Постанова № 13689291, 18.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року 2а-7337/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кожемяко М.Д.,

за участю:

представників позивача Крутія С.В., Гаврилюк О.С.,

представників відповідача Вітер І.О., Карпенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд» до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Белла Трейд» з адміністративним позовом до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000412332/1, на підставі якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 388790,37 грн., з яких: 259193,58 грн. за основним платежем; 129596,79 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкового повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000402332/1, на підставі якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 30424,13 грн., з яких: 20282,75 грн. за основним платежем; 10141,38 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В основу визначення податкових зобовязань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, що сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджені податковими накладними, що отримані позивачем із запізненням, а також заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, що сталося внаслідок включення до складу валових витрат у звітному податковому періоді зазначених вище сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки вчинив віднесення сум податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) лише тоді, коли отримав податкові накладні від контрагентів, тобто, виникли підстави для включення вказаних сум до складу податкового кредиту, та включив ці суми податку на додану вартість до складу валових витрат при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими і просить скасувати податкові повідомлення-рішення. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд» є юридичною особою, що зареєстрована 22.04.2003 Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівський обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 22.04.2003 за №28-984, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У червні 2010 року посадовими особами Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 (акт перевірки від 03.06.2009 №1562/23-2/32119145).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 259193,58 грн., в тому числі по періодах: у січні 2008 року на суму 56675,52 грн.; у квітні 2008 року на суму 15411,00 грн.; у травні 2008 року на суму 3964,00грн.; у червні 2008 року на суму 2396,00 грн.; у серпні 2008 року на суму 192,00грн.; у лютому 2009 року на суму 33797,04 грн.; у березні 2009 року на суму 3019,10грн.; у травні 2009 року на суму 43451,52 грн.; у липні 2009 року на суму 4152,58грн.; у серпні 2009 року на суму 9051,31 грн.; у вересні 2009 року на суму 9012,14грн.; у листопаді 2009 року на суму 69558,94 грн.; у грудні 2009 на суму 6845,60грн.

підпункту 5.2.6 пункту 5.2, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 20282,75 грн., в тому числі по періодах: за І-ше півріччя 2008 року на суму 18910,75 грн.; за ІІІ-й квартал 2008 року на суму 722,00 грн.; за ІV-й квартал 2008 року на суму 447,25 грн.; за І-ше півріччя 2009 року на суму 202,75 грн.

За результатами перевірки Баришівською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 №0000412332/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 388790,37грн., з яких: 259193,58 грн. за основним платежем, 129596,79 грн. штрафні (фінансові) санкції;

податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 №0000402332/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 30424,13грн., з яких: 20282,75 грн. за основним платежем, 10141,38 грн. штрафні (фінансові) санкції;

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до вищестоящого податкового органу в порядку апеляційного узгодження, проте, за результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У звязку із зміною строків сплати визначених податкових зобовязань і строків на оскарження прийнятих повідомлень-рішень відповідачем з тих самих підстав прийнято нові податкові повідомлення рішення, внаслідок чого попередні втратили чинність. Так, окрім податкових повідомлень-рішень від 14.06.2010 №0000412332/0 та від 14.06.2010 №0000402332/0, Баришівською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000412332/1 та від 13.08.2010 №0000402332/1.

Під час судового розгляду позивач заявив, що визнає правомірність висновків податкового органу відносно безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у січні 2009 року коштів у сумі 40615,52 грн., сплачених митним органам згідно з вантажними митними деклараціями від 15.01.2010 №125000008/8/350050 (сума ПДВ 25051,03 грн.); від 15.01.2008 №125000008/8/350047 (сума ПДВ 18643,85 грн.); від 15.01.2008 №125000008/8/350045 (сума ПДВ 567,74 грн.); від 15.01.2008 №125000008/8/350110 (сума ПДВ 3647,10 грн.).

Таким чином, в частині визначення податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 40615,52 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несплату вказаної суми, позивач податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000412332/1 не оспорював.

Щодо решти податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначених податковим органом, позивач заперечував.

Як встановлено судом, в основу визначення податкових зобовязань за податком на додану вартість та податком на прибуток покладено одні й ті ж обставини. Спір виник у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Відповідач включив зазначені суми до складу податкового кредиту лише у тому звітному податковому періоді, в якому отримав від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні із запізненням.

На підтвердження цих обставин позивач надав суду копії податкових накладних, копії реєстрів отриманих податкових накладних та копії податкових декларацій за відповідні податкові періоди.

Під час судового розгляду сторони підтвердили, що між ними не існує спору відносно сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у минулих податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та включених до податкового кредиту у поточному звітному періоді. Суперечка повязується з правовою оцінкою фактичних обставин: чи є правомірним включення сум ПДВ на підставі податкових декларацій, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні бази оподаткування податком на прибуток.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми ПДВ лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є помилковими і такими, що суперечать Закону. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000412332/1 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 327867,09 грн., з яких: 218578,06 грн. за основним платежем; 109289,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню.

Решта податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 60923,28 грн., з яких: 40615,52грн. за основним платежем; 20307,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначені податковим органом, визнані позивачем під час судового розгляду, є правомірними.

Суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобовязання в сумі 40615,52грн. судом перевірено на підставі положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відносно визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток суд зазначає, що вони є похідними і ґрунтуються на одних й тих же господарських операціях з придбання товарів (робіт, послуг) і їх віднесення до складу валових витрат, та повязуються із включенням до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, отриманими із запізненням.

Так, податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.6. пункту 5.2, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Проте, жодних обставин, які б свідчили про віднесення до складу валових витрат певних сум витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, під час судового розгляду не встановлено.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачених ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджених податковими накладними, які були отримані із запізненням.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.6. пункту 5.2, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими і безпідставними.

Так, згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Таким чином, дані висновки податкового органу не відповідають дійсності і не ґрунтуються на обставинах справи.

Оскільки суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), є повязаними з господарською діяльністю позивача, податок на додану вартість є загальнодержавним податком, передбаченим Законом України «Про систему оподаткування», суми сплаченого податку на додану вартість не відносяться до виключень, передбачених підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР ВР щодо недопустимості включення до валових витрат, позивач правомірно включив ці суми до складу валових витрат за наявності документального підтвердження податкових накладних.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0000402332/1, на підставі якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 30424,13 грн., з яких: 20282,75 грн. за основним платежем; 10141,38 грн. штрафні (фінансові) санкції, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За виключенням обставин, визнаних позивачем, відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток і, відповідно, правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 13.08.2010 №0000402332/1, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 30424,13грн., з яких 20282,75 грн. за основним платежем; 10141,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 13.08.2010 №0000412332/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд» податкового зобовязання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 327867 (триста двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 09 коп., з яких: 218578 (двісті вісімнадцять тисяч пятсот сімдесят вісім) гривень 06 коп. за основним платежем; 109289 (сто девять тисяч двісті вісімдесят девять) гривень 03 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 23 листопада 2010 року.