Рішення № 136895054, 27.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6475/26

Справа №754/3641/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Київкомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 15 481,33 грн,

Стислий виклад позицій сторін

У березні 2026 року Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" (надалі - Позивач, КП) звернулося через електронний кабінет в підсистемі "Електронний Суд" з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка), як власниці квартири за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )), про стягнення заборгованості за комунальні послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) в межах міста Києва, які КП надає на підставі публічного договору про вивезення побутових відходів, оприлюдненого 08.06.2018 в газеті "Хрещатик" № 61 (5112) та на сайті КП "Київкомунсервіс" (https://kks.kiev.ua/).

Позивач стверджує, що належно виконував свої обов`язки щодо надання послуги, тоді як Відповідачка не оплатила ці послуги, що призвело до виникнення боргу за період з 01.01.2020 по 01.02.2026 у сумі 11 715,69 грн. Також Позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 3 084,91 грн та 3 % річних у розмірі 680,73 грн.

Позивач пояснив, що алгоритм розрахунку щомісячної плати за послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та великогабаритних відходів (ВГВ) обчислювався за формулою, де місячна норма надання послуг множилася на встановлений тариф та на кількість зареєстрованих у квартирі осіб. При розрахунках застосовувалися норми, затверджені розпорядженням КМДА від 04.04.2018 № 551 (для періоду 2018-2022 років) та розпорядженням КМВА від 31.01.2023 № 59 (для 2023-2027 років). Тарифи застосовувалися на підставі розпоряджень КМДА від 07.06.2018 № 960, від 07.06.2018 № 961, № 2352 від 26.12.2018, № 450 від 18.03.2019, та розпорядження КМВА № 638 від 31.08.2022.

Щодо кількості зареєстрованих осіб (бази нарахування) Позивач вказав, що за даними Реєстру територіальної громади у спірний період у квартирі Відповідачки було зареєстровано: з 01.01.2020 по 01.05.2020 - 1 особа, з 01.05.2020 по 04.08.2025 - 5 осіб, а з 04.08.2025 по 01.02.2026 - 6 осіб.

Надаючи обґрунтування розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, Позивач зазначив, що врахував приписи постанови КМУ від 05.03.2022 № 206, тому здійснив розрахунки виключно за періоди з 01.01.2020 по 01.12.2021 та з 01.02.2024 по 01.02.2026, обґрунтовано виключивши період дії заборони нарахування.

Відповідачка своїм правом подання відзиву не скористалася.

Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу Відповідачки, що є зареєстрованим місцем проживання, поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням та врученням судового рішення (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Відповідно до договору дарування квартири від 05.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Калашовою Л.В. за реєстровим № 1586, Відповідачка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я Відповідачки (щодо вказаного об`єкта) Позивачем відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Щодо порядку укладання договору про надання послуги з управління побутовими відходами

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управління побутовими відходами є окремою комунальною послугою.

Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України "Про управління відходами" та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

До 20.06.2022 правовідносини у сфері управління відходами регулювалися Законом України "Про відходи" від 05.03.1998 за № 187/98-ВР, згідно ст. 1 якого послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. Цей Закон втратив чинність на підставі Закону України "Про управління відходами" від 20.06.2022 за № 2320-IX.

Послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту (частина перша статті 33 Закону України "Про управління відходами").

Правила надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2023 р. № 835.

Відповідно до пункту 24 цих Правил послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

1) за моделями організації договірних відносин:

індивідуальний договір (публічний договір приєднання) - укладається з індивідуальним споживачем відповідно до типового індивідуального договору про надання послуги з управління побутовими відходами;

колективний договір - укладається від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою за рішенням співвласників відповідно до типового колективного договору про надання послуги з управління побутовими відходами;

2) за категоріями споживачів:

договір з індивідуальним споживачем - укладається із співвласником багатоквартирного будинку, власником будівлі (зокрема власником індивідуального садибного житлового будинку) або за згодою власника іншою особою, яка користується будівлею і отримує послугу з управління побутовими відходами для власних потреб та з якою або від імені якої укладено договір, відповідно до типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами;

договір з колективним споживачем - укладається з юридичною особою, що об`єднує споживачів у будівлі та в їх інтересах укладає договір про надання послуги відповідно до типового договору з колективним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами.

Відповідний договір може бути укладений в електронній формі з використанням Єдиної платформи (за наявності електронних кабінетів у сторін договору).

При цьому співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають один із договорів про надання послуги з управління побутовими відходами, визначених абзацом третім підпункту 1 або абзацом третім підпункту 2 пункту 24 цих Правил, а у разі неприйняття ними рішення та неукладення з виконавцем послуги відповідного договору укладають індивідуальний договір про надання послуги з управління побутовими відходами, що є публічним договором приєднання (пункт 25 Правил).

Споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку (частина перша статті 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

КП "Київкомунсервіс" визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 08.12.2017 № 1589 та від 22.09.2021 № 2044.

Послуги з вивезення побутових відходів надаються підприємством у межах міста Києва, на підставі публічного договору від 08 червня 2018 року, оферту до якого було опубліковано 08 червня 2018 року в газеті "Хрещатик" з 01 липня 2018 року.

Публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів опубліковано на сайті КП "Київкомунсервіс" (https://kks.kyiv.ua/priiednannya-do-publinogo-dogovoru/).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Отже, оскільки КП "Київкомунсервіс" опублікувало текст публічного договору приєднання, а співвласники багатоквартирного будинку протягом 30 днів не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин, індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається укладеним з Відповідачем шляхом приєднання після спливу вказаного 30-денного строку.

Щодо порядку оплати послуги

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. При цьому дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина перша статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Плата за послугу з управління побутовими відходами визначається на основі тарифу на послугу з управління побутовими відходами та норм надання послуги (абзац перший статті 34 Закону України "Про управління відходами").

Пунктом 28 Правил надання послуги з управління побутовими відходами визначено, що плата виконавцю послуги за індивідуальним договором та договором з індивідуальним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування, що вносяться споживачем виконавцю послуги щомісяця однією сумою в порядку та розмірах згідно з умовами відповідного договору. Оплата послуги здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (пункт 28 ).

При цьому, норми надання послуги з управління побутовими відходами визначаються органом місцевого самоврядування відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина восьма статті 33 Закону України "Про управління відходами"). Тариф на послугу, а також тарифи на операції встановлюються органом місцевого самоврядування окремо за видами побутових відходів (змішані, роздільно зібрані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні, відходи зелених насаджень) (пункт 6 Порядку формування середньозваженого тарифу на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2023 р. № 1031).

Щодо застосованих норм, тарифів та обґрунтованості розрахунку

У спірних правовідносинах, обсяг надання послуг з вивезення побутових відходів розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.04.2018 року № 551 "Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві на 2018 - 2022 роки". Згідно з цим розпорядженням, середньорічна норма надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) у багатоквартирних будинках із сміттєпроводом на одну людину становила 1,93 куб.м, а норма надання послуг з вивезення великогабаритних відходів (ВГВ) - 12 % від норми ТПВ. На наступний період застосовувалися норми, затверджені розпорядженням Київської міської військової адміністрації (КМВА) від 31.01.2023 № 59 "Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві на 2023-2027 роки" (середньорічна норма 2,19 куб.м на особу для ТПВ та 0,2 куб.м для ВГВ).

Розрахунок вартості послуг з вивезення побутових відходів здійснювався на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.06.2018 № 960 та № 961, від 26.12.2018 № 2352, від 18.03.2019 № 450, а також розпорядженням КМВА від 31.08.2022 № 638.

Так, відповідно до розпорядження КМДА № 450 від 18.03.2019 тариф для населення становив 176,26 грн з ПДВ за 1 куб.м ТПВ та 210,68 грн з ПДВ за 1 куб.м ВГВ. У подальшому, розпорядженням КМВА № 638 від 31.08.2022 тарифи було змінено на 226,24 грн за 1 куб.м ТПВ та 271,69 грн за 1 куб.м ВГВ відповідно.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених до стягнення сум, Суд перевірив застосовану Позивачем методологію нарахувань.

Суд встановив, що розрахунок щомісячної плати за послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) та великогабаритних відходів (ВГВ) обчислювався за формулою, де місячна норма надання послуг множилася на встановлений тариф та на кількість зареєстрованих у квартирі осіб.

Зокрема, за даними Реєстру територіальної громади м. Києва у спірний період за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано: з 01.01.2020 по 01.05.2020 - 1 особу, з 01.05.2020 по 04.08.2025 - 5 осіб, а з 04.08.2025 по 01.02.2026 - 6 осіб, що підтверджується відомостями Реєстру територіальної громади для виконавців комунальних послуг м. Києва, карткою особового рахунку Відповідачки та відповідними довідками про нарахування.

За висновком Суду розрахунок Позивача в частині нарахування вартості наданої послуги узгоджується з вимогами статті 34 Закону України "Про управління відходами", яка пов`язує плату за послугу саме з тарифом та нормами надання послуги.

Суд, дослідивши кожну складову застосованої Позивачем формули, а саме: норми накопичення та тарифи, встановлені відповідними розпорядженнями КМДА і КМВА, а також підтверджену даними реєстру кількість зареєстрованих у квартирі осіб, дійшов висновку, що визначений розмір боргу за спожиті послуги є правильним, доведеним та обґрунтованим.

Суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Зокрема, споживач має право на несплату вартості послуги з управління побутовими відходами за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб безперервно понад 30 календарних днів за умови подання виконавцю послуги заяви в довільній формі та документального підтвердження такої відсутності (довідки про фактичне місце проживання; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідки, що підтверджує тимчасове перебування в лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладах; довідки, що підтверджує навчання в іншому місті; довідки, що підтверджує проходження військової служби; довідки, що підтверджує відбування покарання; документів, що підтверджують тимчасове перебування за кордоном) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

У такому випадку споживач інформує виконавця послуги про тимчасову відсутність у житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб безперервно понад 30 календарних днів. У разі коли період відсутності споживача та інших осіб становить більше шести місяців, споживач для реалізації права на несплату вартості послуг у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний подавати виконавцю послуги оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (пункт 28 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, пункт 6 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідачка жодних доказів своєї відсутності та непроживання у квартирі Позивачу не надавала.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Суд, оцінивши в сукупності подані Позивачем належні та допустимі докази, які підтверджують правильність обчислень на підставі затверджених тарифів, норм накопичення та верифікованої кількості мешканців, встановив наявність основного боргу за послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 11 715,69 грн за період з 01.01.2020 по 01.02.2026. Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом, контррозрахунку не надала та заявлений розмір заборгованості не спростувала.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є доведеними, законними та обґрунтованими.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних

Позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3 084,91 грн та 3 % річних у розмірі 680,73 грн за прострочення грошового зобов`язання, долучивши відповідний розрахунок. При цьому, Позивач зазначив, що розрахунок здійснено виключно за періоди з 01.01.2020 по 01.12.2021 та з 01.02.2024 по 01.02.2026, з дотриманням приписів постанови КМУ від 05.03.2022 № 206.

За загальним правилом, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас у зв`язку з воєнним станом, введеним в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64, Кабінет Міністрів України 5 березня 2022 року прийняв постанову № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою з до припинення чи скасування воєнного стану в Україні було заборонено: (1) нарахування й (2) стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова була чинною у період з 24.02.2022 по 29.12.2023.

Наприкінці грудня 2023 року Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, вніс зміни до постанови № 206, зокрема, уточнивши категорії споживачів та території, на які поширюється заборона нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, зокрема, (1) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або (2) тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або (3).якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).

Отже, з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року діяла постанова Кабінету Міністрів України № 206, яка встановлювала повну заборону на нарахування та стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість за житлово-комунальні послуги для всіх категорій споживачів.

Зміни, внесені постановою № 1405, набули чинності 30 грудня 2023 року та, згідно з правилом дії актів цивільного законодавства у часі, застосовуються до правовідносин, що виникли з 1 січня 2024 року.

Суд зауважує, що до 30 грудня 2023 року обмеження щодо нарахування інфляційних втрат та процентів річних діяли без прив`язки до територій ведення бойових дій.

Позивач помилково інтерпретує дію постанови № 206, вважаючи, що обмеження на нарахування діяли лише у період 22.12.2022 по 13.01.2023 (три тижні), коли місто Київ було включено до переліку територій бойових дій.

Суд має з?ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19).

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, встановив, що всупереч твердженням у позовній заяві, фактичний розрахунок 3 % річних здійснено Позивачем із включенням періоду дії мораторію (зокрема, базою для розрахунку вказано 1095 днів за період з 01.01.2021 по 31.12.2023). Аналогічно, розрахунок інфляційних втрат здійснено безперервно шляхом перемноження індексів інфляції за загальні періоди (наприклад, з 01.01.2020 по 01.02.2026), що включають місяці, на які поширювалася заборона (наприклад, індекс 104.5 за лютий 2022 року та наступні).

Суд здійснив власний розрахунок 3 % річних. Загальна сума основного боргу, що виникла у Відповідачки до 24.02.2022, становила 3 370,44 грн (4 платежі по 32,41 грн та 20 платежів по 162,04 грн). За період дії мораторію (674 дні з 24.02.2022 по 29.12.2023) на цю суму Позивачем було незаконно нараховано 3 % річних у розмірі 186,71 грн (3 370,44 грн х 3 % / 365 днів х 674 дні). Отже, обґрунтований та належний до стягнення розмір 3 % річних становить 494,02 грн (680,73 грн - 186,71 грн).

Щодо розрахунку інфляційних втрат, Суд зазначає, що їх обчислення вимагає заміни індексів інфляції за кожен місяць мораторію (з березня 2022 року по грудень 2023 року включно) на індекс 1.0 у кумулятивних формулах по кожному окремому періоду. Суд встановив, що для заборгованості, яка виникла до 24.02.2022 (періоди 1-24 за розрахунком Позивача), сукупний кумулятивний індекс за період мораторію становить 1,2926.

Суд визначив правомірний розмір інфляційних втрат для цих періодів на рівні 1 203,70 грн, замість заявлених 2 542,27 грн. Розрахунок інфляційних втрат для заборгованості, що виникла після закінчення мораторію (періоди 25-48 на суму 542,64 грн), здійснено Позивачем правильно.

Отже, за розрахунком Суду обґрунтована сума інфляційних втрат становить 1 746,34 грн (1 203,70 грн + 542,64 грн) замість заявленої суми в розмірі 3 084,91 грн.

Вимоги Позивача в частині стягнення решти заявлених сум є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Позивач поніс витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2 662,40 грн.

Суд задовольняє позов частково на загальну суму 13 956,05 грн, що становить 90,15 % від заявлених вимог, тому з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 400,09 грн (2 662,40 грн х 90,15 %).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, статтями 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства "Київкомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства "Київкомунсервіс" (вул. Кудрявська, 23, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 33745659) основну заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 11 715,69 грн, 3 % річних у розмірі 494,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 746,34 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 400,09 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Комунального підприємства "Київкомунсервіс" щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи, підписує повне рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України)

Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи, підписує повне рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 27 травня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО