Ухвала суду № 136904755, 28.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4697/26

Провадження №: 1-кс/336/410/2026

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082020000339 від 18.04.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця за призовом по мобілізації, номера обслуги другого зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

Встановив:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням в якому просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження 12026082020000 від 18.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК

України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді номера обслуги другого зенітно- ракетного відділення зенітно ракетного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, 17 квітня 2026 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не є за можливими, перебуваючи в парку Авіаторів по вулиці Фелікса Мовчановського у Шевченківському районі міста Запоріжжя, на лавці виявив жіночу сумку без нагляду. Після цього, ОСОБА_5 взявши зазначену сумку до рук, відкрив її, де побачив, що всередині знаходяться мобільний телефон марки «POCO» моделі C75 у корпусі зеленого кольору, обсягом пам`яті 6/128 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , гаманець сірого кольору, в якому знаходились грошові кошти у сумі 1870 гривень, банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», рахунок IBAN: НОМЕР_4 .

В подальшому, без розриву у часі, усвідомлюючи, що вказана річь є чужим майном та має власника, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, та він перебуваючи в парку Авіаторів по вулиці Фелікса Мовчановського у Шевченківському районі міста Запоріжжя діючи із прямим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, повторно, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, яке на праві власності належить потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мобільний телефон марки «POCO» моделі C75 у корпусі зеленого кольору, обсягом пам`яті 6/128 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартість якого складає 3750 гривні 00 копійок; грошові кошти у сумі 1870 гривень.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел спрямований на викрадення грошових коштів ОСОБА_7 , 17 квітня 2026 року, о 15 годині 08 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи біля торгівельного кіоску, який розташований за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Кругова, будинок № 111 та використовуючи банківську картку потерпілої

АТ КБ «ПриватБанк», рахунок IBAN: НОМЕР_4 шляхом здійснення безконтактної платіжних операцій за придбання товарів здійснив 2 (дві) транзакції на загальну суму 525 гривень 00 копійок.

Після чого, ОСОБА_5 розпорядився вказаним майном на власний розсуд та своїми умисними діями, довів свій єдиний злочинний умисел до кінця, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на загальну суму 6145 гривень 00 копійок, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Вина у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 17.04.2026 в ході якого зафіксована відкрита ділянка місцевості в парку Авіаторів за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фелікса Мовчановського;

- додатковим протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 13.05.2026 року,

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 , в ході вказаної слідчої дії свідок впізнав підозрюваного ОСОБА_5 як особу який продав йому мобільний телефон марки «POCO» моделі C75 у корпусі зеленого кольору, обсягом пам`яті 6/128 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , власником якого є свідок ОСОБА_8 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що бачив, як ОСОБА_5 діставав з сумки яка знаходилась на лавочці в парку мобільний телефон та гаманець, після чого розпорядився майном на власний розсуд;

- протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_9 під час вказаної слідчої дії останній на місці події розповів та показав на місці всі обставити події, яка відбулась 17.04.2026, механізм спричинення та спосіб заволодіння майном;

- протоколом огляду предмету від 22.05.2026 а саме відеозаписом з приміщення кіоску, який розташований на ринку Анголенко, на якому зафіксовано як ОСОБА_5 збув до зазначеного торгівельного кіоску раніше викрадений мобільний телефон, марки «POCO» моделі C75 у корпусі зеленого кольору, обсягом пам`яті 6/128 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , у потерпілої ОСОБА_7 , за який отримав грошові кошти.

За результатами досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення ряду корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкий корисливий злочин, що свідчить про наявність ризику щодо продовження своєї злочинної діяльності та вчинення інших кримінальних правопорушення.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 №123-РС від 22.06.2024 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду номера обслуги другого зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону проте, 30.12.2023 самовільно залишив військову частину та не повернувся до теперішнього часу та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про можливість підозрюваного покинути місце свого проживання та переховуватися від органу досудового розслідування.

Також, триває досудове розслідування та вживаються заходи щодо встановлення всіх свідків вказаної події та проводяться слідчі з наявними, а також встановлення інших доказів у вказаному провадженні, що свідчить про можливість впливати підозрюваним ОСОБА_5 на вказаних осіб та знищення інших доказів вини останнього, які можуть бути встановлені в ході досудового розслідування.

Таким чином, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування;

- знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення

для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілу та свідків у вказаному

провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставини, які свідчать про наявність вказаних ризиків є те, що підозрюваний ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 враховувалася особа підозрюваного, характеризуючи його матеріали, а також усвідомлення реальності покарання у вигляді позбавлення особи, не з`явлення до правоохоронних органів з дійовим каяттям, самовільне залишення військової частини, характеризує останнього як особу, яка схильна переховуватися від органів слідства, та свідчить, що підозрюваний може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків та перешкодити своєчасності виконання чи прийняття слідчим процесуальних дій та рішень у розумні строки, як того вимагає ст. 28 КПК України, або взагалі вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Таким чином, вивченням особистості підозрюваного ОСОБА_5 а також характеризуючі його матеріали, аналізуючи факти скоєних ним кримінальних правопорушень встановлено, що підозрюваний постійного, офіційного джерела прибутку не має, неодноразово вчиняв злочини, відсутність постійного міста мешкання та відсутність місця реєстрації, що дає достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, підозрюваний вчинить інші кримінальні правопорушення (злочини), що також є одним з ризиків невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ним систематично скоюються

корисливі кримінальні правопорушення, принципово ігноруються встановлені норми моралі в суспільстві.

Так, усе вищевикладене дає змогу застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже таким чином досудове розслідування зможе провести з підозрюваним всі заплановані слідчі дії по даному кримінальному провадженню, крім того, обрання даного запобіжного заходу унеможливить вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень та сприятиме повному, всебічному та об`єктивному розслідуванню даного кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_10 може ухилитися від органів досудового розслідування та суду, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового слідства, слідчий просив - задовольнити клопотання та застосування клопотання у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування із визначенням розміру застави у вигляді 20 прожиткових мінімумів доходів громадян що становить 66 560 гривень.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили суд застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Також підозрюваний пояснив, що наразі проходить ВЛК для подальшого направлення на військову службу. Наміру здійснювати крадіжку не мав. Вказані у клопотанні речі, а саме сумку із майном він знайшов. Крім того, захисник вказав на відсутність та необґрунтованість ризиків, зазначених у клопотанні.

Вислухавши слідчого та прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 18.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (кримінальне провадження № 12026082020000339).

Клопотання слідчого, погодженого прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

28.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо останнього є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 17.04.2026; додатковим протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 13.05.2026 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_9 ; протоколом огляду предмету від 22.05.2026 а саме відеозаписом з приміщення кіоску, який розташований на ринку Анголенок, на якому зафіксовано як ОСОБА_5 збув до зазначеного торгівельного кіоску раніше викрадений мобільний телефон, марки «POCO» моделі C75 у корпусі зеленого кольору, обсягом пам`яті 6/128 Gb, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , у потерпілої ОСОБА_7 , за який отримав грошові кошти, та іншими доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчим матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Виходячи із приписів ст.184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

При цьому, ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками та потерпілим у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків та потерпілого. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду.

Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ст.177 КПК України.

Також, судом враховується той факт, що останній раніше неодноразово судимий. У тому числі і за скоєння корисливих злочинів, є військовослужбовцем, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, зокрема і домашнього арешту, про який клопоче сторона захисту.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи, що 24.02.2022 указом Президента України N°64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та який наразі діє, слідчий суддя вважає, що у вказаних умовах превалює суспільний інтерес, що проявляться у забезпеченні безпеки населення, а тому перебування ОСОБА_5 , який під час дії воєнного стану, будучі військовослужбовцем, вчинив корисливий злочин, а також у зневажливому ставленні до військової служби, під вартою виправдано, наявністю суспільного інтересу, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенцій про захист прав і основоположних свобод людини, з метою захисту високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів та враховуючи, що менш суворі міри запобіжних заходів не здатні запобігти ризикам вказаним в п.п. 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, клопотання підозрюваного та захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить66 560 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_11 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082020000339 від 18.04.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, взявши його під варту в залі суду.

Дія ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчується 26 липня 2026 року включно.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок (Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, Код отримувача (ЄДРПОУ): 26316700, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ МФО банку: 820172, Рахунок (IBAN): UA928201720355289002015001205).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту місця його проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі сплати обвинуваченим застави, зобов`язати ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області поставити ОСОБА_5 на облік.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 28.05.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1