Рішення № 136906575, 28.05.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/282/26

Провадження №2/951/242/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

при секретарі Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Головацький В.Ф., до Козлівської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Головацький В.Ф., звернулася до суду із позовом до Козлівської селищної ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

У поданій позовній заяві просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач прийняла спадщину після смерті матері шляхом проживання з нею за однією адресою. Для оформлення у встановленому законом порядку спадкових прав на 1/6 частку житлового будинку матері позивач звернулась до державного нотаріуса, проте відповідно до постанови від 18.03.2026 нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як підставу для відмови нотаріус зазначив, що правовстановлюючий документ на вказане спадкове майно - свідоцтво про право власності від 20.09.2001 видане та зареєстроване після смерті спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак нотаріус підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність правовстановлюючих документів.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернулася до суду для визнання за нею права власності на 1/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що за вказаною адресою, за рішенням суду.

Суддя ухвалою від 23.04.2026 відкрив провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання.

Суд своєю ухвалою від 14.05.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Представник відповідача Козлівської селищної ради в судове засідання не з`явився, 06.05.2026 подав до суду заяву, згідно з якою просив проводити судовий розгляд за відсутності її представника.

Позивач та її представник адвокат Головацький В.Ф. у судове засідання не прибули. Представник адвокат Головацький В.Ф. 14.05.2026 та 28.05.2026 подав до суду заяви, згідно з якими просив проводити судовий розгляд за відсутності сторони позивача.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до довідки № 3-04 від 26.01.2026, виданої виконкомом Козлівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею постійно проживала і була зареєстрована її дочка ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно з копією інформаційної довідки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виданої КП «Бюро технічної інвентаризації» Козівської селищної ради, власником 1/6 частки на це майно є ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 29.09.2001 на підставі рішення виконкому Таурівської сільської ради № 20 від 10.07.2001, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 16.10.2001 за № 252. У технічній характеристиці містяться також відомості щодо житлового будинку та господарських будівель та споруд (а.с. 12-12 зв.)

Згідно з копією виданого Таурівською сільською радою 12.12.2025 повторно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла в селі Таурів Козівського району Тернопільської області (а.с. 8).

У свідоцтві про право власності на житловий будинок від 20.09.2001, виданого виконкомом Таурівської сільської ради, зазначено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належив об`єкт, що складається із 1/6 частини житлового будинку у АДРЕСА_1 . У свідоцтві також вказано, що підставою для його видачі є рішення виконкому Таурівської сільської ради № 20 від 10.07.2001 (а.с.14).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Таурівської сільської ради № 20 від 10.07.2001 вирішено оформити право приватної власності житловий будинок у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках. Доручено видати свідоцтво про право власності на вказане будинковолодіння (а.с.25). З цього рішення суд робить висновок про те, що ОСОБА_2 за життя набула у власність 1/6 житлового будинку за вказаною адресою.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , та народилась у с.Таурів Козівського району Тернопільської області (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.09.1985, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала 01.09.1985 шлюб із ОСОБА_5 , та змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.7).

З наведеного суд робить висновок, про те, що позивач є дочкою ОСОБА_2 , відтак є спадкоємцем першої черги спадкування за законом відповідно до ст.529 ЦК України 1963 року та ст.1261 ЦК України.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори від 18.03.2026, вбачається, що 28.09.2024 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 . При розгляді документів було встановлено, що відсутні належні правовстановлюючі документи на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я померлої ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов?язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України 2003 року, а також Української РСР (1963 року).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1218 ЦК України визначено, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями частини першої статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однак, позивач не може отримати свідоцтво про прийняття спадщини, за законом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, тому право позивача має бути захищено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (2003 року) і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Правилами, закріпленими у ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року), передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За правилами ст. 553 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України (2003 року) спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25.12.1974 «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 № 1/5, та іншими нормативними актами.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

До 19.01.1996 згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 № 56, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них. Натомість передбачалася обов`язкова реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

З положень пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР випливає, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Приписами статей 100, 101 ЦК УРСР (які діяли на час будівництва спадкового будинку) в редакції 1963 року громадяни могли мати у власності житловий будинок, при цьому глава 10 «Особиста власність» цього ж Кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов?язковою державною реєстрацією.

Отже, за законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування його із додержанням встановлених вимог, а набуття права власності не пов?язувалось із реєстрацією вказаної нерухомості.

Окрім того, в листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що: «Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім?я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Судом встановлено, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, а тому її право підлягає судовому захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд дослідив матеріали заведеної після смерті ОСОБА_2 спадкової справи, яку витребував ухвалою із Козівської державної нотаріальної контори. В матеріалах зазначеної спадкової наявна заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Як вбачається із матеріалів згаданої спадкової справи, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, відтак підстав для залучення інших осіб до справи за вказаним позовом не вбачається.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_1 як спадкоємця майна померлої ОСОБА_2 підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на 1/6 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які існували станом на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, та прийняла спадщину, однак позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 200, 247, 265, 315-319, 354 ЦПК України, статтями 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1268, 1270 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ? адвокат Головацький В.Ф., до Козлівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовільнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, які існували станом на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 28.05.2026.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Козлівська селищна рада Тернопільської області, адреса місцезнаходження вул. Галицька, 15, селище Козлів Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396443.

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв