Постанова № 13689139, 14.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2011 року Справа № 2а-7066/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

прокурора м. Славутича Київської області в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області до

про Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена»

стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Славутича Київської області в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена» податкового боргу у сумі 297462 грн. 71 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 січня 2011 року № 4-10).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на додану вартість у вказаному вище розмірі.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави надано законом і прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 5 жовтня 2010 року о 13 год. 10 хв., яке за заявою представника відповідача № 139 від 23 вересня 2010 року про неможливість прибуття до суду було відкладено на підставі частини п’ятої статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України на 4 листопада 2010 року на 13 год. 30 хв.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року з акінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 грудня 2010 року о 12 год. 40 хв.

Судовий розгляд справи, призначений на 20 грудня 2010 року, через неявку в судове засідання представника відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, було відкладено на підставі пункту 3 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України на 14 січня 2011 року об 11 год. 45 хв.

У судове засідання, призначене на 14 січня 2011 року, прокурор, представники Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області та відповідача не з’явились. Матеріали справи містять клопотання прокурора та заяву представника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не з’явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 104, 113).

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-ХІІ, під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів  та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядок і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон України № 2181-III) передбачено, що платники податків  - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Елена» (місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, Привокзальна площа, буд. 5) зареєстроване Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області як юридична особа 28.10.1996, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № Ю0010310 (копія свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (а.с. 64).

Як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Славутичі Київської, що підтверджується даними довідки Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області від 05.06.2009 № 111 (а.с. 124).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 259297 грн. 00 коп.

Крім того, у червні, грудні 2009 року та червні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII, проведені невиїзні документальні (камеральні) перевірки своєчасності сплати Закритим акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Елена» узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами яких складені акти від 11.06.2009 № 560, 16.12.2009 № 1108 та 02.06.2010 № 285/1502/24222768.

Під час перевірок податковим органом виявлені порушення Закритим акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Елена» норм податкового законодавства, а саме: підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі актів перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення – рішення від 11.06.2009 № 0008301502/0, 11.06.2009 № 0008291502/0, 17.12.2009 № 0009701502/0 та 03.06.2010 № 0000721502/0, згідно з якими відповідно до приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III до відповідача застосовані штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму, відповідно, 249 грн. 55 коп., 1200 грн. 00 коп., 3742 грн. 36 коп. та 20894 грн. 65 коп.

Податкові повідомлення – рішення від 11.06.2009 № 0008301502/0, 11.06.2009 № 0008291502/0 та 03.06.2010 № 00000721502/0 отримані представником відповідача, відповідно, 15.06.2009 та 10.06.2010, що підтверджується його підписом на корінцях вказаних податкових повідомлень – рішень (зворотній бік а.с. 61, 63, а.с. 123).

Податкове повідомлення – рішення від 17.12.2009 № 0009701502/0 отримано представником відповідача 27.01.2010, про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 119).

Крім того, податковим органом, на підставі підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України № 2181-III, нараховано пеню на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій) у розмірі 12079 грн. 15 коп.

Враховуючи вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181- III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 17.02.2009 № 1/17 на суму 697 грн. 91 коп. та другу податкову вимогу від 19.03.2009 № 2/25 на суму 25506 грн. 99 коп., які були отримані представником відповідача, відповідно, 17.02.2009 та 24.03.2009, що підтверджується його підписом на корінці першої податкової вимоги (а.с. 60) та копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - другої податкової вимоги (а.с. 59).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України № 2181-III, податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-III, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181- III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області податкові декларації з податку на додану вартість за травень – грудень 2009 року та січень – травень 2010 року, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 18-58).

Загальна сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем відповідно до вказаних декларацій, становить 259297 грн. 00 коп.

Узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість платником податків у строк, визначений законом, сплачена не була.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181- III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податковий орган, виявивши при проведенні перевірок 11.06.2009, 16.12.2009 та 02.06.2010 порушення відповідачем норм податкового законодавства, а саме: підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III, що полягало у сплаті відповідачем податку на додану вартість у розмірі, відповідно, 499 грн. 10 коп., 6000 грн. 00 коп., 7484 грн. 70 коп. та 41789 грн. 29 коп. з порушенням терміну сплати податкового зобов`язання, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181- III, правомірно застосував до відповідача штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму, відповідно, 249 грн. 55 коп., 1200 грн. 00 коп., 3742 грн. 36 коп. та 20894 грн. 65 коп.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-III, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України № 2181-III передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України № 2181-III, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 1.3 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до статті 11 Закону України № 2181-ІІІ, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.

Статтею 5 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межи його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкові вимоги від 17.02.2009 № 1/17, 19.03.2009 № 2/25 та податкові повідомлення – рішення від 11.06.2009 № 0008301502/0, 11.06.2009 № 0008291502/0, 17.12.2009 № 0009701502/0 та 03.06.2010 № 00000721502/0, податковий борг є узгодженим.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 297462 грн. 71 коп.

Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, довідкою – розрахунком Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області від 23.07.2010 № 24-061 (а.с. 8) та обліковою карткою платника (зворотній бік) (а.с. 11-16).

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII, фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення до Державного бюджету України податкового боргу, позов прокурором пред`явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

Доводи представника відповідача, викладені у заяві від 01.11.2010 № 151 (а.с. 102-103), про порушення прокурором м. Славутича Київської області приписів статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, що виявилось у ненадісланні на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами, у зв’язку з чим, на його думку, позов підлягає залишенню без руху, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV), до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною п`ятою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV) передбачено, що копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі невідкладно після постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їхні процесуальні права і обов’язки. Відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI до статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, згідно з якими суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позовну заяву разом з її копією та копіями всіх документів (для їх направлення відповідачу) подано прокурором 29.07.2010, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в той час як положення статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, набрали чинності 30.07.2010.

Принцип юридичної визначеності полягає у тому, щоб особі не чинилися на підставі нового закону перешкоди у реалізації її права на судовий захист, якщо вона вчинила усі дії відповідно до попереднього закону і тоді, коли він був чинним.

Враховуючи, що право звернення прокурора до суду за захистом прав і законних інтересів держави реалізовано шляхом подання позовної заяви відповідно до вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV ) та зважаючи на те, що на момент відкриття провадження у справі встановлено нові обов`язки щодо подання позовної заяви, суд не може вимагати їх виконання та застосовувати будь – які інші негативні наслідки, передбачені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами направлено судом на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням. Зазначені обставини підтверджуються супровідним листом від 04.08.2010 (а.с. 74), реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції по Київській області з відбитком штампу відділення поштового зв`язку від 10.08.2010 (а.с. 75) та копією рекомендованого поштового відправлення (а.с. 78).

Таким чином, відповідач, отримавши копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, мав можливість скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, проте свідомо не надав суду письмові пояснення, доводи чи заперечення проти позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 297462 грн. 71 коп. відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 297462 (двісті дев`яносто сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С. В. Харченко