Постанова № 13689224, 22.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року 2а-548/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кожемяко М.Д.,

за участю:

представника позивача Цапциної Н.А.,

представників відповідача Андрейчикової Г.В., Маковій О.О., Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» до Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У березні 2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпол» з позовом до Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 12.09.2008 №0007832300/0, №0007842300/0, №0007852300/0, №0007862300/0;

від 08.10.2008 №0007832300/1, №0007842300/1, №0007852300/1, №0007862300/1;

від 12.12.2008 №0008482300/2, №0007842300/2, №0007852300/2, №0007862300/2;

від 20.02.2009 №0008482300/3, №0007842300/3, №0007852300/3, №0007862300/3.

Вказані податкові повідомлення-рішення стосуються визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на прибуток нерезидентів, що відбулось на підставі висновків акта перевірки від 02.09.2008 №705/23-33283810.

Так, в основу визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 №0007832300/0, від 08.10.2008 №0007832300/1, від 12.12.2008 №0008482300/2, від 20.02.2009 №0008482300/3 покладено висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 91574,75 грн., що сталося внаслідок заниження приросту запасів за 2007 рік.

В основу визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 №0007842300/0, від 08.10.2008 №0007842300/1, від 12.12.2008 №0007842300/2, від 20.02.2009 №0007842300/3 покладено висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, що сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджені податковими накладними, що отримані позивачем із запізненням.

В основу податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 №0007852300/0, від 08.10.2008 №0007852300/1, від 12.12.2008 №0007852300/2, від 20.02.2009 №0007852300/3 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість покладено висновок податкового органу про безпідставне заявлення (декларування) до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджених податковими накладними, отриманих позивачем із запізненням.

В основу визначення податкових зобовязань з податку на прибуток нерезидентів на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 №0007862300/0, від 08.10.2008 №0007862300/1, від 12.12.2008 №0007862300/2, від 20.02.2009 №0007862300/3 покладено висновок податкового органу про те, що позивач безпідставно не утримав податок з доходу, виплаченого на користь нерезидента.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки правильно визначав податкові зобовязання у періоді, що перевірявся, тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, його представники в судовому засіданні просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпол» є юридичною особою, що зареєстрована 28.12.2004 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області з 12.01.2005 за №7.

У вересні 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 року (акт перевірки від 02.09.2008 №705/23-33283810).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 5.9 статті 9 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 91574,75 грн.;

підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на 195131,00 грн., а також заниженні сум податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року на 175685,00 грн. та березень 2008 року на суму 4881,00 грн., що разом становить 180566,00 грн.;

пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неутримання в ІІІ кварталі 2007 року податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України в сумі 17884,77 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 128204,65грн., з яких: 91574,75 грн. за основним платежем; 36629,90грн. штрафні (фінансові) санкції;

податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007842300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у сумі 270849,00грн., з яких: 180566,00 грн. за основним платежем; 90283,00грн. штрафні (фінансові) санкції;

податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007852300/0, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007862300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» у сумі 53654,31грн., з яких: 17884,77 грн. за основним платежем; 35769,54грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку апеляційного узгодження.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0 про визначення податкового зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 128204,65грн. (91574,75 грн. за основним платежем; 36629,90грн. штрафні (фінансові) санкції) судом установлено наступне.

Згідно з рішенням Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 08.10.2008 №656/10/25-002 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. У звязку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2008 №0007832300/1, згідно з яким суму податкового зобовязання залишено без змін.

Проте, рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 12.12.2008 №1480/10/25-017/272-1114, залишеним без змін рішенням Державної податкової адміністрації України від 20.02.2009 №1554/6/25-0115, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0 було скасовано в частині нарахованої суми податку на прибуток в розмірі 91574,75 грн., а в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36629,90 грн. повідомлення-рішення залишено без змін.

У звязку з цим Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області послідовно прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2008 №0008482300/2 та від 20.02.2009 №0008482300/3, згідно з якими позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 36629,90грн., з яких 0,00грн. за основним платежем; 36629,90грн. штрафні (фінансові) санкції.

Внаслідок прийняття нового податкового повідомлення-рішення попереднє повідомлення-рішення, прийняте з тих самих підстав, втрачало чинність. Таким чином, на день судового розгляду чинним є податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0008482300/3.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007842300/0 про визначення податкового зобовязання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у сумі 270849,00грн. (180566,00 грн. за основним платежем; 90283,00грн. штрафні (фінансові) санкції) судом установлено, що за результатами оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У звязку із зміною строків сплати визначеного податкового зобовязання і строків на оскарження прийнятих нових повідомлень-рішень відповідачем з тих самих підстав послідовно приймались нові податкові повідомлення рішення від 08.10.2008 №0007842300/1, від 12.12.2008 №0007842300/2 та від 20.02.2009 №0007842300/3. Таким чином, на день судового розгляду чинним є податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007842300/3.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007852300/0, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00грн., судом установлено, що за результатами оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У звязку із зміною строків сплати визначеного податкового зобовязання і строків на оскарження прийнятих нових повідомлень-рішень відповідачем з тих самих підстав послідовно приймались нові податкові повідомлення рішення від 08.10.2008 №0007852300/1, від 12.12.2008 №0007852300/2 та від 20.02.2009 №0007852300/3. Таким чином, на день судового розгляду чинним є податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007852300/3.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007862300/0 про визначення податкового зобовязання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» у сумі 53654,31грн. (17884,77 грн. за основним платежем; 35769,54грн. штрафні (фінансові) санкції) судом установлено, що за результатами оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У звязку із зміною строків сплати визначеного податкового зобовязання і строків на оскарження прийнятих нових повідомлень-рішень відповідачем з тих самих підстав послідовно приймались нові податкові повідомлення рішення від 08.10.2008 №0007862300/1, від 12.12.2008 №0007862300/2 та від 20.02.2009 №0007862300/3. Таким чином, на день судового розгляду чинним є податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007862300/3.

Не погоджуючись з рішеннями, прийнятими податковими органами за результатами апеляційного узгодження усіх податкових повідомлень-рішень, що є предметом спору в даній справі, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку кожному з оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області і є чинними на день судового розгляду, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 128204,65грн., з яких: 91574,75 грн. за основним платежем; 36629,90грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове зобовязання визначено у звязку з порушенням позивачем пункту 5.9 статті 9 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 91574,75 грн.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

При цьому, в силу підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, виявивши факт заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 91574,75 грн., податковий орган на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно визначив позивачу податкове зобовязання за основним платежем в сумі 91574,75 грн. та на підставі 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону нарахував штрафну (фінансову) санкцію в сумі 36629,90грн.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

До закінчення процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання воно є неузгодженим.

Як встановлено під час судового розгляду, за результатами апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0, згідно з рішенням Державної податкової адміністрації Київської області від 12.12.2008 №1480/10/25-017/272-1114, залишеним без змін рішенням Державної податкової адміністрації України від 20.02.2009 №1554/6/25-0115, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 №0007832300/0 було скасовано в частині нарахування суми податку на прибуток в розмірі 91574,75 грн., а в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36629,90 грн. повідомлення-рішення залишено без змін. У звязку з чим Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2008 №0008482300/2 та від 20.02.2009 №0008482300/3, згідно з якими позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 36629,90грн., де 36629,90грн. є сумою штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у позивача відсутнє податкове зобовязання щодо сплати податку на прибуток в сумі 91574,75 грн.

У той же час, оскільки податкове зобовязання щодо сплати податку на прибуток в сумі 91574,75 грн. не було узгодженим та було скасовано внаслідок адміністративного оскарження, жодних підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у податкового органу не було.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0008482300/3 є безпідставним, протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 270849,00грн. (180566,00 грн. за основним платежем; 90283,00грн. штрафні (фінансові) санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007842300/3, а також зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007852300/3, судом установлено наступне.

Рішення про визначення позивачу податкового зобовязання та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом на підставі висновків про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на 195131,00 грн., а також заниженні сум податку на додану вартість по деклараціям за лютий та березень 2008 року на 180566,00 грн. (175685,00 грн. та 4881,00 грн. відповідно).

Як встановлено судом під час судового розгляду, в основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування покладено однакові по своїй суті обставини: у звітному податковому періоді позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, оскільки податкові накладні були отримані ним із запізненням. Тобто, позивач включив зазначені суми податку до складу податкового кредиту лише у тому звітному податковому періоді, в якому отримав від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні.

На підтвердження цих обставин позивач під час судового розгляду надав суду копії податкових накладних, копії реєстрів отриманих податкових накладних та копії податкових декларацій за відповідні податкові періоди.

Під час судового розгляду також було встановлено, що між сторонами не існує спору відносно сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у минулих податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та включених до податкового кредиту у поточному звітному періоді. Суперечка повязується лише з правовою оцінкою фактичних обставин: чи є правомірним включення сум ПДВ на підставі податкових декларацій, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та чи має позивач право на включення до бюджетного відшкодування таких сум.

Надаючи правову оцінку вказаним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми ПДВ лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Щодо бюджетного відшкодування сум податку, сплачених платником податків у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), то сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 статті 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із системного аналізу підпунктів 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виявилось у включенні до складу податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджених податковими накладними, отриманих позивачем із запізненням, що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на 195131,00 грн., а також заниженні сум податку на додану вартість по декларації за лютий та березень 2008 року на 180566,00 грн., є помилковими і не відповідаю змісту чинного правового регулювання.

За таких обставин податкові повідомлення рішення від 20.02.2009 №0007842300/3 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 270849,00грн. (180566,00 грн. за основним платежем; 90283,00грн. штрафні (фінансові) санкції) та від 20.02.2009 №0007852300/3 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Відносно визначення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 53654,31грн. (17884,77 грн. за основним платежем; 35769,54грн. штрафні (фінансові) санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007862300/3 судом установлено наступне.

Рішення про визначення позивачу вказаного податкового зобовязання прийнято податковим органом на підставі висновків про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неутримання в ІІІ кварталі 2007 року податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України в сумі 17884,77 грн.

Так, у періоді, що перевірявся, позивач на підставі контракту від 16.02.2006 №01/03-2007 виплатив на корить нерезидента - фірми «Turla SRL» (Італія) доход у сумі 17260,51 Євро (119231,83 грн.)

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Конвенцією між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, підписаної 26 лютого 1997 року в м. Києві, ратифікованої на підставі Закону України від 17.03.1999 №502-XIV (набрала чинності з 25.02.2003) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Компетентним органом стосовно Італії у розумінні Конвенції є Міністерство фінансів Італії.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування визначається Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження із України відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470 (далі Порядок №470).

Так, відповідно до пункту 4 Порядку №470 підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є надання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

На день підписання акта перевірки позивач надав посадовим особам податкового органу довідку про місцезнаходження нерезидента (сертифікат резидентності) з гербовою маркою Міністерства економіки і фінансів Італії, виданою бюро реєстрації офісу в Брешіа, датовану 06.08.2008.

З довідки (сертифікату резидентності) убачається, що місцезнаходження фірми «Turla SRL» - в Італії, фірма є субєктом оподаткування згідно з чинним законодавством Італії з 01.01.1989 року.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач не зміг надати особам посадовим особам податкового органу, які здійснювали перевірку, довідку щодо фірми «Turla SRL», яка була наявна у позивача на момент виплати доходу нерезиденту в 2007 році, оскільки її було втрачено через зміни у керівництві. Тому позивач витребував від фірми «Turla SRL» іншу довідку, яка підтверджувала статус цього нерезидента у минулому, і предявив цю довідку для перевірки.

Однак, посадовими особами податкового органу довідку (сертифікат резидентності) від 06.08.2008 не було взято до уваги та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і безпідставне неутримання податку з доходів нерезидента.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд зазначає, що Конвенція між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень встановлює вимоги щодо звільнення від оподаткування доходів в одній з договірних країн в залежності від резидентності підприємства та статусу платника податків у країні своєї резидентності.

Довідки, що надаються компетентними органами відповідної країни, мають на меті лише підтвердити факт резидентності підприємства та статус платника податку, тобто є письмовими доказами щодо фактів.

Як убачається з довідки (сертифікату резидентності) щодо фірми «Turla SRL», виданої 06.08.2008 бюро реєстрації Італії, вказане підприємство є резидентом Італії та зареєстрованим платником податків з 1989 року. Тобто, цей документ підтверджує факт резидентності фірми «Turla SRL» та її статус як платника податків за період з 01.01.1989 по 06.08.2008 року.

Застосування податковим органом до цих відносин пункту 4 Порядку №470, який визначає, що довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана, є помилковим, адже дана норма обмежує термін дії довідки на майбутнє.

Водночас суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не може обмежуватися право компетентного органу підтверджувати офіційними документами певні факти, що мали місце у минулому.

За таких обставин висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неутримання в ІІІ кварталі 2007 року податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України в сумі 17884,77 грн. є помилковими і безпідставними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 №0007862300/3, на підставі якого позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» у сумі 53654,31грн., з яких: 17884,77 грн. за основним платежем; 35769,54грн. штрафні (фінансові) санкції, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток і, відповідно, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача, які стосуються визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, які втратили чинність у звязку з їх оскарженням в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 №0008482300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 36629,90 грн., з яких: 0,00 грн. за основним платежем; 36629,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 №0007842300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» у сумі 270849,00грн., з яких: 180566,00 грн. за основним платежем; 90283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 №0007852300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 №0007862300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол» визначено податкове зобовязання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» у сумі 53654,31грн., з яких: 17884,77 грн. за основним платежем; 35769,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 29 листопада 2010 року.