Вирок № 136895596, 25.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5577/17

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 року колегія суддів Подільського районного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

під час розгляду у судовому засіданні кримінального провадження № 42016000000002768, внесеного до ЄРДР 07.10.2016 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Росії, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.

27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації захопили будівлі адміністрації та Верховної Ради АР Крим. Президент російської федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил російської федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16.03.2014 провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу російської федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України».

17.03.2014 Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18.03.2014 самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом російської федерації в. путіним «Договір про прийняття до російської федерації Республіки Крим і створення у складі російської федерації нових суб`єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення російської федерації та незаконної анексії частини території України.

Приведені факти свідчать про актину підривну діяльність російської федерації та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.

Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів державної влади російської федерації утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.

Так, статтею 9 федерального конституційного закону російської федерації № 6-ФКЗ від 21.03.2014 «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди російської федерації на території Криму та Севастополя.

Під час зазначених подій, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, мешканкою Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішила надати допомогу в проведенні підривної діяльності російської федерації проти України.

Зокрема, реалізовуючи свiй злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_7 , займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим (відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1162-І вiд 11.09.2003), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації російською федерацією території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади російської федерації, у тому числі судової, з метою ставлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Апеляційного суду АР Крим по вул. Павленка, 2, у м. Сімферополь АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжила здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 Федерального Конституційного Закону російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів російської федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом, як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів російської федерації, чим забезпечив посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня - листопада 2014 року, суддя Апеляційного суду АР Крим, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме російській федерації, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготував та подав до Вищої кваліфікаційної колегії суддів російської федерації особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді незаконно створеного Арбітражного суду Республіки Крим як суб`єкта російської федерації та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 6 ст. 5 Закону російської федерації «Про статус суддів в російській федерації». Після цього, ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою прийняв участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді російської федерації на окупованій території АР Крим і подав наступні документи: копію документу, що посвідчує особу претендента як громадянина російської федерації; копію документу, підтверджуючого отримання вищої юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, підтверджуючих трудову діяльність; власноруч заповнену та підписану анкету, яка містить біографічні відомості, вiдомості про доходи, про майно, яке належить останній на праві власності, та обов`язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов`язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.

Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданнi допомоги державним органам російської федерації у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами російської федерації конкурсу Указом Президента російської федерації від 19.12.2014 № 786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_7 призначений на посаду судді Верховного суду Республіки Крим російської федерації на окупованій території AP Крим та продовжив здійснення правосуддя вже як суддя Верховного суду Республіки Крим російської федерації.

Своїми діями, які виразилися у забезпеченнi дiяльностi на окупованій території України органу судової влади, як невід`ємної частини федеральних органів влади російської федерації, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинила державну зраду.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила державну зраду тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, що полягало у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченої з розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016000000002768, внесеного до ЄРДР 07.10.2016 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.

Обвинувачена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомлена про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України, шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Подільського районного суду м. Києва і в газеті «Урядовий кур`єр», у судові засідання не з`являлася, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника.

Колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_7 про розпочате кримінальне провадження, її відмову від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченої від правосуддя колегія суддів розцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), колегія суддів, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), колегією суддів досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 як підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті колегією суддів встановлено таке.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Колегія суддів, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за встановлених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні.

Витягом з ЄРДР № 42016000000002768 від 07.10.2016 в 2 аркушах; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 42015000000001289 від 07.10.2016 на 2 аркушах з додатками: опис матеріалів, які виділяються з кримінального провадження № 42015000000001289 на 7 арк; копією листа ВККС щодо вчинення злочину від 14.02.2015 на 10 аркушів; повідомленням ОСОБА_7 про підозру у вчиненні злочину від 22.05.2015 на 5 аркушах; листом ОСОБА_7 від 22.05.2015 на 1 аркуші; скрін-шотом відправки повідомлення про підозру на 1 аркуші; копією листа експрес-пошті від 22.05.2015 на 4 аркуші; повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 17.03.2017 на 9 аркушах; копією листа ДП «Укрпошта» від 19.11.2015 на 2 аркушах; копією запиту ТОВ «Нова пошта» від 18.03.2015 на 1 аркуші; копією листа ТОВ «Нова пошта» від 01.04.2015 на 1 аркуші; копією запиту Pony Express від 28.09.2016 на 1 аркуші; копієя листа Pony Express від 29.09.2016 на 1 аркуші; постановою про оголошення ОСОБА_7 в розшук від 11.08.2015 на 2 аркушах; копією супровідного листа до СБ України на 1 аркуші; копією листа СБУ від 16.09.2015 на 1 аркуші; ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2016 на 1 аркуші; вимогою ДІАЗ МВС України на 1 аркуші; витягом з ЄДРЮОФОП на 1 аркуші; інформацією з держреєстрів на 1 аркуші; ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2015 на 1 аркуші; копією листа до ДАІ МВС від 26.08.2015 на 1 аркуші; заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 2 аркушах; копією листа до РС ГУЮ в м. Києві від 28.08.2015 на 1 аркуші; копією листа ВККС України від 16.02.2015 з додатками на 9 аркушів; копією клопотання про міжнародно-правову допомогу від 25.05.2015 з додатками всього на 27 аркушів; копією супровідного листа від 26.05.2015 на 1 аркуші; копією листа ГПУ від 10.06.2015 на 1 аркуші; поданням про надання згоди на затримання судді ОСОБА_8 від 10.07.2015 на 7 аркушах; супровідним листом від 10.07.2015 на 1 аркуші; листом Верховного суду України від 25.03.2016 на 4 аркушах; копією запиту ДФС від 26.05.2015 на 8 аркушів; копією листа ДФС від 02.06.2015 з додатком всього на 9 аркушів; копією запиту до Верховної Ради України від 01.04.2015 на 10 аркушах; копією листа Верховної Ради України від 16.04.2015 з додатками на 9 аркушів; копією листа СБУ від 14.06.2016 на 7 аркушах; копією запиту до ВРУ від 12.09.2016 на 1 аркуші; копією листа ВРУ від 15.09.2016 з додатком на 8 аркушах; копією запиту до Адміністрації Президента України від 02.09.2016 на 9 аркушів; копією листа Адміністрації Президента України від 28.09.2016 на 1 аркуші; копією листа ДМС від 20.01.2015 з додатком на 2 аркушах; копією запиту до ВККС від 25.05.2015 на 18 аркушах; копією листа ВККС від 06.10.2015 на 4 аркуші; копією запиту до ВККС від 09.09.2016 на 1 аркуші; копією листа ВККС від 21.09.2016 з додатком на 24 аркуші; копією запиту до ВРЮ від 09.09.2016 на 1 аркуші; копією листа ВРЮ від 20.09.2016 з додатком на 39 аркушів; копією запиту до ВРУ від 09.09.2016 на 1 аркуші; копією листа ВРУ від 15.09.2016 з додатком на 2 аркушах; копією запиту до ДКСУ від 18.06.2015 на 2 аркушах; копією листа ДКСУ від 30.06.2015 з додатками на 8 аркушах; копією запиту до УГСПЛ від 16.06.2015 на 2 аркушах; копією листа УГСПЛ від 31.07.2015 з додатками на 4 аркушах; копією протоколу огляду від 02-15.08.2016 на 57 аркушах; протоколом огляду від 16.03.2017 на 55 аркушів; копією протоколу огляду від 07.04.2015 з додатками на 18 аркушах; копією протоколу огляду від 08.04.2015 з додатками на 69 аркушів.

Крім того, колегією суддів досліджені матеріали справи, які підтверджують заходи, які були вжиті щодо повідомлення обвинуваченої про вчинення стосовно неї процесуальних дій та забезпечення останньою правами на захист, а саме: дані щодо публікації повісток про виклик обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сайті Офісу Генерального прокурора, в газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті судової влади за період з 2017 року по 2026 року.

Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення. Незгода сторони захисту з наданими стороною обвинувачення доказами у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання доказів недопустимими, а є лише способом захисту. З огляду на наведене, доводи сторони захисту не спростовують провину обвинуваченого в учиненні інкримінованого йому злочину, за встановлених судом обставин. Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 111 КК України, тобто державна зрада, діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу колегією суддів не виявлено.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за обставин, встановлених судом, а саме, що ОСОБА_7 , займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим (відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1162-І вiд 11.09.2003), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для зрозуміння факту окупації російською федерацією території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади російської федерації, у тому числі судової, з метою ставлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України упродовж березня - грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування Апеляційного суду АР Крим по вул. Павленка, 2, у м. Сімферополь АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжила здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 Федерального Конституційного Закону російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів російської федерації з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом, як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів російської федерації, чим забезпечила посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора, а в подальшому Указом Президента російської федерації від 19.12.2014 № 786 діючий суддя судової влади України, громадянин України ОСОБА_7 призначена на посаду судді Верховного суду Республіки Крим російської федерації на окупованій території AP Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Верховного суду Республіки Крим російської федерації

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченої, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів призначає покарання в межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 111 КК України, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі. При цьому, колегія суддів переконана, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення ним нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.

Вимогами ч. 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, те, що сторона обвинувачення наполягає на застосуванні конфіскації майна, колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавленні волі з конфіскацією майна буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нових злочинів та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, оскільки остання вчинила кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Речові докази необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, з конфіскацією усього належного їй майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Судові витрати відсутні.

Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року після набрання вироком законної сили - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку, що підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Суддя ОСОБА_10

Суддя ОСОБА_11