Ухвала суду № 136895692, 12.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13217/24

Провадження № 6/758/216/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/13217/24 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 27.03.2026 заявник дізнався, що приватний виконавець Ярушевська Т.І. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_2 від 26.03.2026.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2025 у справі № 758/13217/24 було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складається з: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2 108 (дві тисячі сто вісім) грн 11 коп.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 093 (двадцять дві тисячі дев`яносто три) грн 81 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 17 038 (сімнадцять тисяч тридцять вісім) грн 90 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 28 877 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 11 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 131 (вісімнадцять тисяч сто тридцять одна) грн 98 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 991 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн 68 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) грн 73 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять) грн 91 коп.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн 56 коп.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води 205 (двісті п`ять) грн 10 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

На виконання вищевказаного судового рішення було видано виконавчий лист від 07.01.2026.

Проте заявник зазначає, що на момент звернення з цією заявою заборгованість перед стягувачем була погашена в повному обсязі, а відтак, виданий виконавчий лист не підлягає виконанню у зв`язку з повним припиненням обов`язку боржника шляхом добровільного виконання.

16.04.2026 від представника КП «Київтеплоенерго» на адресу суду надійшли письмові заперечення по суті поданої заяви, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Представник КП «Київтеплоенерго» зазначає, що 07.01.2026 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2025 у справі № 758/13217/24 видано виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованості за отримані комунальні послуги, інфляційної складової боргу, пені та 3% річних в загальному розмірі 101 788,89 грн. та видано виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрат із сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн., які пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярушевської Т.І.

Сторона позивача вважає твердження заявника ОСОБА_1 про виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/13217/24 необґрунтованим, а докази, що, на його думку, свідчать про таке виконання - неналежними.

Так, відповідно до квитанцій від 18.08.2025 № 9388-2405-2680-3649, № 9388-2403-2469-1527, № 9388-2402-3374-9352 в призначенні платежів платіжних документів міститься інформація про сплату заборгованості за комунальні послуги, отримані за липень 2025 року, тобто сплата заборгованості за період, який не був предметом розгляду судової справи № 758/13217/24, відтак вказані кошти не були зараховані на погашення заборгованості, яка встановлена на підставі рішення суду.

Крім того, слід зауважити, що заявник жодного разу не звертався до КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» з будь-якими заявами чи повідомленнями про самостійне виконання ним рішення Подільського районного суду міста Києва від 08.07.2025 № 758/13217/24.

20.04.2026 від заявника ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви до КП «Київтеплоенерго» № 1/14/М-2782 про виправлення призначення платежів.

12.05.2026 від заявника ОСОБА_1 на адресу суду надійшли додаткові пояснення.

Так заявник зазначає, що 17 квітня 2026 року останній звернувся до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з заявою про виправлення призначення платежів за платіжними документами (квитанціями) АТ КБ ПРИВАТБАНК № 8388-2393-4036-0166, 9388-2405-2680-3649, 8388-2396-5205- 1171, 9388-2403-2469-1527, 9388-2402-3374-9352 від 18/08/2025, реєстраційний № 1/14/М-2782.

За результатами розгляду цієї заяви стягувач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», листом від 01.05.2026 № 4/03.2/7806 повідомляє що за адресою АДРЕСА_1 по судовій справі № 758/13217/24 повністю відсутня заборгованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.07.2025 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/13217/24 прийнято рішення, згідно з яким видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за отримані комунальні послуги, інфляційна складова боргу, пеня та 3% річних в розмірі 101 788,89 грн.

07.01.2026 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2025 у справі № 758/13217/24 видано виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованості за отримані комунальні послуги, інфляційної складової боргу, пені та 3% річних в загальному розмірі 101 788,89 грн. та видано виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрат із сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн., які пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярушевської Т.І.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. У силу даної конституційної засади кожен, не на користь кого ухвалено судове рішення, має його виконати у відповідності до приписів резолютивної частини добровільно. У той же час, на принципі обов`язковості рішення ґрунтується і допустимість його примусового виконання у разі ухилення від його виконання зобов`язаної за рішенням особи (боржником), тобто реалізації поза волею останнього органами та особами, до компетенції яких відноситься примусове виконання рішень, за особливою процедурою із застосуванням спеціальних заходів. При цьому період, в межах якого відбулося виконання рішення з боку боржника, і визначає вид виконання та правові наслідки такого.

Заявник, звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилався на те, що ним було здійснено сплату заборгованості згідно з судовим рішенням у справі № 758/13217/24: - 2 108,11 грн. - за отримані до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення; - 22 093,81 грн. - за отримані до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води; - 17 038,90 грн. - за отримані з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з централізованого опалення; - 28 877,11 грн. - за отримані з 01.05.2018 до 01.11.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води; - 18 131,98 грн. - за отримані з 01.11.2021 до 31.01.2025 послуги з постачання теплової енергії; - 10 991,68 грн. - за отримані з 01.11.2021 до 31.01.2025 послуги з постачання гарячої води; - 1 043,73 грн. - плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; - 1 129,91 грн. - плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води; - 168,56 грн. - плата (внески) за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення.

Водночас, відповідно до наданих доказів (призначення платежу) вбачається, що ОСОБА_1 погашено відповідно до рішення суду від 08.07.2025 по справі № 758/13217/24 лише заборгованість за: - 205,10 грн. - плата (внески) за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з постачання гарячої води; - 3028,00 грн. - судові витрати.

Так, відповідно до квитанцій від 18.08.2025 № 9388-2405-2680-3649, № 9388-2403-2469-1527, № 9388-2402-3374-9352 в призначенні платежів платіжних документів міститься інформація про сплату заборгованості за комунальні послуги, отримані за липень 2025 року, тобто сплата заборгованості за період, який не був предметом розгляду судової справи № 758/13217/24, відтак вказані кошти не були зараховані на погашення заборгованості, яка встановлена на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 41. Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Національного Банку України від 29.07.2022 № 163, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Договірні зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, положень ЦК інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Як вбачається з пояснень представника стягувача, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» зараховано кошти, які надійшли згідно квитанцій від 18.08.2025 № 9388-2405-2680-3649, № 9388-2403-2469-1527, № 9388-2402-3374-9352, як оплату боргу за комунальні послуги, що існував станом на 01.08.2025 (в тому числі і частини боргу, що був предметом позовних вимог у справі № 758/13217/24 ).

Тобто, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» виявило можливість зарахувати кошти сумою 77 213,31 грн., що надійшли на рахунок Підприємства без зазначення в платіжних документах посилання на виконання судового рішення у справі № 758/13217/24, як оплату частини основного боргу у цій справі.

У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку судового рішення у справі № 758/13217/24 в повному обсязі КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» змушено було звернутися для примусового його виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярушевської Т. І. (далі - приватний виконавець) із заявою про примусове виконання рішення в частині стягнення: - 2 108,11 грн. - за отримані до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення; - 2 333,69 грн. - за отримані до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води; - 168,56 грн. - плата (внески) за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (Shmalkov. Ukraine, № 60750/00, § 43).

Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. У силу даної конституційної засади кожен, не на користь кого ухвалено судове рішення, має його виконати у відповідності до приписів резолютивної частини добровільно. У той же час, на принципі обов`язковості рішення ґрунтується і допустимість його примусового виконання у разі ухилення від його виконання зобов`язаної за рішенням особи (боржником), тобто реалізації поза волею останнього органами та особами, до компетенції яких відноситься примусове виконання рішень, за особливою процедурою із застосуванням спеціальних заходів. При цьому період, в межах якого відбулося виконання рішення з боку боржника, і визначає вид виконання та правові наслідки такого.

Відповідно до судової практики Верховного Суду визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можливе лише у випадку, якщо обов`язок боржника був відсутній на момент видачі документа або припинився після його видачі.

Рішенням від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційного Суду України (далі - КСУ) визначено, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Згідно з пунктом 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012 - невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012 року № 11- рп/2012).

Також, Постановою Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 зазначено, що принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень містить неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Згідно із ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально- правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов`язку за правомірно виданим виконавчим документом.

При цьому подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов`язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61- 10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, і саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Відповідно до платіжного документу від 18.08.2025 № 9388-2405-2680-3649, № 9388-2403-2469-1527, № 9388-2402-3374-9352, платник ОСОБА_1 здійснив оплату послуг компанії «Київтеплоенерго» за липень 2025 року за особовим рахунком НОМЕР_1 .

Водночас, з огляду на положення ст. 432 ЦПК України наведені обставини не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки призначення платежу не містить відомості про те, що вказані суми сплачуються на виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 08.07.2025 № 758/13217/24, вказаний період не був предметом судового розгляду, відтак можливості ідентифікувати вказані платежі саме як добровільне виконання рішення суду не можливо.

У Постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 визначено, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/13217/24 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 80, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, суд,

O O A A E E A :

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 758/13217/24 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ