Ухвала суду № 136905248, 19.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3924/25

Провадження № 2-п/452/8/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Тисячник Рузанни Робертівни про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у цивільній справі № 452/3924/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у цивільній справі № 452/3924/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 квітня 2021 року у розмірі 11490 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн. 29 коп. станом на 14 жовтня 2025 року, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 9174 грн. 12 коп.; заборгованість по відсоткам - 2316 грн. 17 коп. та судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Тисячник Р.Р. 16 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про перегляд данного заочного заочного рішення. Підставами для скасування заочного рішення зазначає, що відповідач не отримувала копії позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження та судових повісток про виклик у судове засідання. Через об`єктивні обставини вона була позбавлена можливості дізнатися про час та місце розгляду справи, своєчасно звернутися за правовою допомогою та подати відзив. Щодо обставин та доказів, які мають істотне значення для справи суд при ухваленні рішення спирався виключно на докази позивача, які не підтверджують безспірність вимог. Відсутні докази укладення Кредитного договору у належній письмовій формі. Надана Позивачем Анкета-заява від 27.04.2021 року не містить істотних умов кредитного договору, що є обов`язковими відповідно до законодавства: суми кредиту та його строку, розміру процентної ставки (вказані Позивачем 44,4% річних в анкеті відсутні) та порядку її нарахування. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підтвердження своїх вимог позивач надав до суду: копію анкети заяви до договору про надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, умови і правила обслуговування в АТ «АКЦЕНТ БАНК», витяг з Тарифів, виписку по картці без зазначення номеру та без вказання дати укладення договору. Проте надана анкета-заява не містить жодних істотних умов кредитного договору, що є обов`язковими відповідно до законодавства: Сума кредиту та його строк; розмір процентної ставки та порядок її нарахування; порядок погашення кредиту та відповідальність сторін. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Посилання на Умови та Правила, розміщені на сайті банку, не є доказом того, що Відповідач була з ними ознайомлена та погодилася з ними. Паспорт споживчого кредиту, на який посилається Позивач, є лише інформаційним документом, що надається споживачу до укладення договору, і не є складовою самого договору. Умови і правила обслуговування в АТ «АКЦЕНТ БАНК», витяг з Тарифів відповідачем не підписано.

Неправомірне нарахування відсотків через їх непогодження сторонами. Розмір процентів за користування кредитом є істотною умовою договору, яка має бути погоджена сторонами у письмовій формі. В анкеті-заяві, яка є єдиним підписаним Відповідачем документом, розмір процентної ставки не зазначено. Позивач обґрунтовує нарахування відсотків у розмірі 44.4% річних , посилаючись на Умови, Правила та Тарифи, які не підписані Відповідачем. Таким чином, вся сума нарахованих відсотків є безпідставною, оскільки розмір відсотків не був погоджений сторонами у встановленому законом порядку.

Згідно з довідкою про ліміти, наданою самим Позивачем, банк неодноразово в односторонньому порядку змінював кредитний ліміт (збільшував та зменшував його). Відповідач жодної згоди на зміну істотних умов договору, якою є зміна кредитного ліміту, не надавала. Посилання банку на власні правила, що дозволяють такі дії, є прикладом несправедливих умов договору, які створюють істотний дисбаланс на шкоду споживача. Однак збільшення кредитного ліміту є зміною істотних умов договору і вимагає укладення додаткової угоди або іншого двостороннього документа, що підтверджує волевиявлення позичальника. Відповідач такої згоди не надавала, а довідка банку є одностороннім документом, який не створює для неї зобов`язань.

В анкеті-заяві не визначено строк дії договору. Позивач не надав жодних доказів направлення та отримання Відповідачем письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту. Отже, строк виконання зобов`язання в повному обсязі не настав, і у Позивача не виникло право вимагати стягнення всієї суми боргу.

Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача або їх отримання в інший спосіб. Зокрема, в матеріалах справи відсутні: Меморіальний ордер; Платіжна інструкція, що відповідає вимогам закону; Квитанція або касовий ордер, що підтверджує видачу готівки. Надані Позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є внутрішніми документами банку, складеними в односторонньому порядку, і не можуть вважатися беззаперечним доказом видачі кредиту та наявності боргу.

Розрахунок заборгованості складений позивачем не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відповідач не був присутній у судовому засіданні та не був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, у зв`язку з чим не мав змоги надати відзив та докази на спростування позовних вимог. Про існування зазначеного рішення та провадження в цілому Відповідач дізнався випадково в реєстру судових рішень. Відповідач ознайомився з матеріалами справи та рішенням суду лише 01.04.2026 р., коли адвоката доєднали до електронного суду.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволено, поновлено відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгяду її заяву, яку призначено до судового розгляду на 19 травня 2026 року на 10 год. 15 хв.

Належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, сторонни не з`явилися.

Представник АТ «А-Банк» 05.05.2026 року надіслав на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що заява про перегляд заочного рішення непідлягає задоволенню, так як відповідачкою не зазначено доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть стати підставою для скасування заочного рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1913238 від 21 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.18).

Судові засідання у справі призначалися на 25 листопада 2025 року та 27 січня 2026 року, відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог п. 4) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим її місцем проживання (а.с.20, 23).

В судові засідання відповідачка не з`являлася, рекомендовані повідомлення з вмістом конвертів повернулися до суду з позначенням «адресат відсутній за указаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд вважає, що у даному випадку відповідачку було належним чином повідомлено про наявність цивільної справи, вона не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух справи, зміст судових рішень, дати судових засідань, зокрема, через сайт судової влади України, однак наданими їй процесуальними правами не скористалася.

З огляду на положення ст. 288 ЦПК України вбачається, що наявність зазначених у ній обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 369/2744/15-ц.

У заяві про скасування заочного рішення представником відповідачки, як на підставу скасування заочного рішення, зазначені ті обставини, які були досліджені судом під час ухвалення рішення та їх наявність під час ухвалення рішення не потягнуло б прийняття іншого рішення судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, оскільки стороною відповідача не доведено обставини, що свідчать про неявку в судове засідання з поважних причин, доказів на спростування викладених позивачем обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

Більш того, стороною відповідача суду не надано жодного доказів, якими вона обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також докази або посилання на них, що тягнуть за собою неправомірність рішення суду, як на час подання заяви про скасування заочного рішення (16.04.2026), так і на час вирішення судом даної заяви (19.05.2026).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

За таких обставин, у задоволенні заяви представника відповідачки про перегляд заочного рішення суду - слід відмовити.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Тисячник Рузанни Робертівни про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у цивільній справі № 452/3924/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Львівського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 25 травня 2026 року.

Суддя