Рішення № 136912159, 28.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. № 400/4980/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаКорабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Океанівська, 1А,м. Миколаїв,54052,

провизнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні №80590727 від 10.04.2026, від 24.04.2026,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_2 (далі позивач) до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач) з вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.04.2026 року у виконавчому провадженні №80590727, постановлену головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосєєвим Сергієм Миколайовичем ;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24.04.2026 року у виконавчому провадженні №80590727, постановлену головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосєєвим Сергієм Миколайовичем.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 10.04.2026 та 24.04.2026 у виконавчому провадженні №80590727 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафів в розмірі 5100,00 грн і 10200,00 грн відповідно за невиконання рішення суду у справі № 400/3404/25. Позивач стверджує, що невиконання ним рішення обумовлене не протиправною бездіяльністю, а відсутністю фінансування, що виключає можливість притягнення його до відповідальності. Виконання рішень судів, пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 якими задоволенні майнові вимоги та результатом виконання яких є виплата грошових коштів, перебуває у прямій залежності від здійснення надходження коштів на відповідні рахунки військової частини від Державної казначейської служби України. При цьому, військова частина НОМЕР_1 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. При набранні законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року у справі № 400/3404/25 (набрало законної сили 23.02.2026 року), військовою частиною невідкладно направлено заяву про дозвіл на виконання рішення суду. Дозвіл від органу військового управління надійшов телеграмою від 17.04.2026 року №723/147/2/1275/пс. Після надання дозволу на добровільне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду військовою частиною НОМЕР_1 невідкладно подана заявка на виділення коштів для виконання судового рішення. Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалась робота в повному обсязі по належному виконанню рішення суду. Просить позов задовольнити.

Впродовж встановленого судом строку, відповідач відзив на позов не подав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 вручена відповідачу 11.05.2026 з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 11.05.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Суд встановив відповідачу десятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, витребував у відповідача належним чином завірені копії виконавчого провадження № 80590727.

Вимоги ухвали від 11.05.2026 про витребування доказів відповідачем не виконано.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року у справі №400/3404/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зокрема:

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 28.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 28.04.2022 по 27.04.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П1ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 залишено без змін.

На підставі рішення по справі №400/3404/25 11.03.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Постановою від 24.03.2026 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосєєвим Сергієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження №80590727 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 28.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою про накладення штрафу від 10.04.2026 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосєєвим Сергієм Миколайовичем постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання Боржником рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, без поважних причин.

Постановою про накладення штрафу від 24.04.2026 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосєєвим Сергієм Миколайовичем постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи протиправними постанови про стягнення штрафу позивач звернувся до суду

V. Джерела права і оцінка суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України ''Про виконавче провадження'' №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України ''Про виконавче провадження'' відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 4 Закону України ''Про виконавче провадження'' визначає вимоги до виконавчого документа.

Згідно зі статтею 5 Закону України ''Про виконавче провадження'' примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України ''Про виконавче провадження'' сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України ''Про виконавче провадження'' визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України ''Про виконавче провадження'' за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень статті 27 Закону України ''Про виконавче провадження'' у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону України ''Про виконавче провадження'' встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За приписами статті 63 Закону України ''Про виконавче провадження'' за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України ''Про виконавче провадження'' у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи визначені норми Закону України ''Про виконавче провадження'' суд дійшов висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає, що підставою позову є твердження позивача, що невиконання рішення суду віддбулось за наявності поважних причин, а саме відсутності фінансування.

В підтвердження вжиття належних заходів для виконання рішення суду у справі № 400/3404/25 позивач посилається на отриманий дозвіл від органу військового управління від 17.04.2026 року №723/147/2/1275/пс і невідкладне подання заявки на виділення коштів для виконання судового рішення.

Оцінюючи доводи позивача, суд звертає увагу, що за виконавчим провадженням № 80590727 на позивача покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 28.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, доказів виконання виконавчого листа хоча б частині перерахунку грошового забезпечення матеріали справи не містять.

Разом з тим, такий перерахунок не потребує додаткового фінансування і повністю залежить від позивача.

Що стосується виконання рішення суду в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, суд погоджується з позивачем, що фінансування військової частини здійснюється з дотриманням вимог бюджетного законодавства і виплати є можливими після збільшення відповідних бюджетних призначень.

Проте, позивачем не надано доказів вжиття достатніх заходів для отримання такого фінансування.

Так, наданий позивачем дозвіл підтверджує, що позивачу було надано право на включення коштів, які потрібні для виконання рішення суду, у заявку на виплату.

Позивач зазначає, що така заявка була подана невідкладно, але доказів на підтвердження цього до суду не надає.

Також, позивачем не підтверджено, що в період після відкриття провадження у справі (23.03.2026) і до винесення спірних постанов (10.04.2026, 24.04.2026) ним було повідомлено державного виконавця про заходи, які здійснюються на виконання рішення суду для оцінки їх органом виконання на предмет поважності.

Суд зауважує, що зміст судового рішення передбачав досягнення конкретного результату, а саме фактичне отримання стягувачем належних йому грошових коштів, а не лише направлення звернень щодо фінансування.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату винесення постанови про накладення штрафу рішення суду у частині виплати грошових коштів виконано не було, а стягувач належних сум не отримав.

Посилання позивача на відсутність достатнього бюджетного фінансування не може бути безумовною підставою для звільнення від обов`язку виконати судове рішення, оскільки питання планування, розподілу та отримання бюджетних асигнувань належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого боржника та не можуть покладатися на особу, право якої підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд враховує, що позивач є суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, на яку покладено обов`язок діяти добросовісно та забезпечувати належне виконання судових рішень, у тому числі шляхом своєчасного вжиття необхідних організаційних і фінансових заходів.

Саме по собі направлення запитів чи звернень щодо виділення коштів, за відсутності фактичного виконання рішення суду, не свідчить про належне виконання обов`язку, встановленого виконавчим документом, та не усуває наслідків невиконання рішення у встановлений строк.

Суд також бере до уваги, що рішення у даній справі стосувалося виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, тобто коштів, які мають соціальний характер та є джерелом матеріального забезпечення особи, а тому їх невиплата безпосередньо порушує майнові права стягувача.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 листопада 2025 року у справі №260/9788/23, відповідно до якої умовою для накладення штрафу у виконавчому провадженні є невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а поважними можуть визнаватися лише обставини, які об`єктивно унеможливили виконання рішення.

Також Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не може розглядатися як універсальна підстава для невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

VII. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанов державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 10.04.2026, 24.04.2026 в виконавчому провадженні №80590727 та про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не здійснює розподіл заявлених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Океанівська, 1А,м. Миколаїв,54052 ЄДРПОУ 34993136) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255, 287 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко