Рішення № 136903681, 28.05.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2965/25

Провадження №2/149/132/26

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М.В.

за участі секретаря Поліщук Л.А.

за участі представника відповідача Тальчук П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з останнього 30444,00 грн заборгованості за кредитним договором від 20.03.2025 укладеного між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем. За умовами укладеного договору, останній отримав кредит в сумі 12000 грн строком на 360 днів з процентною ставкою 0,95% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 2070,00 грн та виплатою неустойки в розмірі 600,0 грн за кожен день понадстрокового користування коштами. Договір підписано електронним підписом позичальника ідентифікація якого пройшла за допомогою системи Bank ID НБУ. Первинний кредитор умови договору виконав та передав відповідачу кошти в сумі 12000 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок останнього. Однак, відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість , що складає 30444,00 грн: 12000 грн - тіло кредиту, 10374,00 грн - відсотки, 2070,0 грн - комісія та 6000,0 грн неустойка.

26.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром маркет" укладено договір факторингу за яким права кредитора за невиконаним зобов"язанням ОСОБА_1 перейшли до позивача. Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 30444,00 грн, з яких 12000 грн - тіло кредиту, 10374,00 грн - відсотки, 2070,0 грн - комісія та 6000,0 грн неустойка.

В подальшому порзивач зменшив позовні вимоги , відмовившись від стягнення з відповідача пені у розмірі 6000 грн.

16.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

10.11.2025 надійшов відзив на позовну в якому відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що докази використання чи накладення електронного підпису саме ОСОБА_1 відсутні, належних доказів укладення спірного кредитного договору не надано, оскільки надано лише копію такого договору, доказів належності електронної адреси відповідачу не також надано, відсутні докази ідентифікації особи відповідача. Позивачем не долучено до позову на підтвердження перерахування коштів відповідачу первинних бухгалтерських документів, що унеможливлює здійснити перевірку наявності боргу. Підстав для стягнення з відповідача комісії не доведено, оскільки наданий кредитний договір не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця за які стягується додаткова плата у виді комісії. Стягнення неустойки в період воєнного стану суперечить чинному законодавству. Перехід прав вимоги до позивача також не доведено належними доказами. Враховуючи наведені обставини, просить відмовити в позові.

17.11.2025 надійшла відповідь на відзив в якій позивач вказує про належність наданих доказів на підтвердження укладення спірного кредитного договору та отримання відповідачем кредиту. Також вказує, що наявні докази свідчать про перехід прав вимоги за невиконаним зобов"язанням відповідача до позивача.

15.12.2025 надійшли додаткові пояснення від відповідача, згідно яких ОСОБА_2 наполягає на відсутності доказів, що підтверджують позовні вимоги.

В судове засідання позивач не з"явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги визнає частково на суму 18000 грн, з яких 12000 грн тіла кредита та 6000 грн відсотків. При цьому вказує на пропорційність розміру кредиту та нарахованих відсотків. Щодо комісії вказує про відсутність правових підстав для її нарахування.

Суд, дослідивши докази, встановив наступні обставини.

20.03.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії за умовами якого сума кредиту - 12000 грн , строк дії - 360 днів до 14.03.2026, комісія 2070 грн, неустойка - 600 грн в день (а.с. 15-18)

25.05.2024 року було проведено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с. 19)

20.03.2025 на рахунок ОСОБА_3 перераховано 12000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 13, ) та довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес" (а.с. 19 зворот)

Згідно інформації АТ КБ "Приватбанк" на ім"я ОСОБА_1 емітовано карту на яку 20.03.2025 перераховано 12000 грн.(а.с. 172-173)

Згідно розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 за період з з 20.03.2025 по 16.06.2025 рахується заборгованість за тілом кредиту в сумі 12000 грн, за процентами - 10374 грн, неустойка - 6000 грн та 2070,00 грн - комісії (а.с. 14-15)

26.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром маркет" укладено договір факторингу (а.с. 20-25)

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та відповідачем отримано кредитні кошти в сумі 12000 грн, що останнім не заперечується.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів.

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, отримавши кредит на умовах строковості та оплатності на відповідача покладається обов"язок повернення коштів у визначені в договорі кредиту строки та розмірах.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

В судовому засіданні доведено укладення між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром маркет" договору факторингу відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи, що позивачем доведено отримання відповідачем в кредит коштів в розмірі 12000 грн, останнім доказів їх повернення не надано та в судовому засіданні визнано цю вимогу, тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Посилання представника відповідача на те, що суд може зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом, оскільки сума нарахованих відсотків є неспівмірною, суперечить принципам розумності і призводить до дисбалансу договірних прав і обов`язків, до уваги не беруться, оскільки предметом стягнення з відповідача є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом відповідно до ст.1048 ЦК України. Відсотки нараховано в межах строку дії договору, доказів невідповідності розрахунку заборгованості умовам кредитного договору суду не надано. За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відсотки в сумі 10374,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2070 грн, встановлена в п. 2.2.8 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2070 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користьпозивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2070 грн

Ураховуючи вищевикладене, а також встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.ст. 526, 530, 536, 610, 625, 1054, 1056 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму заборгованості за Договором кредиту №8678883 в розмірі 22374,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 10 374,00 грн. сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) судовий збір в сумі - 1780, 0 грн та 3303,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу , що пропорційно задоволеним вимогам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК