Рішення № 136916529, 25.05.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7029/25

провадження 2/216/951/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

представника відповідача Галач Т.А.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 529628076 від 06.01.2021 у розмірі 81 338,44 грн., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 06.01.2021між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 529628076 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, шляхом ініціювання через банк-провайдер, відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 18560, 00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 на умовах зворотності, платності, строковості, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування відповідно до умов Договору.

Як вказує позивач, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») був укладений Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого до 28.11.2019 року, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах, а Фактор зобов`язується їх прийняти. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2019 по 31.12.2023 укладалися додаткові угоди до Договору факторингу №28/1118-01 № 19, 26, 27, 31, 32 щодо строку дії договору та викладення тексту Договору у новій редакції, зокрема згідно останньої угоди № 32 строк дії договору було продовжено до 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №173 від 15.02.2022 до Договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Окрім того, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладений Договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 05.08.2020 до Договору факторингу, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача .

20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений Договір факторингу №20/10/23-03, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 81 338,44грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, у зв`язку із чим позивач звертається із даним позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 81 338,44грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання за участю сторін. Окрім того, ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі від АТ КБ «Приватбанк».

Також ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів було витребувано письмову інформацію про суми грошових коштів, що були сплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з рахунку № НОМЕР_3 та зараховані банком на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У позовній заяві представник ТОВ «ФК «Ейс» просив провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення судом. Предствник позивача у судове засідання не прибув.

Представником відповідача на позовну заяву було подано відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила посилаючись, на те, що ТОВ ФК ЕЙС не є належним позивачем, оскільки позивач посилається як на підставу отримання права вимоги від Первісного кредитора - на договір факторингу № 28/1118-01 укладений 28 листопада 2018 року, в той час як спірні правовідносини виникли 06 січня 2021 року, тобто станом на 2018 рік не існували, окрім того позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, від 05 серпня 2020 року, від 20 жовтня 2023 року, також представник відповідача посилається на те, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалось поза межами строку його дії та неврахування здійснених відповідачем оплат в погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивачем також було подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що 06.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 529628076, у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 18560,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п. 1.4. Договору користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 262,80 двісті шістдесят дві цілих вісім десятих процентів річних, що становить 0,72 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 437,87 (чотириста тридцять сім цілих вісімдесят сім сотих) процентів річних, що становить 1,20 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 3 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору. 1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Строк кредитування 14 днів від дати отримання кредиту.

Окрім того відповідно до п. 1.7. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору).

На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «Ейс» надав копію електронного платіжного доручення від 06.01.2021 № aae26e01-f235-4a97-90be-f354214ed613 на суму 18560,00 грн., які були переведені на картку відповідача № 5168-74XX-XXXX-9554, яку остання зазначила в заяві на видачу кредитних коштів та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на отримання грошових коштів в кредит від 06.01.2021.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приватбанк» за Вих. № 20.1.0.0.0/7260108/63727-БТ, наданого на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є клієнтом Банку, на її ім`я відкрито запитувану картку № НОМЕР_1 .

Згідно наданої виписки про рух коштів, розрахунковий період: 06.01.2021-11.01.2021 здійснено зарахування переказу на суму 18560,00 грн. на рахунок вказаної картки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти в розмірі 18560,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідача станом на 31.07.2025 (включно) складає 81338,44грн., яка складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18 558,22 гривень.; заборгованість за процентами - 62 780,22 гривень.

З наданих позивачем розрахунків вбачаєтся, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались за період з 06.01.2021 по 16.08.2022 року.

Відповідно до п. 1.7. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору). Таким чином, відповідно до вищенаведених умов договору, строк кредитування продовжується на строк фактичного користування позичальником кредитними коштами.

З огляду на наведене суд не може погодитись з доводами відповідача про нарахування ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "Таліон Плюс" плюс процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Позивачем до позовної заяви також додано копії: Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 06.01.2021.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п. 2.1. якого клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.3. вказаного Договору, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 8.2. Договору, строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.

Відтак, відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не змінює попередній.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції. Відповідно до п. 8.2. даного Договору, строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року включно.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року включно.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Пунктом 4.1. Договору факторингу встановлено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

22.06.2021 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складений та підписаний Реєстр прав вимоги № 139, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 529628076 від 06.01.2021, що вбачається з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021.

Факт оплати за вказаним реєстром підтверджується складеним сторонами договору факторингу Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відповідно до якого сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу №05/0820-01, згідно п. 2.1. якого, клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Додатковими угодами №2 та №3 строк дії вказаного договору було продовжено до 30.12.2024 року включно.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон плюс» суму фінансування згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 р. та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, що підтверджується платіжною інструкцією від " 30 " травня 2023 р. N 4097.

30.05.2023 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 05/0820-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складений та підписаний Реєстр прав вимоги № 9, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 529628076 від 06.01.2021в розмірі 81 338,44грн., що вбачається з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023.

20.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладений Договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до п. 1.1. якого, фактор ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції від 20.10.2023 р. N 2109.

Відповідно до Витягу з Реєстру б/н ОСОБА_2 , під порядковим номером 4204, значиться як боржник за договором № 529628076, сума заборгованості за яким складає 81338,44грн., з яких: 18 558,22 грн. - заборгованість за кредитом, 62 780,22 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до виписки з особового рахунку за вказаним кредитним договором, наданими ТОВ «ФК «Ейс», заборгованість становить 81 338,44грн., з яких 18 558,22 грн. - заборгованість за кредитом, 62 780,22 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

З огляду на наведене суд не погоджується з доводами представника відповідача про відсутність у позивача права вимоги до відповідача.

Щодо посилань представника, відповідача на практику Верховного Суду (постанова від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанова від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, постанова від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова від 02.11.2021 у справі № 905/306/17), суд зазначає, що посилання на судову практику є доцільним та обґрунтованим лише в тому випадку, коли конкретні справи мають суттєві аналогії в правових підставах, фактичних обставинах або правовому регулюванні, що дозволяє провести належну порівняльну оцінку та застосувати правову норму у схожій ситуації. На переконання Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Проте, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається фактичними обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16; 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Фактичні обставини в наведених представником справах по яких сформовані правові позиції Верховного суду є відмінними від обставин дійсної справи. Також суд звертає свою увагу, що перехід права вимоги до відповідача здійснювалось на підставі саме договорів факторингу, а не відступлення права вимоги. Окрім того умовами вищезазначених договорів передбачалось, що перехід права вимоги за кредитним договором відбувається з моменту підписання реєстру боржників. Підписання відповідних реєстрів боржників до договорів факторингу, відбулось вже після укладання кредитного договору відповідачем з первісним кредитором, а отже могло бути передано за відповідними договорами.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» проценти за користування кредитом не нараховували.

Щодо доводів представника відповідача про часткову сплату заборгованості за кредитним договором та замовчування цього факту позивачем, суд звертає свою увагу, що суми сплачені позивачем за відповідними чеками від 20 січня 2021 року - 1871.00 грн.; - 20 лютого 2021 року - 6906.00 грн.; - 24 березня 2021 року - 5501.00 грн.; - 19 квітня 2021 року - 2896.00 грн. відображені в розрахунку заборгованості первісного кредитора та були ним враховані при здійсненні розрахунку заборгованості. При цьому суд звертає свою увагу, що відповідно до умов кредитного договору укладеного відповідачем з первісним кредитором, зокрема п. 3.10. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим Договором у повному обсязі сплачена Позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: - у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування Кредитом; - у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту (за наявності); - у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування Кредитом; - у четверту чергу сплачуються сума Кредиту (у разі зобов`язань щодо її повернення); - у п`яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору. Таким чином первісним кредитором було правомірно зараховано сплачені відповідачем суми для погашення заборгованості за нарахованими процентами, оскільки саме такий порядок був узгоджений сторонами кредитного договору.

Щодо посилання представника відповідача на правові висновки викладені у постанові Великої палати Верхоного суду від 18.03.2020 року у справі 902/417/18 суд зазначає, що відповідно вказаного висновку за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що в дійсній цивільній справі позовних вимог про стягнення неустойки та штрафу заявлено не було, щодо можливості зменшення процентів нарахованих позивачем відповідно до умов договору, суд звертає увагу, що нарахування таких процентів у визначеному розмірі здійснено відповідно до умов договору кредиту, який відповідач підписав та прийняв його умови, а тому за вказаних обставин справи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру таких процентів.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені кредитним договором, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 81 338,44грн., з яких: 18 558,22 грн. - заборгованість за кредитом 62 780,22 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач просив максимально зменшити розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: Договору № 05/06/25-02 від 05.06. 2025 року про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; Додаткової угоди № 25770507546 від 05.06.2025 до вказаного договору про надання правничої допомоги; Акту прийому - передачі наданих послуг від 25.06.2025, відповідно до якого за надані правові та юридичні послуги сторони погодили гонорар у розмірі 7000 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правничу допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, суд звертає увагу, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст.141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянутий судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи та сталу судову практику цієї категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягав у складенні позовної заяви уніфікованого /шаблонного/ зразка, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є явно завищеним.

Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати понесені відповідачем слід залишити за останнім.

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 104 8, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 529628076 від 06.01.2021 в розмірі 81 338,44 грн. (вісімдесят одна тисяча триста тридцять вісім гривень 44 коп..), понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Судові витрати понесені відповідачем залишити за останнім.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя М.М.СКИБА