Рішення № 136912018, 28.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокусправа № 380/7177/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі відповідач, Національна академія), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 включно з врахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 12.08.2016 по 22.07.2020. На адвокатський запит представника позивача відповідач листом № 738/134 від 14.04.2026 повідомив, що в період з 12 серпня 2016 року по грудень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а з 01.12.2018 по 22.07.2020 виплачувалась лише поточна індексація без нарахування індексації-різниці, передбаченої абз. 4-6 п.5 Порядку №1078. Позивач посилається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078). На переконання позивача, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року місяць, у якому набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, що встановила підвищені посадові оклади військовослужбовців. З 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, березень 2018 року став новим місяцем підвищення грошових доходів, у якому позивач набув права на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі 4153,55 грн. щомісячно до закінчення військової служби.

Ухвалою від 20.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Національна академія є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому за відсутності відповідних асигнувань Міністерства оборони України головного розпорядника фонду грошового забезпечення фактично позбавлена можливості проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідач також зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний при нарахуванні індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, а повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі визначення базового місяця, покладається саме на відповідача. Стосовно нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 відповідач вважає, що оскільки індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась, визначити розмір належної індексації-різниці неможливо, а вимога позивача є передчасною. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 12.08.2016 по 22.07.2020, що не заперечується відповідачем.

На адвокатський запит представника позивача від 08.04.2026 відповідачем надано відповідь № 738/134 від 14.04.2026, з якої слідує, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а у період з 01.03.2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась з огляду на те, що, на думку відповідача, березень 2018 року є базовим місяцем у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704. Також вказано, що з грудня 2018 року по дату закінчення служби (22.07.2020) позивачу нараховувалась та виплачувалась лише поточна індексація грошового забезпечення без нарахування та виплати індексації-різниці.

Зазначені обставини підтверджуються картками особового рахунку ОСОБА_1 (Додаток 14), доданими до відповіді відповідача. Зокрема, з карток особового рахунку вбачається, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 6105,60 грн., у березні 2018 року 6415,20 грн. (без врахування разових виплат).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, було встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу за військовими (спеціальними) званнями.

Враховуючи, що з 01.01.2008 по 28.02.2018 не відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період до 28.02.2018 включно.

Указана позиція повністю узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду.

У постанові від 19.05.2022 у справі №380/11904/21 Верховний Суд констатував, що для періоду 2016 2018 років базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 15.08.2023 у справі №520/1800/22, в яких Верховний Суд послідовно зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, а базовим місяцем при проведенні такої індексації є місяць, з якого підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: січень 2008 року (Постанова №1294) та березень 2018 року (Постанова №704).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначення базового місяця є його дискреційним повноваженням, а вимога позивача про застосування конкретного базового місяця є передчасною.

Базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення визначається не на розсуд роботодавця, а на підставі чітких приписів пункту 5 Порядку №1078, який чітко пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін з місяцем фактичного підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Жодного дискреційного повноваження щодо обрання іншого базового місяця у відповідача немає, оскільки питання його визначення вичерпно врегульовано Порядком №1078.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, в якій Верховний Суд однозначно зазначив про відсутність у військових частин (інших військових установ) дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. У зазначеному періоді базовим місяцем має бути саме січень 2008 року.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 в обґрунтування своєї позиції щодо передчасності вимоги про застосування конкретного базового місяця суд відхиляє, оскільки правовідносини у наведеній відповідачем справі не є подібними до правовідносин у даній справі. У справі №240/11882/19 спір стосувався ситуації, коли індексація позивачу взагалі не нараховувалась і не виплачувалась, і Верховний Суд лише вказав на необхідність первинного нарахування індексації відповідачем. У даній справі позивач, окрім вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації, обґрунтовує необхідність застосування саме січня 2008 року як базового місяця з посиланням на більш пізню та сталу правову позицію Верховного Суду (постанови від 19.05.2022 у справі №380/11904/21, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та інші), яка прямо вказує на нормативне визначення базового місяця для періоду 2016 2018 років.

Доводи відповідача про відсутність фінансування та залежність виплати індексації від асигнувань Міністерства оборони України суд також відхиляє з огляду на наступне.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією, передбаченою законом. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для незабезпечення державою гарантованих законом прав осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зазначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, припиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Окрім того, статтею 9 Закону №1282-XII прямо передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Отже, обов`язок з нарахування та виплати індексації покладається саме на відповідача як роботодавця позивача, а посилання на відсутність фінансування не звільняє його від такого обов`язку.

За таких обставин, бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці, суд зазначає таке.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. У зв`язку з прийняттям зазначеної постанови у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у тому числі позивача.

Згідно з абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Системний аналіз положень пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що в разі, коли в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума можливої індексації перевищує розмір такого підвищення, у військовослужбовця виникає право на отримання так званої «індексації-різниці», яка виплачується щомісячно до наступного підвищення посадових окладів або до дати звільнення з військової служби. До такої «індексації-різниці» додається «поточна» індексація, що нараховується після перевищення індексом споживчих цін порогу 103 відсотки.

Указана правова позиція підтверджена сталою судовою практикою Верховного Суду зокрема, постановами від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 19.02.2025 у справі №420/2653/24.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) зазначено, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці», і за абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у даній справі необхідно встановити такі обставини:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

За даними карток особового рахунку ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача (без врахування виплат разового характеру) становило: у лютому 2018 року 6105,60 грн., у березні 2018 року 6415,20 грн. Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 309,60 грн. (6415,20 грн. 6105,60 грн.).

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 становив 1762,00 грн.

За офіційними даними Державної служби статистики України у період з січня 2008 року (базовий місяць згідно з Постановою №1294) по березень 2018 року поріг індексації перевищувався 38 разів. Обчислення індексу споживчих цін за вказаний період наростаючим підсумком дає величину приросту індексу споживчих цін на рівні 253,30%.

Таким чином, сума можливої індексації за березень 2018 року становить:

1762,00 грн. Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Указаний розмір можливої індексації грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн., що припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та підтверджувався судами, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (309,60 грн.) є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн.), сума індексації-різниці у березні 2018 року, що належить позивачу, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, розраховується як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу: 4463,15 грн. 309,60 грн. = 4153,55 грн.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, де зазначено, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення в сумі 4153,55 грн. повинен був бути виплачений позивачу щомісячно по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), причому до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг у розмірі 103 відсотки.

Оскільки у період з 01.03.2018 по 22.07.2020 (дата виключення позивача зі списків особового складу військової частини) чергового підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось, право позивача на отримання «індексації-різниці» у розмірі 4153,55 грн. щомісячно зберігалось протягом всього зазначеного періоду.

З карток особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач не нараховував та не виплачував позивачу «індексацію-різницю» в розмірі 4153,55 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020. У період з грудня 2018 року по 22.07.2020 відповідач нараховував та виплачував позивачу лише «поточну» індексацію, без врахування «індексації-різниці».

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визначення розміру «індексації-різниці» є передчасним з огляду на необхідність первинного нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки таке твердження суперечить положенням пункту 5 Порядку №1078 та правовим висновкам Верховного Суду.

Розмір «індексації-різниці» в березні 2018 року є чітко визначеною величиною, що випливає з нормативного механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку №1078, і не залежить від того, чи нараховувалась індексація за попередній період, а залежить виключно від розміру прожиткового мінімуму, величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з січня 2008 року (як базового місяця) та розміру підвищення грошового доходу в березні 2018 року. Усі зазначені величини є об`єктивно встановленими та визначеними нормативно-правовими актами і офіційними даними державних органів.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про відновлення становища, яке існувало до порушення, а також про зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як було встановлено судом, обов`язок з нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі визначення базового місяця та розміру «індексації-різниці», є нормативно врегульованим обов`язком відповідача, який не передбачає дискреційних повноважень. За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії з нарахування та виплати індексації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 22.07.2020 в повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, керуючись принципами верховенства права, законності, рівності та змагальності сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 22 липня 2020 року в повному обсязі.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4153,55 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят три грн 55 коп) щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.07.2020 включно з врахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Желік О.М.