Рішення № 136906579, 28.05.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/235/26

Провадження №2/951/216/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.08.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07159-08/2025 (далі Договір №07159-08/2025). Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Договору №07159-08/2025 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Цей Договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 8 кредитного договору. 22.12.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22122025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 16620,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4220,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту. При цьому, з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22.12.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №07159-08/2025 в розмірі 16620,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4220,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

Також 21.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №00-10496496, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті, а позичальник зобов`язується отримати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Підписавши цей договір позичальник підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надані актуальна та достовірна інформація, передбачена статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформація про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись правил. 23.01.2026 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №23012026-МК/ЄАПБ у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні йому ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 23.01.2026 до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 7917,44 грн, з яких: 4592,33 грн - залишок по тілу кредиту; 1745,11 грн - залишок по відсотках та 1580,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім цього, 19.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №00-10493344, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті, а позичальник зобов`язується отримати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Підписавши цей договір позичальник підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надані актуальна та достовірна інформація, передбачена статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформація про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись правил. 23.01.2026 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №23012026-МК/ЄАПБ у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні йому ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 23.01.2026 до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 8285,10 грн, з яких: 5172,00 грн - залишок по тілу кредиту; 1988,10 грн - залишок по відсотках та 1125,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» загальну суму заборгованості у розмірі 32822,54 грн, а саме:

- за Кредитним договором №07159-08/2025 в розмірі 16620,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4220,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту,

- за Кредитним договором №00-10496496 в розмірі 7917,44 грн, з яких: 4592,33 грн - залишок по тілу кредиту; 1745,11 грн - залишок по відсотках та 1580,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору,

- за Кредитним договором №00-10493344 в розмірі 8285,10 грн, з яких: 5172,00 грн - залишок по тілу кредиту; 1988,10 грн - залишок по відсотках та 1125,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 08.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 04.05.2026 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 28.05.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві просила розглянути справу без її участі, не заперечувала щодо винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Так, поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 04.05.2026, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 151). Поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 28.05.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 157-158).

Також відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті суду (а.с. 156).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

На підставі наведеного, ухвалою суду від 28.05.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.08.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту за №07159-08/2025. Вказаний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Y629 (а.с. 8-12).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору №07159-08/2025, ТОВ «Стар Файненс Груп» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі- кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 03.08.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 30.11.2025.

Згідно з пунктом 1.4. Договору №07159-08/2025 за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 400,00 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія.

Відповідно до пункту 1.6. Договору №07159-08/2025 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платної картки №5168-74хх-хххх-1667 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з графіком платежів (Додаток №1 до договору) сума кредиту становить 4000,00 грн, проценти за користуванням кредиту - 4320,00 грн, комісія за надання кредиту - 400,00 грн, реальна річна процентна ставка - 2572,74%, загальна вартість кредиту - 8720,00 грн (а.с. 13).

Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, яким погоджені аналогічні умови (а.с. 14-15).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №07159-08/2025 від 03.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28.02.2026 становить 16220,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4220,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом та 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту (а.с. 21).

22.12.2025 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) укладено договір факторингу за №22122025 (а.с. 16-17).

Відповідно до положень пункту 1.1. договору факторингу №22122025 за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з положеннями пункту 1.2. вказаного договору факторингу №22122025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості, до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №5).

22.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Стар Файненс Груп» підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 (а.с. 18).

З Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №07159-08/2025 на загальну суму 16620,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4220,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 8000,00 грн - сума заборгованості за штрафом та 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту (а.с. 20).

Як вбачається з платіжної інструкції в національній валюті від 26.12.2025 №216, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Стар Файненс Груп» 5909631,41 грн коштів в рахунок оплати за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 (а.с. 19).

21.07.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії №00-10496496 (далі Договір №00-10496496), за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 3950,00 грн на строк 360 календарних днів, тип процентної ставки фіксована, згідно з пункту 1.5.1 - стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункту 1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у наявності) дорівнює 1 %. Кінцевий терміном повернення кредиту 16.07.2026. Зазначений договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 08486 (а.с. 25-29).

Згідно з пунктом 2.1. Договору №00-10496496 для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений постановою НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням KEП уповноваженим працівником товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

На підтвердження ознайомлення з умовами договору кредитної лінії відповідачем, представником позивача до позовної заяви також долучений паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 31), що підписаний відповідачем за допомогою цифрового підпису одноразовим ідентифікатором 27333, підписанням якого ОСОБА_2 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, які надані йому виходячи із обраних ним умов кредитування.

Згідно з п. 2.10 Договору №00-10496496 кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 21.07.2025, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 3950,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, яка надана ТОВ «Макс Кредит», відповідно до якої останнє підтвердило перерахування коштів позичальнику ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 за договором №00-10496496 21.07.2025 у сумі 3950,00 грн через АТ КБ «ПриватБанк», номер платіжної інструкції №139863417, номер транзакції 45307-63779-27303 на платіжну картку отримувача НОМЕР_1 (а.с. 33).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №00-10496496 від 21.07.2025 видно те, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 6337,44 грн з них: 3950,00 грн - сума кредиту; 1745,11 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 642,33 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями та 1580,00 грн -штрафні санкції згідно умов договору. Також із зазначеного розрахунку видно те, що ОСОБА_2 частково здійснював погашення своїх зобов`язань за договором кредитної лінії на загальну суму 667,49 грн (а.с. 34).

19.07.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії №00-10493344 (далі - Договір №00-10493344), за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 4500,00 грн на строк 360 календарних днів, тип процентної ставки фіксована, згідно з пункту 1.5.1 - стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункту 1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у наявності) дорівнює 1 %. Кінцевий терміном повернення кредиту 14.07.2026. Зазначений договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 04859 (а.с. 35-39).

Згідно з пунктом 2.1. Договору №00-10493344 для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений постановою НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням KEП уповноваженим працівником товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

На підтвердження ознайомлення з умовами договору кредитної лінії відповідачем, представником позивача до позовної заяви також долучений паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 41), що підписаний відповідачем за допомогою цифрового підпису одноразовим ідентифікатором 77652, підписанням якого ОСОБА_2 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, які надані йому виходячи із обраних ним умов кредитування.

Згідно з пунктом 2.10 Договору №00-10493344 кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 19.07.2025, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, яка надана ТОВ «Макс Кредит», відповідно до якої останнє підтвердило перерахування коштів позичальнику ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 за договором №00-10493344 19.07.2025 у сумі 4500,00 грн через АТ КБ «ПриватБанк», номер платіжної інструкції №139740600, номер транзакції 45293-44829-20803 на платіжну картку отримувача НОМЕР_1 (а.с. 43).

З детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №00-10493344 від 19.07.2025 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 7160,10 грн з них: 4500,00 грн - сума кредиту; 1988,10 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 672,00 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями та 1125,00 грн -штрафні санкції згідно умов договору. Також із зазначеного розрахунку видно те, що ОСОБА_2 частково здійснював погашення своїх зобов`язань за договором кредитної лінії на загальну суму 1256,70 грн (а.с. 44).

23.01.2026 між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу за №23012026-МК/ЄАПБ (а.с. 45-46).

Відповідно до положень пункту 2.1 Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно положень пункту 2.2. Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ, перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами паперового реєсту боржників за Додатком №1 до цього Договору та Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками паперовий Реєстр боржників за Додатком №l до цього Договору та Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до Реєстру боржників та є невід`ємною частиною даного Договору.

З дати відступлення Прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним (пункту 2.4 Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ).

Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт приймання - передачі (пункт 2.5 Договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ).

Згідно платіжної інструкції №13 від 29.01.2026 встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок ТОВ «Макс Кредит» кошти в розмірі 1838763,31 грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від 19 березня 2025 року (а.с. 48).

23.01.2026 сторони підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026 (а.с. 47).

Згідно з Реєстру боржників від 23.01.2026 до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10496496 від 21.07.2025 в сумі 6337,44 грн, з яких: 4592,33 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1745,11 грн - сума заборгованості за відсотками та 1580,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 49).

Згідно з Реєстру боржників від 23.01.2026 до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10493344 від 19.07.2025 в сумі 7160,10 грн, з яких: 5172,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1988,10 грн - сума заборгованості за відсотками та 1125,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 50).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 03.08.2025 було укладено Кредитний договір №07159-08/2025 в електронній формі, між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 21.07.2025 було укладено Кредитний договір №00-10496496 в електронній формі та між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 19.07.2025 було укладено Кредитний договір №00-10493344 в електронній формі.

З огляду на викладене, на підставі укладених сторонами договорів в електронній формі, які вважаються такими, що укладені у письмовій формі, у сторін цих договорів відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитних договорів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача:

- за Договором №07159-08/2025 відповідно до договору факторингу №22122025 від 22.12.2025, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №22122025 від 22.12.2025, Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №22122025 від 22.12.2025 та платіжної інструкції №216 від 26.12.2025,

- за Договором №00-10496496 відповідно до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026 від 23.01.2026, Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026 від 23.01.2026 та платіжної інструкції №13 від 23.01.2026,

- за Договором №00-10493344 відповідно до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026 від 23.01.2026, Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №23012026-МК/ЄАПБ від 23.01.2026 від 23.01.2026 та платіжної інструкції №13 від 23.01.2026.

Вирішуючи позовні вимоги про стгнення заборгованості за кредитним договором №07159-08/2025 від 03.08.2025, суд зазначає наступне.

Як раніше встановлено судом, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредиту, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Разом з тим, суд також враховує, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі №753/20537/18).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано лише кредитний договір №07159-08/2025 від 03.08.2025 із ТОВ «Стар Файненс Груп» та розрахунок заборгованості.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факту виплати ТОВ «Стар Файненс Груп» грошових коштів, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», виписки з особових рахунків клієнта, доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття відповідного рахунку, виписки по рахунку відповідача, з якої можна було б встановити рух коштів по рахунку, наявність або відсутність у нього заборгованості.

Щодо наданих розрахунків заборгованості, які надано на підтвердження суми боргу, то такого розрахунку недостатньо для висновку щодо отримання відповідачем кредитних коштів та порушення останнім обов`язку щодо їх повернення. Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким користувався відповідач.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

При цьому, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Водночас, суд звертає увагу, що заміна кредитора у зобов`язанні не є беззаперечним підтвердженням того, що до позивача перейшло право вимоги саме на той розмір заборгованості, який зазначено у витязі із Реєстру боржників. За умовами вищевказаного договору кредиту відповідач мав би отримувати кошти шляхом їх перерахування в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_3 хх-хххх-1667. Проте матеріали позову не містять доказів на підтвердження того, що відповідач отримував кредитні кошти у визначеному договорі порядку та розмірах.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належних й допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №07159-08/2025 від 03.08.2025, який укладався відповідачем з ТОВ «Стар Файненс Груп».

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування з дотриманням вимог ЦПК України.

При цьому за умовами договору факторингу №22122025 від 22.12.2025, фактор мав зобов`язання передати клієнту документацію по боржниках, зазначених у Реєстрі боржників, що вказує на відсутність перешкод у ТОВ «ФК «ЄАПБ» в наданні до суду доказів на підтвердження розміру отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів.

Отже, саме ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело підставності позову в зазначеній частині позовних вимог, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №156/268/21.

Відтак позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

За таких умов, в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів за кредитним договором №07159-08/2025 від 03.08.2025, а також відповідно і користування ними судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №07159-08/2025 від 03.08.2025.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами №00-10496496 від 21.07.2025, №00-10493344 від 19.07.2025, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Споживач - це фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10.06.2017 набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" (далі Закон №1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10.06.2017). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів" (далі № 1023-XII). З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначено, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону № 1734-VIII передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як встановлено судом, кредит за договором №00-10496496 від 21.07.2025 є споживчим та за договором №00-10493344 від 19.07.2025 є споживчим.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.

Відповідно до умов договору №00-10496496 від 21.07.2025, кінцевий термін повернення кредиту 16.07.2026, а відповідно до умов договору №00-10493344 від 19.07.2025 кінцевий термін повернення кредиту 16.07.2026.

Звертаючись до суду з даним позовом (31.03.2026), позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, кінцевий строк виконання за яким ще не настав.

Відповідно до підпункту 4.2.6. пункту 4 Договору №00-10496496 та Договору №00-10493344 у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець, відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за надання кредиту. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану позичальником кредитодавцю) із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені ним), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Після отримання вимоги про повернення Кредиту, як зазначено у абзаці вище, позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів, з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність, а платежі за Договором нараховуються та сплачуються згідно умов цього Договору. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги, у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, комісію за надання кредиту, проценти та інші платежі передбачені цим Договором. У такому випадку, з 31-го дня, з дня отримання від Товариства вимоги нарахування процентів за користування кредитом припиняється, а усі нараховані проценти, комісія за надання кредиту, та сума кредиту визнаються простроченими.

Таким чином, направлення відповідної вимоги є обов`язковою передумовою виникнення у кредитодавця права вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №755/11307/17 щодо застосування статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення та отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту.

Позивачем не надано жодного доказу надсилання такої вимоги у порядку, передбаченому договором або законом, а також відсутні докази її отримання відповідачем.

За таких обставин у позивача не виникло права вимоги дострокового повернення всієї суми заборгованості за договором.

Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями за договором №00-10496496 у розмірі 1580,00 грн та за договором №00-10493344 у розмірі 1125,00 грн, суд враховане наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Оскільки штрафні санкції за даними кредитними договорами нараховані за період з 21.07.2025 по 23.01.2026 та за період з 19.07.2025 по 23.01.2026, тобто в період дії на території України воєнного стану, то відповідач ОСОБА_2 звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 1580,00 грн за Кредитним договором №00-10496496 та суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 1125,00 грн за Кредитним договором №00-10493344 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за Кредитним договором №00-10496496 у розмірі 1745,11 грн судом встановлено, що проценти нараховані за період з 21.07.2025 по 23.01.2026 за ставкою 0,94% за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за Кредитним договором №00-10493344 у розмірі 1988,10 грн судом встановлено, що проценти нараховані за період з 19.07.2025 по 23.01.2026 за ставкою 0,94% за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором №00-10496496 від 21.07.2025 у розмірі 1745,11 грн, з яких: 1745,11 грн сума заборгованості за відсотками та заборгованість за за Кредитним договором №00-10493344 у розмірі 1988,10 грн, яких: 1988,10 грн сума заборгованості за відсотками.

Також суд звертає увагу, що в позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 3328 грн та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів) в розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1664,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (пункт 3 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції №154977 від 17.03.2026, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн (а.с. 1). Водночас суд зауважує, що до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 11,37% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати лише зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 378,39 грн (3328/100%х11,37%), сплачені відповідно до платіжної інструкції №154977 від 17.03.2026.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 273, 280-284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість на загальну суму 3733,21 грн (три тисячі сімсот тридцять три гривні 21 копійка), а саме заборгованість за Кредитним договором №00-10496496 від 21.07.2025 у розмірі 1745,11 грн та заборгованість за Кредитним договором №00-10493344 у розмірі 1988,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 378,39 грн (триста сімдесят вісім гривень 39 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.05.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк