Ухвала суду № 136911629, 28.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/556/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення суду у справі № 360/556/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/556/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.082024 у справі № 360/556/24.

У подальшому ухвалами суду від 12.05.2025, 11.08.2025, 17.11.2025 та 20.02.2026 прийнято звіти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.05.2025, 31.07.2025, 07.11.2025 та 12.02.2026 відповідно про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області новий строк на подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 на три місяці з дня отримання копії ухвали.

19.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в обґрунтування якого зазначено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 29.07.2008 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід, прирівняний до інвалідів війни (ступінь втрати працездатності 75%), призначену за нормами статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII), у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24, що набрало законної сили 14.11.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

22.11.2024 рішення у справі № 360/556/24 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 767244.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 360/556/24 у грудні 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: у розмірі 73635,34 грн.

За період з 01.04.2024 по 31.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 нараховано доплату до пенсії в сумі 450228,06 грн (сума доплати за зазначений період складає 50025,34 грн щомісяця (50025,34 грн х 9 міс = 450228,06 грн)).

З 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо тільки Пенсійним фондом України.

10.12.2024 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 360/556/24 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

21.01.2025 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76846539 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/556/24, виданого 10.12.2024.

28.02.2025 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, яку рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 360/469/25, що набрало законної сили 29.03.2025, визнано протиправною та скасовано.

З метою повного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/554/24 Головне управління вперше листом від 11.04.2025 № 1200-0401-5/9074 звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, на загальну суму 450228,06 грн.

Листом від 02.05.2025 № 2800-030101-9/29067 Пенсійний фонд України повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 надано доручення Пенсійному фонду України не пізніше ніж до 01.09.2025 забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 набрала чинності 17.07.2025.

Вдруге з метою повного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/554/24 Головне управління 30.07.2025 листом № 1200-0401-5/19296 звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, на загальну суму 450228,06 грн.

Листом від 01.09.2025 № 2800-030102-9/57520 Пенсійний фонд України повідомив, що Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік після його затвердження.

Відтак сума коштів, що нарахована на виконання рішення суду від 14.08.2024, яке набрало законної сили згідно з постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 360/556/24, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

17.09.2025 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1152 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік».

Бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік», видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 250 млн грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені в сумі 250 млн грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в сумі 250 млн грн.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік враховує видатки на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, що розподілені за джерелами їх виплат (фінансування) з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

У підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, реєстраційний номер 767244, заборгованість з перерахунку пенсії ОСОБА_1 включена до Переліку боргів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Також, втретє Головне управління листом від 13.08.2025 № 1200-0401-5/20641 звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, на загальну суму 450228,06 грн.

На запит Головного управління від 13.08.2025 № 1200-0401-5/20641 Пенсійний фонд України листом від 11.09.2025 № 2800-030102-9/60388, окрім іншого, повідомив, що заборгованість виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 18.11.2025, 25.11.2025 та 25.12.2025 виплачено по 187,35 грн, що разом складає 562,05 грн, що підтверджується витягами з відомостей на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк».

Отже, з урахуванням виплачених у 2025 році ОСОБА_1 сум, залишок невиплачених сум за судовим рішенням у справі № 360/556/24 за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 складає 449666,01 грн (450228,06 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 187,35 грн = 449666,01 грн).

Разом із цим, Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік».

Бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік передбачено видатки за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в сумі 500 млн грн.

Вчетверте Головне управління листом від 09.02.2026 № 1200-0501-5/3283 звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, на загальну суму 449666,01 грн, на що отримало лист Пенсійного фонду України від 10.03.2026 № 2800-030101-9/17498, яким окрім іншого, повідомлено, що заборгованість виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Також вп`яте Головне управління листом від 09.04.2026 № 1200-0501-5/9643 звернулось до Пенсійного фонду України з аналогічним проханням, на що Пенсійний фонд України листом від 08.05.2026 № 2800-030101-9/33881, окрім іншого, повідомив, що заборгованість виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Відповідно до Порядку № 821 у лютому 2026 року ОСОБА_1 виплачено 103,00 грн , у березні 2026 року - 101,00 грн та у квітні 2026 року - 100,00 грн, що разом складає 304,00 грн.

Таким чином, з урахуванням виплачених у 2025-2026 роках ОСОБА_1 сум, залишок невиплачених сум за судовим рішенням у справі № 360/556/24 за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 складає 449362,01 грн (450228,06 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 103,00 грн - 101,00 грн - 100,00 грн = 449362,01 грн).

Борг за період з з 01.04.2024 по 31.12.2024 (облікований відповідно до Порядку № 821) у сумі 449362,01 грн буде виплачуватися відповідно до Порядку№ 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Виділення коштів на виплату заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 в сумі 449362,01 грн, не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки Головним розпорядником бюджетних коштів з 01.04.2021 є Пенсійний фонд України.

Інших можливостей для виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 немає.

На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, проте, доплату за період з 01.04.2014 по 31.12.2024 у сумі 449362,01 грн не виплачено, однак обліковано у Головному управлінні, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 фактично виконано в повному обсязі в межах повноважень відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості, внесло та обліковує заборгованість в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, але фактична невиплата нарахованої заборгованості з пенсії за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 у сумі 449362,01 грн зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.

Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду в Луганській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2026, з урахуванням ухвали від 19.05.2026 про виправлення описки:

призначено до розгляду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по справі №360/556/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 28 травня 2026 року;

запропоновано представнику стягувача у строк до 25 травня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19 травня 2026 року;

запропонувати представнику стягувача та боржнику (Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області) у строк до 25 травня 2026 року подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у строк до 25 травня 2026 року надати суду довідку про розмір заборгованості, з урахуванням виплачених позивачу сум, за судовим рішенням від 14.08.2024 у справі № 360/556/24.

Від позивача пояснення щодо звіту відповідача та зміни способу і порядку виконання рішення суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 не надійшли.

Відповідачем 20.05.2026 надано пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24, в яких зазначено таке.

22.11.2024 рішення у справі № 360/556/24 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 767244.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 360/556/24 у грудні 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: у розмірі 73635,34 грн.

За період з 01.04.2024 по 31.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 нараховано доплату до пенсії в сумі 450228,06 грн (сума доплати за зазначений період складає 50025,34 грн щомісяця (50025,34 грн х 9 міс = 450228,06 грн)).

Відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 18.11.2025, 25.11.2025 та 25.12.2025 виплачено по 187,35 грн, що разом складає 562,05 грн.

Відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 виплачено 23.02.2026 - 103,00 грн, 23.03.2026 - 101,00 грн, 20.04.2026 - 100,00 грн, у травні 2026 року (дата виплати 18 число) - 100,00 грн, що разом складає 404,00 грн.

Отже, відповідно до Порядку № 821 у 2025-2026 роках ОСОБА_1 виплачено частину боргу в сумі 966,05 грн.

Таким чином, з урахуванням виплачених ОСОБА_1 сум, залишок заборгованості за судовим рішенням у справі № 360/556/24 за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 складає 449262,01 грн (450228,06 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 103,00 грн - 101,00 грн - 100,00 грн - 100,00 грн = 449262,01 грн).

Борг за період з з 01.04.2024 по 31.12.2024 (облікований відповідно до Порядку № 821) у сумі 449262,01 грн буде виплачуватися відповідно до Порядку№ 821 в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості, внесло та обліковує заборгованість в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, але фактична невиплата нарахованої заборгованості з пенсії за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 у сумі 449262,01 грн зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.

За таких обставин, у вирішенні питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/556/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області - боржник покладається на розсуд суду.

При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

Щодо прийняття чи не прийняття звіту, суд виходить з такого.

Як вже вище вказано, визначеними у частині другій статті 382-3 КАС України підставами для відмови у прийнятті звіту, наслідком чого є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, є:

- не наведення суб`єктом владних повноважень обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або

- заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, або

- звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.05.2026 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24, яке набрало законної сили 14.11.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», позивачу 10.12.2024 у справі № 360/556/24 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розглянувши звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього доказами, суд встановив, що 22.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішення у справі № 360/556/25 внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 767244.

У грудні 2024 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 360/556/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: у розмірі 73635,34 грн.

За період з 01.04.2024 по 31.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 нараховано доплату до пенсії в сумі 450228,06 грн (сума доплати за зазначений період складає 50025,34 грн щомісяця (50025,34 грн х 9 міс = 450228,06 грн)).

Заборгованість з перерахунку пенсії ОСОБА_1 включена до Переліку боргів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 18.11.2025, 25.11.2025 та 25.12.2025 виплачено по 187,35 грн, що разом складає 562,05 грн. Також, позивачу виплачено 23.02.2026 - 103,00 грн , 23.03.2026 - 101,00 грн, 20.04.2026 - 100,00 грн, у травні 2026 року (дата виплати 18 число) - 100,00 грн, що разом складає 404,00 грн.

Отже, відповідно до Порядку № 821 у 2025-2026 роках ОСОБА_1 виплачено частину боргу в сумі 966,05 грн. З урахуванням виплачених ОСОБА_1 сум, залишок заборгованості за судовим рішенням у справі № 360/556/24 за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 складає 449262,01 грн (450228,06 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 187,35 грн - 103,00 грн - 101,00 грн - 100,00 грн - 100,00 грн = 449262,01 грн).

Таким чином, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, виконано.

Борг за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 обліковано відповідно до Порядку № 821 у сумі 449262,01 грн та буде виплачуватися в межах бюджетних асигнувань на відповідну мету. Неможливість повного виконання рішення зумовлена відсутністю у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області коштів, призначених для виконання рішення суду. При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не відмовляється проти виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії, облікувало борг та зазначає, що відповідні виплати будуть здійсненні після надходження до боржника коштів, призначених для виконання рішення суду.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

У адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У частині дев`ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що боржником в межах наданих йому повноважень вжиті заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.

Так, Головне управління листами від 11.04.2025 № 1200-0401-5/9074, від 30.07.2025 № 1200-0401-5/19296, від 13.08.2025 № 1200-0401-5/20641, від 09.02.2026 № 1200-0501-5/3283 та від 09.04.2026 № 1200-0501-5/9643 зверталось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду.

В свою чергу, листами Пенсійного фонду України від 02.05.2025 № 2800-030101-9/29067, від 01.09.2025 № 2800-030102-9/57520, від 11.09.2025 № 2800-030102-9/60388, 10.03.2026 № 2800-030101-9/17498 та від 08.05.2026 № 2800-030101-9/33881 повідомлено, що заборгованість виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

У статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

У абзаці першому частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З набрання рішенням суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24 законної сили пройшло більше двох місяців.

Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість позивачу не сплачена.

За встановлених обставин, відсутні підстави для встановлення нового строку для подання боржником до суду звіту про виконання рішення суду, оскільки подальше встановлення такого виду контролю жодним чином не сприятиме досягненню його мети спонукання боржника до належного та добросовісного виконання рішення суду.

Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу, оскільки неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття поданого Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області звіту про виконання судового рішення та припинення судового контролю за його виконанням.

При цьому суд зазначає, що питання порядку та механізму фінансування і виплати сум, нарахованих на виконання судового рішення, зокрема із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України № 821, не було предметом судового розгляду у цій справі, не досліджувалося судом та не отримало правової оцінки у судовому рішенні, а отже може бути виключно предметом окремого судового розгляду.

Також суд зауважує, що позивач має право в будь-який час звернутися до суду з заявою про зміну способу і порядку судового рішення у разі необхідності.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, судом надано оцінку основним (суттєвим) аргументам сторін.

Керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.05.2026 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24.

Припинити судовий контроль за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 360/556/24, встановленого ухвалою від 07.04.2025.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя К.Є. Петросян