Рішення № 136911937, 27.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокусправа № 380/10633/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідч-1) , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначення пенсії позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.04.1989 по 18.11.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , призначити пенсію та виплатити її позивачу з 22.08.2024.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 29.04.1989 по 18.11.1999. Наголошує на тому, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та 18.04.2025 прийнято рішення №134650033975, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує про те, що відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, період роботи в колгоспі зараховується до страхового стажу виключно з урахуванням встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.04.1989 по 18.11.1996, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 19.08.1983. Заявницю прийнято в колгосп ім. Урицького , запис про звільнення засвідчено печаткою КСП ім. Урицького. Наявний запис про переведення на посаду "весовщиком КСП им. Урицького" (мовою оригіналу). Запис про реорганізацію колгоспу в КСП, на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень тощо) та про переведення особи з колгоспу в КСП, відсутній. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 22.08.2027.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач 10.04.2025 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 18.04.2025 №134650033975 про відмову у призначенні пенсії.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Тобто необхідним для призначення пенсії є наявність страхового стажу у розмірі не менше 31 років.

Розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення від 18.04.2025 №134650033975 про відмову в призначенні пенсії.

Вказане рішення мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу.

Водночас, як вбачається з рішення від 18.04.2025 №134650033975, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 29.04.1989 по 18.141.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 29.08.1983. Заявницю прийнято в колгосп ім. Урицького , запис про звільнення засвідчено печаткою КСП ім. Урицького. Наявний запис про переведення на посаду "весовщиком КСП им. Урицького" (мовою оригіналу). Запис про реорганізацію колгоспу в КСП, на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень тощо) та про переведення особи з колгоспу в КСП, відсутній.

Оцінюючи таку позицію відповідача-2, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).

Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 частиною 1 Закону України №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

У трудовій книжці позивача містять записи про роботу позивача у спірний період, зокрема дати прийняття на роботу та звільнення, переведення, номери та дати наказів, на підставі яких внесено записи.

Втім, вказаний період не зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивача. Причиною незарахування є недоліки трудової книжки, а саме відсутність запису про реорганізацію колгоспу ім. Урицького в КСП ім. Урицького.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, прийняте відповідачем-2 рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.04.1989 по 18.11.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , призначити пенсію та виплатити її позивачу з 22.08.2024.

Вирішуючи щодо задоволення позовних вимог в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відтак, зарахування періоду роботу у колгоспі до страхового стажу має свої особливості, зокрема встановлення факту виконання працівником встановленого мінімуму трудової участі.

Разом з тим, повноваження щодо обчислення страхового стажу в силу положень ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV покладено на територіальні управління Пенсійного фонду України.

Отже, оскільки відповідач-2 дійшов помилкового висновку про неврахування відомостей трудової книжки позивача, та не здійснив належної оцінки такої та інших поданих позивачем документів, то належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.04.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Водночас, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання пенсійного органу зарахувати спірний період до страхового стажу та призначити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки прийняття судом такого рішення без з`ясування уповноваженим органом усіх обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необгрунтованим і може призвести до прийняття безпідставного призначення пенсії.

При цьому, суд вважає, що позивач помилково заявляє вимогу зобов`язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.04.2025 №134650033975 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.04.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (57008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1; код ЄДРПОУ 13844159).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна