Постанова № 13689474, 16.12.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 грудня 2010 року 13:24 № 2а-8125/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Харченка С.В.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Кагарлицької обєднаної державної податкової інспекції Київської області

Приватного підприємства „Довіра - Союз”

стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Кагарлицька обєднана державна податкова інспекція Київської області 11.10.2010 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Довіра-Союз» про стягнення податкового боргу на суму 76097 грн 76 коп.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток, податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 14.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду прибув представник позивача, який у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач до суду не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не повязана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Приватне підприємство «Довіра-Союз» заявку про внесення змін до відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи не подавало.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приватне підприємство «Довіра-Союз» (ідентифікаційний код 35799685) є юридичною особою, що зареєстрована Кагарлицькою районною адміністрацією Київської області 10.06.2008 (номер запису про державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13381020000000580), як платник податків перебуває на обліку у Кагарлицькій обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 11.06.2008 за №628.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість.

Податковий борг з податку на прибуток підприємств виник з таких підстав.

У травні 2010 року відповідачем подано до позивача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, в якій він самостійно визначив податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 272 грн 00 коп. Вказану суму позивач добровільно не сплатив.

У травні 2010 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на прибуток підприємств (акт від 21.05.2010 №128/15-00/35799685). Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР) та підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 №2181-ІІІ), що виявилось у простроченні сплати нарахованих згідно з декларацією з податку на прибуток від 09.02.2010 №19248 податкових зобов'язань в сумі 1078 грн 80 коп на 75 днів та у сумі 500 грн 00 коп на 50 днів.

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 №0001851500/0, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить суму 315 грн 76 коп.

Податковим органом на адресу відповідача було надіслано зазначене податкове повідомлення рішення, яке у звязку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням було розміщено на дошці податкових оголошень (акт від 31.05.2010 №4).

Також, у серпні 2010 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на прибуток підприємств (акт від 21.08.2010 №234/15-00/35799685). Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 2.1.2 пункту 2.1. статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ, що виявилось у несвоєчасному поданні декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 р., у звязку з чим ця декларація прийнята, але не визнана податковою звітністю.

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 21.08.2010 №0003661500/0, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 170 грн 00 коп.

Податковим органом на адресу відповідача було надіслано зазначене податкове повідомлення рішення, яке у звязку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням було розміщено на дошці податкових оголошень (акт від 26.08.2010 №7).

Таким чином, сума податкової заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій становить 757 грн 76 коп.

Податковий борг з податку на додану вартість виник з таких підстав.

У серпні 2010 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання відповідачем податкової звітності (акт від 20.08.2010 №233/16-00/35799685). Перевіркою встановлено порушення підпунктів 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про податок на додану вартість» від 28.12.1994 № 168/97-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 № 168/97-ВР), а саме: факт неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року. За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0003641600/0, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у 340 грн 00 коп.

Податковим органом на адресу відповідача було надіслано зазначене податкове повідомлення рішення, яке у звязку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням було розміщено на дошці податкових оголошень (акт від 26.08.2010 №6).

Таким чином, сума податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та пені становить 75 340 грн 00 коп.

Оскільки заборгованість добровільно відповідачем сплачена не була, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша - від 31.12.2009 №1/228; друга - від 30.01.2010 №2/20, які були отримані відповідачем, відповідно, 16.02.2010 та 13.03.2010, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств становить 76 097 грн 76 коп. На день судового розгляду податковий борг відповідачем не погашено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР платниками податку з числа резидентів є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно із статтею 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України №334/94-ВРприбуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Обєкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України №168/97-ВР обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 5 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «а» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «б» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 цієї статті також встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Довіра - Союз” (09244, Київська область, Кагарлицький район, с. Шпендівка, вул. Червоноармійська, буд. 7А, ідентифікаційний код 35799685) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 76 097 (сімдесят шість тисяч девяносто сім) грн 76 коп , у тому числі: податковий борг з податку на прибуток у розмірі 757 (сімсот пятдесят сім) грн 76 коп та податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 75340 (сімдесят пять тисяч триста сорок) грн 00 коп .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 грудня 2010 року