Ухвала суду № 1369037, 17.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-16370/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Чепури І.В.

відповідача: Грецької Л.В., Клімчук Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2005 р.

у справі№ 10/282 НА

за позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району

до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської ОДПІ від 19.11.2004 р.: №0005702301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 4100 грн.; №0005722301/0, яким визначено податкове зобовязання із земельного податку в сумі 151551,06 грн.; №0002351700/0, яким донараховано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 15543,15 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.03.2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції: №0005702301/0 від 19.11.2004 р. повністю; №0005722301/0 від 19.11.2004 р. повністю; №0002351700/0 від 19.11.2004 р. в частині донарахування 7065,07 грн. податку з власників транспортних засобів. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2005 р. скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових звідомлень-рішень Новоград-Волинської ОДПІ від 19.11.2004 р. №0005702301/0 в повному обсязі, від 19.11.2004 р. №0002351700/0 щодо донарахування 7065,07 грн. податку з власників транспортних засобів. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.

На судові рішення відповідачем подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено у справі відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. , за результатами якої складено акт №97/23-01/08/07760151 від 19.11.2004 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до складу доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, доходи у вигляді орендної плати за період 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. у розмірі 11300 грн. Внаслідок заниження суми оподатковуваного прибутку за 2003-2004 р.р., занижено податок на прибуток у сумі 3000 грн., який донараховано позивачу податковим повідомленням-рішенням №0005702301/0 від 19.11.2004 р. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1100 грн.

У 2004 р. позивачем не подано до податкового органу розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, не визначено його розмір, у звязку з чим відповідачем донараховано податковим повідомленням-рішенням №0002351700/0 від 19.11.2004 р. податкове зобовязання з основного платежу в сумі 14130,14 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1413,01 грн.

Актом Новоград-Волинського міського контрольно-ревізійного відділу від 28.08.2003 р. №27-25/57 виявлено нецільове використання земель, що рахуються за позивачем, площею 78,64 га., листом від 03.02.2004 р. №7/240 виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради повідомив податкову інспекцію про нецільове використання ділянки площею 53,7 га на території військового містечка №4, податковим повідомленням-рішенням від 19.11.2004 р. №0005722301/0 нараховано земельного податку в сумі 101034,04 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50517,02 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відповідно до пп.7.11.8 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» пп. 7.11.1, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі коли за наслідками звітного (податкового) року доходи кошторису на утримання зазначених організацій перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому з суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок на прибуток, передбачений у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, не сплачується.

Однак, за загальним правилом встановленим пп.2.1.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бюджетні організації, які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку, є платниками податку на прибуток.

Перелік видів доходів від оподаткування яких звільняються неприбуткові організації, визначені у абз. «а» пп.7.11.1 , наведено в пп.7.11.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і до якого не відноситься орендна плата.

Згідно з абз.2 п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені пп.7.11.2 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобовязана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, повязаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При цьому сума амортизаційних відрахувань не враховується.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3000 грн. та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про власність» майно, що є державною масністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління.

На праві оперативного управління, як передбачено ч.2 ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», належить установам та організаціям Збройних Сил України майно, яке закріплене за ними.

Згідно ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в ст.2 цього Закону як обєкт оподаткування.

Статтями 5 і 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлено, що цей податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки сум податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Юридичним особами податок сплачується щоквартально рівними частинами.

Як передбачено ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що пільги встановлені Законом України «Про Збройні Сили України» не можуть застосовуватись при вирішенні спору щодо оподаткування, а тому позивач зобовязаний був подати розрахунок податку за 12 місяців 2004 р. протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, тобто до 03.03.2004 р. враховуючи модель, марку транспортних засобів, обєм двигуна і їх кількість відповідачем правильно визначено суму податку з власників транспортних засобів за 2004 р. у розмірі 14130,14 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1413,01 грн.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005722301/0 від 19.11.2004 р. суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт використання земельної ділянки в розмірі 53,75 га не за її цільовим призначенням не підтверджено, а тому підстав для донарахування позивачу плати за землю та застосування штрафних санкцій немає.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного зясування всіх фактичних обставин справи.

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» звільняються від сплати земельного податку військової частини, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління військових формувань, утворених відповідно до Законів України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань. При цьому земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, враховуючи земельні ділянки, надані в оренду третім особам, обкладаються земельним податком у встановленому порядку.

Як слідує з листа Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області №7/240 від 03.02.2004 р. на підставі проведеної інвентаризації земель Міністерства оборони України виявлено, що Новоград-Волинською КЕЧ району не використовується за призначенням 53,75 га земель на території військового містечка №4 по вул.Ушакова, Єрьоменка.

Згідно акту Контрольно-ревізійного відділу в м.Новограді-Волинському №27-25/57 від 28.08.2003 р. перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства у сфері земельних відносин, цільового та ефективного використання земель, відведених для потреб оборони України за період з 01.01.2002 р. по 27.08.2003 р., на який посилається відповідач в своєму акті, перевіркою встановлено, що для потреб оборони на протязі 2000-2002 р. не використовувались землі площею 35,87 га, які рахувались за в/ч 1896 та 15.66 га за в/ч військового містечка №4.

Крім того, встановлено, що на земельні ділянки, якими користуються військові частини та інші організації Міністерства Оборони України відсутні державні акти на право постійного користування землею.

Відсутність документів, що посвідчують право користування землею підтверджується і актом спільної перевірки земельних ділянок Міністерства оборони України, які використовуються для потреб Збройних сил України в межах м.Новоград-Волинський №2736/8 від 24.09.2004 р.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначивши, що відповідно до приписів закону обкладаються земельним податком у встановленому порядку земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, відповідальність за невикористання земельної ділянки не передбачена, однак, при цьому питання цільового призначення спірної земельної ділянки та її фактичне використання не зясовувалось.

Не зясованим залишилось і питання щодо власника спірної земельної ділянки.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про необґрунтованість розрахунків податкового зобовязання із плати за землю за 2003 рік у звязку з тим, що вони проведені відповідачем на підставі даних Новоград-Волинського міського відділу земельних ресурсів про грошову оцінку земельної ділянки площею 53,75 га на території військового містечка №4 по вул.Ушакова, Єрьоменка станом на 20.11.2003р. і 11.11.2004 р. тоді як згідно із ст.13 і 14 Закону України «Про плату за землю» земельний податок для юридичних осіб обчислюється щороку станом на 1 січня, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, під час проведення перевірки податкова інспекція не зясувала, чи була встановлена грошова оцінка згаданої земельної ділянки на 01.01.2003 року, в залежності від чого застосовуються різні ставки земельного податку, а якщо була встановлена грошова оцінка, то який її розмір, не ґрунтуються на приписах ст.71 КАС України, згідно яких суд не позбавлений права збирати докази з власної ініціативи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у звязку з чим рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 24.03.2005 р. скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005722301/0 від 19.11.2004 р. та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко

Повний текст складено 25.10.2007 р.