Рішення № 136905537, 28.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7759/24

Провадження № 2/466/234/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника позивача Голоднюк О.Г.

представника відповідача, адвоката Бориславського А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 432088,20грн.

ВСТАНОВИВ :

24.07.2024 року представник ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за довіреністю Сакун А.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, у якому просить стягнути з відповідача на їх користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 432088,20грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 6481,32грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.10.2023 р. між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ТОВ «Імперіал Бізнес Груп» було укладено договір страхування наземного транспорту №465/23/Т/МК-01, згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

10.04.2024 року у м. Львові сталося ДТП, за участю автомобіля «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_2 що належить ТзОВ «Імперіал Бізнес Груп» під керуванням ОСОБА_2 , та т.з. «MERCEDES-BENZ 124» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 13.06.2024 року (справа №466/4502/24), винною у вчиненні вищезазначеного ДТП було визнано ОСОБА_1 .

Відповідно до Рахунку СТО №BL000011852 від 11 квітня 2024р. наданий ПП «Христина», вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 589 588,20грн.

3 метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, яка мала місце 10.04.2024 р., ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до Звіту №355/24 від 16.04.2024р. вартість відновлювального ремонту складає 619027,91грн.

У зв"язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування Позивач перерахував на рахунок СТО витрати на ремонт автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 , кошти в сумі 589 588,20 грн. (що підтверджується платіжною інструкцією №18738359 від 17.04.2024р.)

3 огляду на викладене Позивач поніс збитки в розмірі - 589 588,20 грн.

На підставі ст. 993 ЦК України та ст.108 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи. відповідальної за завдані збитки.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автобуса «MERCEDES-BENZ 124» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (Поліс №EP/219237008), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

18.04.2024 року, Позивачем було надіслано на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Претензію про відшкодування збитків з додатком копій необхідних документів.

Згідно Полісу № EP/219237008, ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за шкоду, заподіяну майну, складає 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Відповідно до Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що к відшкодовується страховиком.

03.06.2024р. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснила на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», перерахунок страхового відшкодування у сумі 157500,00 грн. в межах ліміту, та за вирахуванням франшизи, (що підтверджується платіжною інструкцією №30399).

Тобто, сума яка повинна бути сплачена Відповідачем, складає 432088,20 грн. (589588,20 грн. (сума понесених збитків) - 157500,00 грн. (сума яка сплачена ПАТ «НАСК «ОРАНТА») = 432088,20 грн.).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

04 липня 2018 року за результатами розгляду справи №755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову, в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Великою Палатою Верховного Суду було надано такі роз`яснення: «Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З врахуванням вищевикладеного, змушені звернутися до суду.

Представник позивача Голоднюк О.Г. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Бориславський А.Л. в судовому засіданні позов частково заперечив, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Зазначив, що відповідач визнає позов в частині 200000,00грн. В решті просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що 10.10.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал Бізнес Груп" (далі Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №465/23/Т/МК-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_5 його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Строк дії Договору встановлено з 11 жовтня 2023 р. до 10 жовтня 2024р. (п. 16 Договору).

10.04.2024 року о 11:00год. у м. Львові на вул. Шевченка, 307, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz 124», д.н.з. НОМЕР_6 , будучи неуважною, перед початком руху заднім ходом не переконалася, що це буде безпечним та скоїла зіткнення з автомобілем марки «BMW G7X», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши вимоги п. 2.3б, 10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 13.06.2024 року по справі №466/4502/24, відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставинам, встановленим постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.06.2024 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП (а.с.20).

Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У відповідності до положення п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Відповідно до Рахунку СТО №BL000011852 від 11 квітня 2024р. наданий ПП «Христина», вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 складає 589588,20грн. (а.с.22-23).

Відповідно до умов договору страхування, позивач ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" перерахував на рахунок СТО ПП «Христина» витрати на ремонт автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 589588,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №18738359 від 17.04.2024р. (а.с.23).

Крім того, з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, яка мала місце 10.04.2024р., ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до Звіту №355/24 від 16.04.2024р. вартість збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля марки «BMW X7» д.н.з. НОМЕР_1 складає 619027,91грн. (а.с.24-46).

Окрім того, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MERCEDES-BENZ 124» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно Полісу №EP/219237008), тому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

18.04.2024 року, позивачем ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслано на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Претензію про відшкодування збитків з додатком копій необхідних документів (а.с.49).

Згідно Полісу №EP/219237008, ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок (а.с.50).

Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

03.06.2024р. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснила на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», перерахунок страхового відшкодування у сумі 157500,00грн. в межах ліміту, та за вирахуванням франшизи, що підтверджується платіжною інструкцією №30399 (а.с.51).

Враховуючи вищенаведене, загальний розмір понесених витрат ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» склав 432088,20грн. (589588,20 грн. - сума понесених збитків - 157500,00грн. - сума яка сплачена ПАТ «НАСК «ОРАНТА») = 432088,20 грн.)

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 432088,20грн.

З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статей Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Також, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі 432088,20грн. (589588,20 грн. 157500,00 грн.).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 6481,32 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191, 1194 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 432088,20грн. (чотириста тридцять дві тисячі вісімдесят вісім гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 6481,32грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят одну гривню тридцять дві копійки) сплаченого судового збору.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», код ЄДРПОУ - 33908322, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борщагівська, 154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Текст рішення складено та підписано 28.05.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук