Рішення № 136905302, 28.05.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/747/26

НП: 2/453/718/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», у порядку представництва, котре здійснює Пєскова С.В., сформувавши документ в системі «Електронний суд», 23.04.2026 року подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року, у загальному розмірі 13 804 грн. 00 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання вищевказаної позовної заяви у розмірі 2 662 грн. 40 коп., позивач ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.01.2025 року між сторонами у справі укладено договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 13.01.2025 року направлено відповідачеві ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), а відповідач ОСОБА_1 13.01.2025 року прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачеві ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, котрий ним було зазначено у своїй анкеті в особистому кабінеті, та котрий ним у подальшому було введено/відправлено. Таким чином, 13.01.2025 року між сторонами у справі було укладено договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 цього кредитного договору, ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. За умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Позивач ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за цим кредитним договором виконав та надав позичальнику - відповідачеві ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідно до пункту 2 цього кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Відповідно до пункту 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Зважаючи на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 07.04.2026 року утворилась заборгованість за договором № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), в розмірі 13 804 грн. 00 коп., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 840 грн. 00 коп.; - суми прострочених платежів по процентах - 4 964 грн. 00 коп.; - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 3 000 грн. 00 коп., - підсумовує свій позов ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 27.04.2026 року вважається такою, що була йому вручена 09.05.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № R 067158482344 з довідкою АТ «УКРПОШТА» про повернення поштового відправлення з причин - «адресат відсутній». Втім, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від сторін цієї справи до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом, у змісті позовної заяви, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заявлено також письмове клопотання про розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Заразом, у змісті позовної заяви, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заявлено також письмове клопотання про витребування доказів у цій справі.

На виконання вимог ухвали судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.04.2026 року в частині витребування доказів, АТ «А-БАНК» листом від 20.05.2026 року за вих. № 34690/47-260517/86-БТ, що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області засобами електронного зв`язку 25.05.2026 року та зареєстрований в діловодстві за вх. № ЕП-819, повідомлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ), а також додано банківську виписку (в електронному вигляді) по цьому рахунку.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2654770 від 27.04.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.04.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд цієї справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України та на сайті Сколівського районного суду Львівської області. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів. Витребувано від АТ «А-БАНК» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по вказаній банківській картці за період з 13.01.2025 року по 05.05.2025 року включно.

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 13.01.2025 року між сторонами у справі укладено договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 13.01.2025 року направлено відповідачеві ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), а відповідач ОСОБА_1 13.01.2025 року прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони, позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачеві ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, котрий ним було зазначено у своїй анкеті в особистому кабінеті, та котрий ним у подальшому було введено/відправлено. Таким чином, 13.01.2025 року між сторонами у справі було укладено договір № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 цього кредитного договору, ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн. 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. За умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Відповідно до пункту 2 кредитного договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Відповідно до пункту 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору (копії містяться у справі, а. с. 12-18, 19-20, 21-35, 36, 37).

Беручи до уваги, що листом АТ «А-БАНК» від 20.05.2026 року за вих. № 34690/47-260517/86-БТ, що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області засобами електронного зв`язку 25.05.2026 року та зареєстрований в діловодстві за вх. № ЕП-819, повідомлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ), а також додано виписку (в електронному варіанті) по цьому рахунку, з якої вбачається зарахування 13.01.2025 року відповідачеві ОСОБА_1 на його рахунок 6 000 грн. 00 коп., що в сукупності з іншими доказами, зокрема й підтвердженням ТзОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, у своєму взаємозв`язку вказує на те, що позивач ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн. 00 коп. на його банківський рахунок, вказаний ним-же при укладенні договору № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року (копії містяться у справі, а. с. 38, 66, 69-72).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом відповідача ОСОБА_1 та довідки про стан заборгованості станом на 09.04.2026 року, останній лише частково здійснював погашення заборгованості та неодноразово порушував графік обов?язкових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року, в розмірі 13 804 грн. 00 коп., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 840 грн. 00 коп.; - суми прострочених платежів по відсотках - 4 964 грн. 00 коп.;- суми заборгованості по штрафах згідно ст. 625 ЦК України - 3 000 грн. (копії містяться у справі, а. с. 39-40, 41).

Відтак, позивач ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кошти за договором № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість. При цьому, розмір спірної заборгованості за цим кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо неустойки і відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України й діє станом на день розгляду цієї справи.

Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 910/8349/22 та від 18.10.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приписами ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. До того ж, як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц).

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року, цей правочин згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим цей правочин, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав у повній мірі зобов`язань за цим кредитним договором, допущену заборгованість ним у встановленому порядку та сумі не погашено.

Водночас, умови договору № 099110-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 13.01.2025 року про сплату відповідачем ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану нарахованих штрафних санкцій у вигляді штрафних санкцій та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, в розмірі 3 000 грн. 00 коп., як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь позикодавця, які передбачені окремими положеннями вказаного кредитного договору, прямо суперечать пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, приймаючи до уваги відповідну правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 359/12165/14-ц, відтак в частині вимог про стягнення штрафних санкцій позов задоволенню не підлягає.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 10 804 грн. 00 коп.. що складається з основного боргу - 5 840 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом - 4 964 грн. 00 коп.. При цьому, судом також було враховано, що розмір спірної заборгованості за вказаним кредитним договором у відповідній частині щодо основного боргу та процентів відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Суд також враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у сумі 2 076 грн. 67 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 10 804 (десять тисяч вісімсот чотири) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 67 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код у ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133; адреса електронної пошти: office@bizpozyka.com; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 28 травня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН