Рішення № 136911906, 26.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 рокусправа № 380/2523/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ - 43968090) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.08.2024 №36219/13-01-24-08, № 36221/13-01-24-08, № 36218/13-01-24-08 та № 36216/13-01-24-08.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не отримувала дохід з будь-яких джерел у період 2023 року, який би підлягав оподаткуванню під час їх виплати та не отримувала дохід звільнений від оподаткування, отже вона не мала обов`язку подавати декларацію та сплачувати податки. В пункті 1.11 акту міститься обґрунтування яким керувався контролюючий орган при здійсненні висновку про отриманий дохід ОСОБА_1 , а саме інформація, яка названа «податковою», але яка насправді надійшла від НБУ в листі № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024, а потім була ретрансльована вже листом ДПС України за No8651/7/99-00-24- 01-02-07 від 26.03.2024 до місцевих ДПС. Вказані листи відсутні у відкритому доступі та їх зміст невідомий для позивача, проте саме вказані документи стали підставою для нарахування недоїмки та штрафів. Жодного розшифрування що таке ЕПЗ та p2p в акті не міститься, більше того вказане відсутнє також в нормах ПК України. Жодних конкретних платіжних засобів, які належать ОСОБА_1 та які десь використовувались, жодних фізичних осіб, які на цей платіжний засіб перераховувались кошти, жодної конкретики щодо призначення платежів та їх сутність акт перевірки не містить., відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно наданої інформації отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 1 739 983,0 грн. Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подала, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховувала та не сплатила. Відображення відомостей про утримані (сплачені) податковим агентом суми податку на доходи фізичних осіб. Визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно. Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надала до перевірки первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу, про що складено акт від 26.07.2024 за №932/13-01-24-08 „Про ненадання документів до перевірки. Також, платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подала, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховувала та не сплатила. Платником податків не спростовано фактів недекларування вищезазначених доходів. Інформація, яка спростовує наявність вини, пом`якшуючі обставини або обставини, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України.

Представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, які мотивовані тим, що відповідачем долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (Ф119) №0600946656981 від 29.07.2024 у графі «розписка про одержання» міститься підпис, який не належить ОСОБА_1 , тобто цей документ не підтверджує факт вручення цього поштового відправлення Позивачці - ОСОБА_1 31.10.2024. Позивачка подала скаргу до ДПС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, однак рішенням про результат розгляду скарги №35219/6/9900-06-01-03-06 від 22.11.2024, зазначену вище Скаргу залишено без розгляду. ДПС України не було взято до уваги аргументів та доводів, які були наведені Позивачем у скарзі, не перевірено походження грошових коштів, які надходили на банківські рахунки Позивача, а розгляд скарги був поверхневим та формальним. ОСОБА_1 з 2020 року до червня 2023 року була зареєстрована як Фізична особа підприємець та отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності. Позивачка у 2021 - 2023 роках часто перераховувала свої особисті кошти, як ФОП на свої особисті банківські рахунки, а також поповнювала свої банківські рахунки готівковими коштами через термінали самообслуговування (банкомати). Вказані кошти є особистим майном Позивачки та операції з перерахування таких коштів між власними рахунками Позивачки не підлягають оподаткуванню, оскільки не є доходом, який отриманий від інших (третіх) осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 11.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та наказу ГУ ДПС у Львівській області № 3186-ПП від 13.06.2024 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та cвоєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 26.07.2024 №31553/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки).

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.06.2024 № 3186-ПП, а також письмове повідомлення від 14.06.2024 № 492/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 14.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки наказ і повідомлення надіслано поштою з повідомленням про вручення 14.06.2024 на зареєстровану податкову адресу, а саме: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено, що згідно наявної податкової інформації платник податків фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік отримала дохід, який згідно ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Відповідно до листа ДПС України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надано інформацію НБ України лист від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ, щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежів) у 2023 році. Згідно листа НБ України встановлено, що під час нагляду за надавачами платіжних послуг, також аналізу операцій фізичних осіб, проведеного, у тому числі за результатами опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, виявлено схему обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор з використанням ЕПЗ, емітованих українськими банками. За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 платник податків фізична особа ОСОБА_1 згідно наданої інформації отримала дохід у вигляді інші доходи, крім зазначених у ст.165 ПК Українив розмірі 1739983 грн.

Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надала до перевірки первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу, про що складено акт від 26.07.2024 за №932/13-01-24-08 "Про ненадання документів до перевірки".

Також, платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подала, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларувала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховувала та не сплатила.

Відтак, перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- п.163.1 ст.163, пп. 164.1.1 п.164.1 ст.164, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 313196,94 грн;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2023 рік на загальну суму 26099,75 грн;

- п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, що проводять перевірку документів, про що складено відповідний акт.

Зокрема, в порушення п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 313196,94 грн. Розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік: 1739983,00*18% = 313196,94 грн. Всього донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 313196,94 грн. Також перевіркою встановлено, що платник податку фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік отримала доходи від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на загальну суму 1739983,00 грн. в результаті чого занизила податок на доходи фізичних осіб та занизила військовий збір за 2023 рік на загальну суму 26099,75 грн. (1739983,0*1,5% = 26099,75грн.).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 21.08.2024:

- №36216/13-01-24-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 391496,18 грн. в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 313196,94 грн. та за штрафними санкціями 78299,24 грн;

- №36218/13-01-24-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 32624,69 грн в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 26099,75 грн та за штрафними санкціями 6524,94 грн;

- №36219/13-01-24-08, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 340 грн;

- №36221/13-01-24-08, яким позивачу застосовані адміністративні штрафи в розмірі 1020 грн.

05.11.2024 позивачем подано до ДПС України скаргу на вказані податкові повідомлення рішення.

Рішенням ДПС України від 22.11.2024 залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 та повернуто її.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За вимогами абз. 2 п. 79.2 ст. 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2. п 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п. 79.3 ст. 79 ПК України).

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24 0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема позивача.

Цим листом також визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов`язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов`язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.06.2024 № 3186-ПП, а також письмове повідомлення від 14.06.2024 № 492/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 14.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки наказ і повідомлення надіслано поштою з повідомленням про вручення 14.06.2024 на зареєстровану податкову адресу, а саме: АДРЕСА_2 .

Представник позивача зазначає, що відповідачем долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (Ф119) №0600946656981 від 29.07.2024 у графі «розписка про одержання» міститься підпис, який не належить ОСОБА_1 , тобто цей документ не підтверджує факт вручення цього поштового відправлення Позивачці - ОСОБА_1 Р. 31.10.2024.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, зокрема надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У пункті 42.5 статті 42 ПК України зазначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як зазначає підпункт 2 пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2009 №270 (надалі за текстом - Правила №270), вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку.

Згідно з підпунктом 9 пункту 2 Правил № 270 дає визначення повідомленню про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Отже графи у повідомленні про вручення поштового відправлення "вручено" чи "виплачено" стосуються відповідно вручення поштового відправлення чи виплати грошей за поштовим переказом.

Відповідно до пункту 91 Правил №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплат коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачом) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством.

Отже, перевірка документів, що посвідчують особу адресата, особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 32 Правил №270 поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов`язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв`язку: Найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), для юридичних осіб повне найменування підприємства, установи, організації, якщо відомо ім`я та прізвище адресата.

У повідомленні про вручення поштового відправлення №0600946656981 від 29.07.2024 міститься підпис особи адресата, яка отримала поштове відправлення. Позивач не надав суду доказів того, що працівник поштового зв`язку порушив пункт 91 Правил №270 в частині перевірки особи адресата та її повноважень при врученні поштового відправлення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що на повідомленні про вручення поштового відправлення №0600946656981 від 29.07.2024 міститься підпис, який не належить ОСОБА_1 , оскільки з`ясування таких обставин потребує спеціальних знань, якими суд не володіє. При цьому позивач не надав суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували його доводи.

Крім цього, суд зазначає, що працівник поштового зв`язку не вносив відміток щодо неправильності зазначеної адреси або відсутності адресата.

З таких підстав суд відхиляє вказані доводи представника позивача.

Документальну позапланову невиїзну перевірку позивача розпочато 22.07.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу, з урахуванням чого суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови п. 79.2 ст. 79 ПК України, що надавало їм право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Таким чином, судом не береться до уваги твердження позивача про порушення ГУ ДПС у Львівській області порядку проведення податкової перевірки.

З аналізу наказу ГУ ДПС у Львівській області 13.06.2024 № 3186-ПП та письмового повідомлення від 14.06.2024 № 492/13-01-24-08-08 вбачається, що контролюючий орган запитував у позивача документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язанні з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Як вже було вказано вище, вищезазначений наказ та повідомлення надсилалось поштою з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта», що підтверджується інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення за номером штрихкодового ідентифікатора №0600931891704 від 17.06.2024 на зареєстровану податкову адресу позивача, а саме: 82306, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, 47/117.

Конверт повернувся з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу, що згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 ст. 42 ПК України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення .

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, у якій колегією судів зазначено, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Відповідно до п. 42.3 ст. 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Доказів повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позивач не надав.

Більше того, при поданні позовної заяви позивачем вказано саме ту адресу, на яку контролюючий орган надсилав кореспонденцію: АДРЕСА_2 .

Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зокрема у постанові від 30.01.2024 у справі №380/15525/21 звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Щодо визначення ГУ ДПС у Львівській області грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та за платежем військовий збір, то суд вказує таке.

Як вже було вказано вище, висновки акту перевірки зроблені на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 щодо позивача, відомостей про відсутність поданих до органів ДПС даною особою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації Національного банку України, відповідно до якої за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно наданої інформації отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 1 739 983,00 грн.

При цьому позивачем ні під час, ні після завершення перевірки не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування.

Позивач не надав до позову жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у вказаному листі та акті перевірки, як не надав пояснень та будь-якого документального підтвердження правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Водночас, факт надходження коштів на банківські рахунки позивача у сумі 1 739 983,00 грн. підтверджені Національним банком України, за результатами здійснення ним функції нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби.

Судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 з 2020 року до червня 2023 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності. Позивачка у 2021 - 2023 роках часто перераховувала свої особисті кошти, як ФОП на свої особисті банківські рахунки, а також поповнювала свої банківські рахунки готівковими коштами через термінали самообслуговування (банкомати). Вказані кошти є особистим майном Позивачки та операції з перерахування таких коштів між власними рахунками Позивачки не підлягають оподаткуванню, оскільки не є доходом, який отриманий від інших (третіх) осіб.

Суд вказує на те, що твердження позивача про те, що ОСОБА_1 з 2020 року до червня 2023 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець не підтверджено жодними доказами, окрім цього, до додаткових пояснень позивачем не долучено декларацій платника єдиного податку, декларацій про майновий стан і доходи або декларацій з податку на додану вартість, які б підтверджували фактичне ведення позивачем підприємницької діяльності.

Тому суд відхиляє твердження представника позивача про ведення підприємницької діяльності як безпідставні.

З тотожних підстав суд також відхиляє твердження представника позивача про те, що частина суми 1739983 грн не підлягає оподаткуванню через перекази від родичів матері, батька та рідного брата, оскільки до додаткових пояснень позивачем не долучено жодних доказів, що суми по таких переказах входить в суму, вказану НБ України в листі.

Окрім цього, якщо позивач вважає, що з 01.01.2023 по 31.12.2023 на поточні рахунки позивача надійшли грошові кошти в загальній сумі 613 950,00 грн, що не підлягають оподаткуванню в силу вимог ПКУ, то позивач міг скористатися правом подання податкової декларації про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік, з метою повідомлення відповідача про правову природу вказаних коштів.

Проте, позивач вказаним правом не скористався, що зокрема і стало підставою для винесення одного з оскаржених рішень.

Таким чином, суд відхиляє усі твердження представника позивача, викладені в додаткових поясненнях як безпідставні.

Так, відповідно до абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

А відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Крім того, аналіз наданої Національним банком України інформації та аналіз виписок по рахунках позивача підтверджує факти, викладені в акті перевірки, - наявність частих та значних грошових надходжень на особові рахунки саме позивача.

Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. А за п.п. 163.1.2 цього ж пункту об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

За правилами п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст. 168 ПК України.

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 цієї статті платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України відповідачем встановлено, що у позивача у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 1 739 983,00 грн.

P2р-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2р-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання позивачем у 2023 році доходів в розмірі 1739983,00 грн. у вигляді інших доходів.

Під час перевірки податковим органом встановлено та судом перевірено, що у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 по платнику податків ОСОБА_1 доходи у сумі 1 739 983,00 грн., що надійшли на його банківські рахунки, не задекларовані.

Враховуючи це та факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, податковий орган цілком слушно вказав на порушення позивачем п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України у зв`язку з отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 1 739 983,00 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 313196,94 грн. (1739983,00 грн. * 18% = 313196,94 грн.).

Доходи, визначені ст. 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Звідси, податковим органом зроблено цілком слушні висновки і про ненарахування та несплату ОСОБА_1 за 2023 рік військового збору у розмірі 26099,75 грн. (1739983,00 грн. * 1,5% = 26099,75 грн.)

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 36218/13-01-24-08 та №36216/13-01-24-08 є правомірними.

Згідно з п. п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, можна виснувати, що позивач належним чином був повідомлений про необхідність надання всіх документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинних та інших документів, які підтверджують отримання доходів і пов`язанні з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів до перевірки податковому органу не надав, а також не надав і жодних пояснень щодо неможливості їх надання податковому органу.

Відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

В зв`язку з наведеним податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 36221/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020,00 грн. за ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, є правомірним і скасуванню не підлягає.

Також не є спірною та обставина, що позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив.

Згідно з п.п. 16.13 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до акту перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов`язковим) до органів ДПС податкових декларацій встановлено, що платник податку - фізична особа ОСОБА_1 за 2023 рік податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкових органів не подав, чим порушив вимоги п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України.

Матеріали справи не містять доказів подання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі).

За встановленого судом факту отримання позивачем доходів у 2023 році, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік подано не було, в тому числі і про отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі).

Враховуючи неподання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) за 2023 рік відповідно до норм ПК України, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 №36219/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, також є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Таким чином, спірні рішення відповідача є такими, що прийняті у межах повноважень, відповідно до закону та відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна