Ухвала суду № 1369055, 28.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-18274/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: Гончара О.І.

відповідача: Гуцола Б.Л., Данільцева Ю.М., Тихонюка С.Л.

розглянувши касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р.

у справі№ 11/158-05

за позовом Приватного підприємства «Русь-Інвест»

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Русь-Інвест» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 17.03.2005 р. №0000102320/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2684532,10 грн., у т.ч. 1436466 грн. основного платежу та 1248066,10 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоювідповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що судом не вірно застосовано приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, так як позивачем не включено до складу валових доходів доходи з інших джерел, а саме кошти, що були використані на власні потреби за договором комісії №1-к від 22.12.2003 р. укладеного з ТОВ «Євро капітал».

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено у справі, відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, норм регулювання обігу готівки за період з 08.08.2003 р. по 01.12.2004 р., за наслідками якої складено акт №17-23-32630959 від 17.03.2005 р.

Перевіркою встановлено, що ПП «Русь-Інвест» укладено договір комісії №1-к від 22.12.2003 р. з ТОВ «Євро капітал» (Російська Федерація, м.Москва). За умовами договору позивач зобовязався придбати для ТОВ «Євро капітал» нерухомість жилі та нежилі приміщення на території України, площею 10000 кв.м. за ціною не більше 1000 дол.США за 1 кв.м., у звязку з чим ним за період з грудня 2003 р. по травень 2004 р. отримано 33657280 грн. Комісійна винагорода позивача становить 100000 дол.США по факту виконання договору. Термін дії договору до 22.12.2005 р.

На виконання даної угоди позивачем укладено договір субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року з ТОВ «Командос», на адресу якого були направлені кошти в сумі 26140000 грн., та договір субкомісії №12/03/1 від 12.03.2004 року з ТОВ «Торговий Дім Росток Ойл», на адресу якого перераховано 139000 грн., на придбання нерухомості. Таким чином за перевірений період на придбання нерухомості по договорах субкомісії направлено 26279000 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що залишок коштів в сумі 7280479 грн. позивачем використано у власному фінансовому, виробничому та господарському обороті, не повязаному з закупівлею на користь комітента нерухомості, а тому ці кошти вважаються доходом з інших джерел.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми зворотної фінансової допомоги отриманої платником податку в звітному періоді, що залишаються не повернутими на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платником цього податку або осіб які згідно із законодавством мають пільги з цього податку є валовим доходом.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправильне трактування відповідачем господарських відносин позивача за договором комісії, так як до цих відносин мають застосовуватись норми глави 69 ЦК України, у т.ч. приписи ст.1018, якою передбачено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до ст.ст.404 і 405 Цивільного кодексу України по виконанні доручення комісіонер зобовязаний передати комітентові все одержане по виконаному дорученню, а комітент зобовязаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням. Отже, все одержане в результаті реалізації угод, укладених комісіонером з третіми особами на виконання договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Що ж до комісіонера, то у нього обєктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента згідно зі ст.406 названого Кодексу. Зазначене узгоджується і з вимогами пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, згідно пп.1.22.2 п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, однак відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання позивачем поворотної фінансової допомоги.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного зясування всіх фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судами за основу взято висновок судово-бухгалтерської експертизи, згідно якого висновок податкового органу, вказаний в п.2.4 акту планової документальної перевірки №17-23-32630959 від 17.03.2005 р. про те, що в порушення пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Русь-Інвест» не включило до складу валового доходу кошти за договором комісії №1-к від 22.12.2003 року в розмірі 33657280 грн. документально не підтверджується.

Однак, відповідачем зазначається, що в результаті перевірки встановлено використання позивачем коштів в сумі 7280479 грн., отриманих від ТОВ «Євро капітал» на виконання договору комісії, у власному фінансовому, виробничому та господарському обороті, не повязаному з закупівлею на користь комітента нерухомості, у звязку з чим зроблено висновок, що саме ці кошти вважаються доходом з інших джерел, а тому підлягають включенню до складу валового доходу. Такі дії позивача свідчать про невиконання умов договору комісії, оскільки використання коштів комітента на власні господарські та фінансові потреби комісіонера не передбачені чинним законодавством. На користь цього свідчить і той факт, що позивачем відображено в податковому обліку витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей та послуг за кошти, отримані від ТОВ «Євро капітал», та включення їх до валових витрат.

Таким чином, судами залишилось незясованим питання щодо суми включеної до складу валового доходу позивача, а також не дана оцінка його діям по використанню отриманих від комісіонера коштів для забезпечення власної господарської діяльності.

Не досліджувалось судами попередніх інстанцій і питання про наявність коштів на рахунку позивача та їх використання для придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, які зазначені відповідачем як придбані за рахунок коштів отриманих в рамках договору комісії.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у звязку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Сергейчук

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 29.11.2007 р.