Рішення № 136895055, 27.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7532/26

Справа №754/5412/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 42 400,80 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", як новий кредитор за кредитним договором № 119715212 від 04.09.2021, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 42 400,80 грн, яка складається з 11 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 31 400,80 грн відсотків.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що визнає позов частково, що стягнення процентів (в межах строку кредитування до 04.10.2021). Водночас Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище та витрати на військову підготовку, що унеможливлює сплату всієї суми боргу одноразово.

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання Відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (частина перша, частина четверта статті 206 ЦПК України)

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) роз`яснив, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову Відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів з урахуванням обставин, які визнаються учасниками справи (факт укладання договору, отримання кредиту, часткові сплати та факт відступлення права вимоги), і не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

04.09.2021 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір кредитної лінії № 119715212 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом до 22 000,00 грн. Відповідно до пункту 1.7 Договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту Позичальником. Отже, кінцевим терміном повернення кредиту є 04.10.2021.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів, перерахувавши 04.09.2021 перший транш у розмірі 10 000,00 грн та 17.09.2021 другий транш у розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку, не осопорюється Відповідачем.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк - до 04.10.2021. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, Відповідач здійснив часткові оплати 31.12.2021 у розмірі 1 000,00 грн та 01.02.2022 у розмірі 3 050,00 грн. Загальна сума оплат становить 4 050,00 грн, що були зараховані в рахунок оплати процентів.

Позивач просить стягнути 11 000,00 грн тіла кредиту та 31 400,80 грн відсотків за користування кредитом.

Пункт 1.9 Договору передбачає, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 613,20 процентів річних, що становить 1,68 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 611,87 процентів річних, що становить 1,68 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються і застосовується Базова відсоткова ставка в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

У пункті 1.12.2 Договору сторони також погодили, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (пункт 1.13 Договору).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зокрема, у пункті 5.3 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статт 625 ЦК України. Позивач вимоги щодо стягнення процентів згідно з частиною другою статті 625 ЦК України не заявляв.

Суд бере до уваги також те, що у пункті 1.12 Договору встановлено, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Отже, ураховуючи положення пункту 1.12 Договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, беручи до уваги відкладальну обставину - не пізніше, ніж ніж 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

При цьому у пункті 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Суд виходить з того, що строк кредитування протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки, за договором становив 30 днів та сплив 04.10.2021. Докази продовження Дисконтного періоду відсутні.

Відповідач не повернув кошти в строк, встановлений договором, тому до розрахунку підлягає застосуванню Базова відсоткова ставка в розмірі 1,98 відсотка в день за весь строк Дисконтного періоду (тобто за 30 днів), як це передбачено пунктом 1.9.3 Договору.

Суд здійснив власний розрахунок та визначив розмір відсотків, що підлягають стягненню за 30 днів строку кредитування. Щоденна сума відсотків за період з 04.09.2021 по 16.09.2021 (13 днів) становить 198,00 грн (10 000,00 грн х 1,98 %). Щоденна сума відсотків з урахуванням другого траншу за період з 17.09.2021 по 04.10.2021 (17 днів) становить 217,80 грн (11 000,00 грн х 1,98 %). Загальна сума відсотків за 30 днів дорівнює 6 276,60 грн.

Щодо стягнення процентів, що нараховані після 04.10.2021, тобто протягом 90 днів після визначеного строку кредитування (Дисконтного періоду, що становить 30 днів), як це визначено у у пункті 1.12.1 Договору, то Суд виходить з того, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)).

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з Відповідача на користь Позивача відсотки за Договором у сумі 6 276,60 грн, тобто ті, що нараховані в межах строку кредитування. Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Вимога Позивача про стягнення решти відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору, тобто після 04.10.2021, є безпідставною.

З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню в сумі 11 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 226,60 грн заборгованості за відсотками.

Суд, керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а також ураховуючи висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, обмеживши розмір процентів строком кредитування та виходячи з розрахунку, наведеного Судом.

Щодо клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду

Суд зазначає таке. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу. Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини Відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України). Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги визнання Відповідачем позову частково, враховуючи його скрутне матеріальне становище та витрати на військову підготовку, вирішив задовольнити клопотання та розстрочити виконання судового рішення на строк 12 місяців (що не перевищує граничний строк, встановлений законом).

Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідача добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Також Позивач просить відшкодувати 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткову угоду № 25771097612 від 01.09.2025 та Акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). За висновком Суду розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову (частина четверта статті 137 ЦПК України). Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд задовольнив позовні вимоги на загальну суму 13 226,60 грн, що становить 31,194% (13 226,60 / 42 400,80) задоволених вимог. Відповідно з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 830,51 грн (2 662,40 грн х 31,194%) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 183,60 грн (7 000,00 грн х 31,194%).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" 11 000,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 119715212 від 04.09.2021, 2 226,60 грн (дві тисячі двісті двадцять шість гривень 60 копійок) заборгованості за відсотками, 830,51 грн (вісімсот тридцять гривень 51 копійку) судового збору та 2 183,60 грн (дві тисячі сто вісімдесят три гривні 60 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців, а саме: на боржника покладається обов`язок здійснити виплати на користь кредитора у розмірі 1 353,39 грн щомісяця не пізніще останнього дня місяця, починаючи з червня 2026 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 27.05.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО