійснити заходи та нарахувати оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території власнику житлової квартири АДРЕСА_5 , та врахувати в кошторисі послуг зазначену площу квартири під час розрахунку оплати для мешканців будинку, визнати, як таку, що нарахована неналежним чином та підлягає перерахунку заборгованість станом на липень 2025 року в сумі 22 163,65 грн. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, нараховану та пред`явлену для оплати споживачу ОСОБА_1 , зобов`язати КП «Житло-Сервіс» здійснити перерахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території споживачу ОСОБА_1 , з 2013 року по липень 2025 року включно з урахуванням у загальній площі будинку, що обслуговується, приватної житлової квартири № 22A площею 74.6 кв. м яка також отримувала в цей період частину наданих будинку комунальних послуг.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є належним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду.

Суд зазначає, що неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах.

У постанові ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначено, що, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Суд зазначає, що позов підлягає задоволенню виключно в разі, якщо на момент звернення охоронюване право або законний інтерес є порушеним і задоволення позову призведе до ефективного їх захисту.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідно до листа КП «Житло-Сервіс» № 056/04-666 від 30.05.2025, квартира 22-А утворилася протягом існування будинку, але власники квартири про її утворення КП «Житло-Сервіс» не сповіщали, з пропозицією про укладення договору на обслуговування будинку та прибудинкової території до підприємства не зверталися, відповідно, ніяких документів по зазначеній квартирі підприємству не надавали.

В листі КП «Житло-Сервіс» № 056/04-867 від 17.07.2025 зазначається, що власники про утворення квартири не сповіщали, про утворення зазначеної квартири у будинку інформація від органів самоврядування не надходила. Таким чином за відсутності інформації КП «Житло-Сервіс» не в змозі надати інформацію щодо нарахувань за надані послуги не маючи ніякої інформації і документів щодо власника.

Також позивачу надано відповідь про те, що нарахування по загальній площі будинку по квартирі позивачки здійснюються підприємством без врахування площі квартири № 22 тому як інвентаризаційна відомість підприємства не дозволяє здійснювати нарахування за новостворені та незареєстровані приміщення.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За приписами частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункти 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Судом встановлено, що позивач не має жодного відношення до квартири № 22 , не є власником вище зазначеної квартири, тому суд критично ставиться до заявленої вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території власнику квартири № 22а .

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з урахуванням вказаних вище норм права, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки не призводить до відновлення порушеного права позивача та не відповідає характеру спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

-позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

-відповідач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ - 31025659.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ