Рішення № 136893046, 21.05.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2024 року в адресу Генерального прокурора він направив заяву про кримінальне правопорушення в якій просив зареєструвати заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відкрити кримінальне провадження за ст.ст.364, 366 КК України відносно судді Червоноградського міського суду Львівської області Кріля М.Д., який умисно, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб з використанням влади та службового становища, всупереч інтересів служби при розгляді позовної заяви позивача порушуючи вимоги щодо неупередженого розгляду позовів, шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивої інформації постановив незаконне рішення від 20.06.2017р. у справі №454/3015/15-ц в результаті чого мав намір нанести позивачу шкоду в сумі 15000грн. Також просив визнати його потерпілим у даному кримінальному проваджені.

05.03.2024р. з Офісу Генерального прокурора позивач отримав листа за вих.№31/5-40412-21 від 22.02.2024р. яким відмовлено внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви позивача про вчинене кримінальне правопорушення від 14.02.2024р.

Зазначає, що Генеральний прокурор згідно ч.1 ст.214 КПК України був зобов`язаний невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання заяви позивача про вчинене кримінальне правопорушення від 14.02.2024 року внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та визнати позивача потерпілим.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2024 року по справі №757/11304/24-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості на підставі заяви позивача про вчинене кримінальне правопорушення від 14.02.2024р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначає, що дії посадових осіб Офісу Генерального прокурора при розгляді його заяви порушують норми ст.ст. 19, 40, 64, 68 Конституції України та КПК України. Вказує, що своїми діями посадові особи Офісу Генерального прокурора грубо порушили його права передбачені ст. 40 Конституції України, і позивачу спричинено моральні страждання які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань. Просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора в його користь кошти в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій при розгляді заяви про вчинений злочин від 14.02.2024р., а також майнову шкоду в розмірі 45грн. затрачених на поштове відправлення.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Офісу Генерального прокурора зокрема зазначив, що вивченням доводів заяви ОСОБА_1 від 14.02.2024р. установлено, що заявник не погоджувався з прийнятим суддею рішенням від 20.06.2017р. в справі №454/3015/15-ц, яке вважав незаконним. Мотиви та висновки судді заявник вважав неправдивими відомостями, внесеними суддею до рішення, а також кваліфікував дії судді як зловживання службовим становищем. Заява не містила конкретних даних, які дійсно свідчили б про можливі протиправні дії судді. Крім того доводи ОСОБА_1 щодо протиправних дій зазначеного судді, які полягали у прийнятті рішення від 20.06.2017 у справі № 454/3015/15-ц, вже були предметом перевірки слідчими суддями, а також судами вищих інстанцій за його скаргами на бездіяльність уповноважених осіб територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявами від 15.02.2020, від 23.04.2020 та від 03.12.2020. За результатами розгляду його скарг з указаних питань у справах №

463/4210/20, № 463/12264/20 та № 463/2881/20 у їх задоволенні відмовлено. Судові рішення набрали законної сили. За результатами її розгляду ОСОБА_1 надано відповідь листом від 22.04.2024 № 31/5-16085ВИХ-24 про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з роз`ясненням порядку оскарження цього рішення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 у справі №757/11304/24-к уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , від 14.02.2024 про кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому вказаною ухвалою суду дії чи бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора протиправними не визнавались.

Під час розгляду скарги у судовому порядку Офісом Генерального прокурора

до Печерського районного суду м. Києва надано заперечення від 15.03.2024 стосовно скарги ОСОБА_1 . Офісом Генерального прокурора зазначену ухвалу виконано та, згідно з

відомостями ЄРДР, 26.04.2024 розпочато кримінальні провадження №42024000000000633 за ч. 1 ст. 364 КК України та № 42024000000000634 за ч. 1 ст. 366 КК України. Оскарження позивачем під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України до суду прийнятих органом досудового розслідування (прокурором) процесуальних рішень є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування у порядку кримінального судочинства.

Згідно з доводами позивача протиправне невнесення уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора відомостей до ЄРДР за його заявою від 14.02.2024 призвело до неможливості продовжувати ним активну підприємницьку діяльність, а також активне громадське життя, порушення стосунків з родичами та знайомими, які глузують з нього повторюючи, що він не може відстояти свою правоту, завдало моральних страждань.

Зазначає, що жодних доказів про те, які саме ділові зв`язки порушено та з ким, у чому полягає неможливість здійснювати підприємницьку діяльність та яким чином невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою перешкоджає йому продовжувати активне громадське життя, яких саме моральних страждань це завдало та власне доказів таких фактів не надано. Очевидним також є те, що причинно-наслідкового зв`язку між вказаними позивачем наслідками та діями (бездіяльністю), рішеннями уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора немає Вказує, що не зазначив позивач також, з чого він виходив, оцінюючи моральну шкоду в розмірі 1 млн. гривень. Зазначений розмір наведено позивачем без будь-якого обґрунтування. Реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового слідства, не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а сам факт ухвалення рішення про зобов`язання внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій (бездіяльності) Офісу Генерального прокурора та завдання такими діями позивачу моральної та матеріальної шкоди.

Також звертає увагу, що на даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, якими встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора під час розгляду звернення ОСОБА_1 , вчинення відповідачем у справі Офісом Генерального прокурора неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивача. Крім цього, зазначає, що відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є Держава Україна, а тому саме вона має бути відповідачем.

Зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення йому будь якої шкоди, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 заперечив доводи представника відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив задоволити його вимоги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, всі вимоги та доводи викладені у позовній заяві підтримує.

Представник відповідача Офісу Генерального прокурора Проць О.Б. в ході розгляду справи позовних вимог не визнала, підтримала обґрунтування заперечень вимог, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди на підставі ст.ст. 22, 23 ЦК України.

Згідно до приписів ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законодавством України.

Позивач ставить питання про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої посадовими особами Офісу Генерального прокурора при розгляді його заяви від 14.02.2024р. щодо внесення відомостей про вчинення злочину у ЄРДР.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої (ніж передбачено в ч.ч. 1-5 цієї норми) незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. За правилами ч. 6 зазначеної статті відшкодовується на загальних підставах шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто за незаконні дії або бездіяльність цих органів, які не включені до переліку незаконних рішень, дій чи бездіяльності ч 1 ст. 1176 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Як встановлено в ході розгляду справи, підставою звернення до суду із даним позовом позивачем зазначено на його думку незаконні дії посадових осіб Офісу Генерального прокурора при розгляді його заяви від 14.02.2024р., в той час із змісту позову встановлено, що дані дії стосуються не внесення до ЄРДР заяви позивача про вчинення злочину, що безпосередньо регулюється КПК України, стаття 303 якого передбачає право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Із змісту позову та долучених до позовної заяви додатків встановлено, що позивач ОСОБА_1 14.02.2024 року в адресу Генерального прокурора направив заяву про кримінальне правопорушення в якій просив зареєструвати заяву в ЄРДР, відкрити кримінальне провадження за ст.ст.364, 366 КК України відносно судді Червоноградського міського суду Львівської області Кріля М.Д., та просив визнати його потерпілим у даному кримінальному проваджені.

05.03.2024р. з Офісу Генерального прокурора позивач отримав листа за вих.№31/5-40412-21 від 22.02.2024р. яким відмовлено внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви позивача про вчинене кримінальне правопорушення від 14.02.2024р.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2024 у справі №757/11304/24-к уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора зобов`язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , від 14.02.2024р. про кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Із матеріалів відзиву на позовну заяву, а саме повідомлення Офісу Генерального прокурора від 29.04.2024р., встановлено, що на виконання вищевказаної ухвали слідчого судді Офісом Генерального прокурора внесено відомості до ЄРДР 26.04.2024 за №42024000000000633 за ч. 1 ст. 364 КК України та № 42024000000000634 за ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, встановлено, що позивач реалізував своє право на оскарження процесуального рішення відповідача, що цілком вказує на відновлення його законних інтересів.

Згідно висновків, що містяться у постанові ВСУ у справі №638/8636/17-ц від 13.05.2020р., сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог щодо спричинення позивачу моральної шкоди, останній суду не надав.

Крім цього, в ході розгляду справи позивачем не доведено підстав щодо відшкодування заявленої майнової шкоди в розмірі 45грн. затрачених на поштове відправлення.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог про стягнення з Національного антикорупційного бюро України коштів в сумі 1000000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій при розгляді заяви позивача про вчинення злочину від 14.02.2024р., та майнової шкоди в сумі 45грн., суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Офіс Генерального прокурора, місце знаходження - м. Київ, вул. Різницька, 13/15.

Головуючий: Т. В. Струс