Рішення № 136908361, 05.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18135/25

Провадження №2/523/3343/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді Аліної С.С.

за участі секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянув у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса, за участю третьої особи Третя одеська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса, за участю третьої особи Третя одеська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна та визнання права власності, в якому просив зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений 11 жовтня 2005 року за №2483051 Третьою одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Першого відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси серії АА№158943 від 14 вересня 2005 року.

Свої вимоги обгрунтував тим, що 11 жовтня 2005 року за №2483051 Третьою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Першого відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси 14 вересня 2005 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: на 1/3 частину кв. АДРЕСА_1 .

Листом від 25 квітня 2025 року в.о. начальника відділу Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі О. Дмитренко повідомлено ОСОБА_1 , що внаслідок перевірки встановлено, що АСВП та Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містить інформації про перебування на примусовому виконанні в Відділі виконавчих документів, під час проведення виконавчих дій за якими накладений арешт на квартиру, 1/3 частина, за адресою: АДРЕСА_2 і власником якого зазначений ОСОБА_1 .

Окрім того, у зв`язку із знищенням паперових матеріалів виконавчих проваджень, завершених до 01 січня 2022 року, станом на теперішній час відсутня технічна можливість перевірити підстави накладання арешту на майно боржника.

В свою чергу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що вперше дізнався про накладений арешт на належну йому частину квартири в квітні 2025 року, ніколи не мешкав по АДРЕСА_3 ( згідно витягу), окрім того, зазначив що у нього ніколи не було справ в Київському районному суді м. Одеси.

Обтяження у вигляді арешту майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Таким чином, існує необхідність скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №2483051 від 11.10.2005 року, яка обумовлена тим, що не містить інформації у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень щодо перебування на примусовому виконанні даного виконавчого провадження.

Тобто, виконавче провадження, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 є закінчене та взагалі не належить боржникові.

Дані обставини стали підставою для звернення для суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.11.2025 року.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 12.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 02.02.2026 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальчук С.С. не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, представник позивача адвокат Ковальчук С.С. надала до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримала, також просила суд розгляд справи проводити за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесата представник третьої особи Третьої Одеської державної нотаріальної контори не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса Саламаха В.В., надав відзив на позовну заяву в якому вважаючи, що Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одесане є належним відповідачем по справі просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є не обгрунтованим, є не доказаним тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що відповідно до свідоцтва по право власності на житло, яке видано Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 19.11.1997 року та зареєстровано у реєстрову книгу №12-12324, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві сумісної часткової власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Відповідно до архівної довідки № 1366/0118 від 28.05.2025 Одеського державного нотаріального архіву встановлено, що серед документів архівного фонду Третьої одеської державної нотаріальної контори, переданих на державне зберігання, міститься Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Першого відділу ДВС Київського РУЮ м. Одеси серія АА № 158943 від 14 вересня 2005 року, про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , також на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаної постанови, 11 жовтня 2005 року за реєстровим № 839, Третьою одеською державною нотаріальною конторою накладено арешт на майно за вищевказаною адресою. Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні. Підстава -справа № 02-32, том № 13 «Арешти» Третьої одеської ДНК, 26.09.2004 - 12.10.2005, стор.216-217; справа «Реєстр для реєстрації заборон відчуження» Третьої одеської ДНК, 2005 стор.54 (а.с.21).

Відповідно до листа №60222 від 25.04.2025 Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено що відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Відповідно до Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження затверджена наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 - Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження: АСВП, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень». В свою чергу, електронний архів - частина АСВП, що містить інформацію про завершені виконавчі провадження, паперові справи яких передані до архіву. Під час перевірки викладеної у зверненні інформації встановлено, що АСВП та Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містить інформації про перебування на примусовому виконанні в Відділі виконавчих документів, під час проведення виконавчих дій за яким накладений арешт на квартану, 1/3 частина, за адресою АДРЕСА_2 , і власником якого зазначений ОСОБА_4 . У зв`язку із знищенням паперових матеріалів виконавчих проваджень, завершених до 01.01.2022, станом на теперішній час відсутня технічна можливість перевірити підстави накладення арешту на майно боржника. Додатково роз`яснюємо Вам положення частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»: Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с.24).

Відповідно до відповіді голови Київського районного суд м.Одеси Чванкіна С.А. на адвокатський запит Ковальчук С.С. встановлено наступне, в провадженні суду перебувала цивільна справа №2-221/2002 року за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Матеріали зазначеної цивільної справи знищено за закінченням встановленого терміну зберігання. Одночасно повідомлено, що оригінал рішення знаходиться в архіві суду, та який направлено на адресу ОСОБА_6 належним чином засвідчену копію. Перевіркою збережених процесуальних документів по справі встановлено що ухвала про накладення арешту відсутня(а.с.75).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту своїх цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звертається з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса, за участю третьої особи Третя одеська державна нотаріальна контора, про скасування обтяження з нерухомого майна.

Тлумачення ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. За теоретичним визначенням «відповідач» це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16- ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У даній справі позивач просить суд скасувати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2

При цьому, Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одеса, який визначено відповідачем у даній справі, не здійснювало оскаржуваних реєстраційних дій, не порушувало жодних прав позивача та не може відповідати за заявленими вимогами.

Враховуючи висновки Верховного суду, викладені у постанові від 27.05.2020 р. у справі № 522/25954/16-ц, у разі припинення органів, установ, які наділені владними повноваженнями, до участі залучається процесуальний (публічний) правонаступник такої установи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Судом встановлено, про те, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса, за участю третьої особи Третя одеська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна та визнання права власностіне підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263, 265, ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 512, 513, 514 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одеса, за участю третьої особи Третя одеська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна та визнання права власності відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2026 року.

Суддя Аліна С.С.