Ухвала суду № 136905964, 20.05.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4173/19

Провадження № 2/488/1214/26

УХВАЛА

Іменем України

20.05.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Коваль А.О,

за участю представника позивача Миколаївської міської ради Курбанової А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 Сивоконенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача Миколаївської міської ради про зміну підстав позову у цивільній справі за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради (кошти в сумі 416 334,00 грн., за безоплатне користування частиною земельної ділянки площею 10580 кв. м по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.03.2020 позовну заяву Миколаївської міської ради задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Миколаївської міської ради 416 334, 00 грн.

13.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.12.2025 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 11.03.2020 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.03.2026 року представник позивача Миколаївської міської ради через канцелярію суду подав заяву про зміну підстав позову. В обґрунтування заяви про зміну підстав позову представник позивача зазначає, що при первісному розгляді справи позовні вимоги були обґрунтовані фактом безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без належних правовстановлюючих документів та невнесенням плати за таке користування.

Разом із тим позивач зазначає, що у провадженні суду фактично перебуває спір щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою площею 10 580 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальній власності Миколаївської міської ради, у зв`язку з розміщенням на ній нерухомого майна, що належить відповідачу.

Позивач вказує, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Рюміз» на підставі договору оренди землі № 2524 від 24.06.2004, укладеного з Миколаївською міською радою, який був зареєстрований у книзі записів договорів оренди землі та відповідно до умов якого строк його дії становив 15 років з 21.05.2004, тобто до 21.05.2019, після чого договір продовжений не був.

19.07.2013 за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на спірній земельній ділянці та раніше належало товариству з обмеженою відповідальністю «Рюміз».

Позивач наголошує, що з 19.07.2013 відповідач набула право власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці, у зв`язку з чим, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про оренду землі», до неї перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, які існували у попереднього землекористувача.

Позивач також зазначає, що відповідач не оформила належним чином право користування земельною ділянкою та не сплачувала орендну плату, у зв`язку з чим фактично користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, що призвело до збереження у неї коштів, які підлягали сплаті до бюджету територіальної громади.

Позивач зазначає, що після набуття права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна відповідач фактично користувалась земельною ділянкою, однак належним чином не оформила право користування нею та не здійснювала внесення плати за користування земельною ділянкою до бюджету територіальної громади.

Також у заяві зазначено, що відповідно до положень земельного законодавства та законодавства про оренду землі право користування земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, при цьому набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, зумовлює перехід права користування земельною ділянкою до нового власника на умовах, які існували у попереднього землекористувача.

Позивач додатково вказує, що відсутність у власника нерухомого майна зареєстрованого права користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності іншої особи та на якій розташоване таке майно, не виключає фактичного користування земельною ділянкою та не змінює характеру спірних правовідносин.

У зв`язку з цим позивач вважає, що спірні правовідносини підлягають кваліфікації як такі, що виникли з безпідставного збереження коштів (кондикційні зобов`язання) відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, та просить стягнути з відповідача 416 334,00 грн за період з 01.04.2016 по 01.04.2019 як плату за фактичне користування земельною ділянкою та просить суд розглянути справу з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову.

03.04.2026 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на заяву про зміну підстав позову, в яких зазначила, що 06.03.2026 року нею отримано заяву позивача Миколаївської міської ради про зміну підстав позову від 02.03.2026 року № 5233/02.02.01-22/02/012/26, з якою вона ознайомилася та вважає за необхідне надати свої заперечення, оскільки, на її думку, подання вказаної заяви фактично свідчить про пред`явлення нового позову, що не може бути розцінено як зміна підстав позову у розумінні процесуального закону.

У запереченнях відповідач зазначає, що первісний позов Миколаївської міської ради був обґрунтований вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правовстановлюючих документів, тобто з посиланням на відсутність у відповідача оформленого права користування земельною ділянкою та невнесення плати за таке користування.

Відповідач зазначає, що позивач у первісних поясненнях у справі також посилався на положення земельного законодавства щодо переходу права користування земельною ділянкою у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, однак одночасно обґрунтовував позов відсутністю зареєстрованого права оренди та застосуванням конструкції безпідставного збереження коштів.

За твердженням відповідача, саме на підставі таких доводів судом у 2020 році було ухвалено рішення про стягнення з неї коштів як безпідставно збережених, яке в подальшому було скасовано ухвалою суду від 11.12.2025 року.

Разом із тим, у заяві про зміну підстав позову позивач, на думку відповідача, фактично змінив правову природу заявлених вимог та почав обґрунтовувати їх існуванням договірних орендних правовідносин, посилаючись на укладений у 2004 році договір оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою та ТОВ «Рюміз» та на положення про перехід прав користування земельною ділянкою до нового власника нерухомого майна.

Відповідач вказує, що таким чином позивач змінив правову конструкцію спору: від вимог, заснованих на відсутності договірних відносин та безпідставному збереженні коштів, до вимог, пов`язаних із існуванням договору оренди та правонаступництвом у користуванні земельною ділянкою, що, на її думку, призводить до зміни предмета доказування у справі.

Окремо відповідач зазначає, що позивач фактично не надав нового розрахунку заявленої до стягнення суми як орендної плати за умовами договору оренди земельної ділянки, а використав розрахунок, який був сформований для обґрунтування вимог про безпідставно збережені кошти.

На думку відповідача, така зміна підходу позивача свідчить про зміну правової природи позовних вимог та вихід за межі первісних підстав позову, що, як вона вважає, є неприпустимим у межах поданої заяви про зміну підстав позову.

Відповідач просить суд врахувати викладені заперечення, відмовити у задоволенні заяви про зміну підстав позову та продовжити розгляд справи в межах первісно заявлених позовних вимог.

18.05.2026 року представником Миколаївської міської ради через підсистему «Електронний Суд» подано до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на заяву про зміну підстав позову, є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства.

Позивач зазначив, що твердження Відповідача про фактичне подання нового позову у зв`язку зі зміною підстав позову є безпідставним та не відповідає змісту поданої заяви.

Позивач вказав, що при первісному розгляді справи його позовні вимоги про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів були предметом судового розгляду та задоволені судом, а обраний спосіб захисту відповідав чинному на той час законодавству та усталеній судовій практиці.

Разом із цим зазначено, що у зв`язку з тривалим розглядом справи № 488/4173/19 та формуванням Верховним Судом правових висновків у подібних спорах, правозастосовна практика зазнала змін, що зумовило уточнення правових підстав позову.

Позивач зазначив, що правові підстави первісного позову доповнено положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, зумовлює перехід права користування такою земельною ділянкою до нового власника на тих самих умовах та в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому Позивач наголосив, що предмет позову, розмір позовних вимог, період нарахування, об`єкт спору, спосіб захисту та фактичні обставини справи залишилися незмінними.

Зазначено, що як у первісній позовній заяві, так і у заяві про зміну підстав позову вимоги спрямовані на стягнення з Відповідача коштів у сумі 416 334,00 грн за період з 01.04.2016 по 01.04.2019 за безоплатне користування земельною ділянкою площею 10 580 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач також зазначив, що фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не змінилися, зокрема щодо належності земельної ділянки до комунальної власності, набуття Відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщення цього об`єкта на спірній земельній ділянці, фактичного користування земельною ділянкою та невнесення плати за користування нею.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Позивач зазначив, що зміна підстав позову полягає у зміні обставин, на яких ґрунтується вимога, тоді як предмет позову становить матеріально-правова вимога до відповідача, при цьому одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.

Позивач вказав, що подана заява не змінює предмета позову та фактичних обставин справи, а лише уточнює правове обґрунтування заявлених вимог з урахуванням актуальної судової практики.

Також зазначено, що доводи Відповідача щодо невідповідності розрахунку суми стягнення є безпідставними, оскільки предмет, період та вихідні дані для розрахунку залишилися незмінними.

Позивач послався на те, що при визначенні розміру заявлених до стягнення коштів застосовано нормативну грошову оцінку земельної ділянки та коефіцієнти її індексації, встановлені уповноваженим органом виконавчої влади, а також умови договору оренди землі, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ «Рюміз», із урахуванням внесених до нього змін судовими рішеннями.

Крім того, Позивач зазначив, що земельна ділянка площею 10 580 кв.м була сформована та індивідуалізована рішеннями Миколаївської міської ради, передана в оренду та має визначені межі, площу та місцезнаходження, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач також вказав, що відсутність відомостей про земельну ділянку у сучасних кадастрових реєстрах не свідчить про її неіснування, оскільки правовідносини виникли до запровадження чинної системи Державного земельного кадастру.

Зазначено, що Відповідач з 19.07.2013 є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, та фактично користується земельною ділянкою без внесення відповідної плати до бюджету.

Позивач вказав, що у зв`язку з викладеним вимога про стягнення з Відповідача коштів у сумі 416 334,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

19.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сивоконенко Ю.С. через підсистему «Електронний Суд» подано до суду заперечення на додаткові пояснення від 15.05.2026 року.

У запереченнях Відповідач зазначає, що Позивач у додаткових поясненнях фактично підтвердив існування орендних правовідносин, пославшись, зокрема, на договір оренди землі, автоматичний перехід права користування земельною ділянкою, обов`язок сплати орендної плати, застосування умов договору та його змін, а також використання нормативної грошової оцінки як елементу орендних правовідносин. Такі твердження, на думку Відповідача, суперечать первісній правовій позиції Позивача, за якою спірні правовідносини ґрунтувалися на положеннях статті 1212 ЦК України як на позадоговірному (кондикційному) зобов`язанні.

Відповідач вказує, що первісно позовні вимоги були обґрунтовані фактом безпідставного користування земельною ділянкою за відсутності договірних правовідносин, тоді як у заяві про зміну підстав позову та додаткових поясненнях Позивач посилається на існування договірних орендних правовідносин та перехід права користування до Відповідача, що свідчить про зміну правової природи позову, юридичних фактів та способу захисту.

На думку Відповідача, такі зміни фактично свідчать про перехід від позадоговірної (кондикційної) конструкції до договірної моделі стягнення, що означає зміну не лише правового обґрунтування, а й матеріально-правової вимоги та підстав позову в розумінні статті 49 ЦПК України та практики Верховного Суду.

Також Відповідач зазначає, що зміна правової позиції Позивача призводить до зміни предмета доказування у справі, оскільки замість встановлення факту безпідставного користування земельною ділянкою необхідним стає доведення наявності та чинності договору оренди, переходу права користування земельною ділянкою, статусу Відповідача як орендаря, а також правильності розрахунку орендної плати.

Окремо Відповідач звертає увагу, що Позивач продовжує використовувати розрахунок, сформований для позадоговірного зобов`язання, без надання розрахунку орендної плати відповідно до умов договору, що, на думку Відповідача, свідчить про внутрішню суперечливість правової позиції Позивача.

Крім того, Відповідач зазначає, що доводи Позивача щодо відсутності кадастрового номера земельної ділянки та необхідності обґрунтування її сформованості як об`єкта цивільних прав не заявлялися у первісних запереченнях на зміну підстав позову, а були наведені Позивачем у відповідь на попередні заперечення Відповідача у межах первісної кондиційної конструкції спору.

Також Відповідач вказує, що посилання Позивача на статтю 7 Закону України «Про оренду землі» свідчить про формування нової правової конструкції спору, яка не була заявлена первісно, та фактичне доведення автоматичного переходу права оренди, що, на думку Відповідача, є зміною юридичної природи спору.

У підсумку Відповідач зазначає, що подані Позивачем додаткові письмові пояснення не спростовують його доводів, а навпаки підтверджують, що Позивач фактично змінив юридичну природу спірних правовідносин, спосіб судового захисту, юридичні факти, що становлять підставу позову, та предмет доказування у справі, що свідчить про фактичне пред`явлення нового позову в межах вже відкритого провадження.

Враховуючи викладене, Відповідач просить суд врахувати подані заперечення та відмовити у задоволенні заяви Позивача про зміну підстав позову.

20.05.2026 року представник позивача Миколаївської міської ради через підсистему «Електронний Суд» подав клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25.

25.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сивоконенко Ю.С. через підсистему «Електронний Суд» подано до суду заперечення на клопотання про долучення доказів, в яких зазначено наступне.

20.05.2026 року у справі відбулося судове засідання за участю сторін, після якого суд видалився на стадію прийняття рішення для вирішення питання щодо заяви позивача про зміну підстав позову.

Після завершення судового засідання 20.05.2026 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, до якого додано лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25, отриманий представником відповідача 21.05.2026 року о 20:52.

У запереченнях відповідач зазначає, що подане клопотання не містить належного обґрунтування, зокрема не вказано, які саме обставини підтверджує поданий документ, яке його значення для вирішення питання щодо заяви про зміну підстав позову, та з яких причин він не був поданий раніше, хоча датований 13.01.2025 року.

Також зазначено, що питання індексації нормативної грошової оцінки земель не є предметом розгляду при вирішенні питання щодо допустимості зміни підстав позову, оскільки спір стосується правової природи вимог та меж зміни позову.

Крім того, відповідач вказує, що поданий документ не підтверджує обставин переходу права оренди, наявності договірних правовідносин чи інших обставин, на які посилається позивач.

Окремо зазначено, що клопотання не містить розрахунку заявлених вимог та пояснень щодо застосування коефіцієнтів індексації і їх впливу на суму стягнення.

У судовому засіданні, призначеному на 20.05.2026 року, представник позивача Миколаївської міської ради Курбанова А.В., підтримала заяву про зміну підстав позову у повному обсязі, просила її задовольнити.

Представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Сивоконенко Ю.С. заперечувала проти заяви про зміну підстав позову, просила відмовити у його задоволенні.

Вивчивши подане клопотання про доповнення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Процесуальні правовідносини регулюються главою 4 "Учасники судового процесу" та главою 6 "Процесуальні строки" розділу І "Загальні положення" ЦПК України.

Виходячи з загальних положень ЦПК України, підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд виходить із того, що відповідно до ст. 49 ЦПК України зміна підстав позову означає зміну фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, без зміни самого предмета позову. У даному випадку предмет позову (вимога про стягнення грошових коштів у фіксованому розмірі за користування спірною земельною ділянкою за визначений період) залишається незмінним, а доводи позивача спрямовані на уточнення правової та фактичної кваліфікації спірних правовідносин із посиланням на додаткові норми матеріального права та обставини користування земельною ділянкою.

Разом із тим, наведені позивачем аргументи не свідчать про формування нової матеріально-правової вимоги або одночасну зміну предмета і підстав позову, а лише деталізують правове обґрунтування заявлених вимог у межах первісно визначеного спору.

Судом встановлено, що до заяви про зміну підстав позову долучені докази направлення її копії іншим учасникам справи, предмет позову не змінений, стороною позивача змінено підстави позову, що передбачено приписами статті 49 ЦПК України, відтак суд вважає за необхідне прийняти заяву до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви.

У зв`язку із поданням представником позивачки заяви про зміну підстав позову суд вважає за необхідне відкласти судове засідання та надати відповідачам строк - 15 днів з дня отримання копії даної ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись ст. ст. 49, 189, 197, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти заяву позивача Миколаївської міської ради про зміну підстав позову у цивільній справі за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Розглядати справу з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Роз`яснити відповідачам, що вони мають право надати відзив на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали суду про прийняття заяви про зміну предмета позову. Третя особа також має право подавати заперечення щодо зміни предмета позову, у випадку ненадання заперечень, відзиву суд згідно вимог ч. 8 ст. 178 та ч. 2 ст. 191 ЦПК України розгляне справу за наявними матеріалами.

Повідомити учасників справи про дату судового засідання, призначеного на 12.06.2026 року об 10 год. 00 хвилин.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст узвали складено 28.05.2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська