Постанова № 13689058, 17.12.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2010 року Справа № 2а-378/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В., при секретарі: Шкапі К.В., за участю:

представника позивача Маковій О.О.,

представника Відкритого акціонерного товариства «Борекс» Пилипчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області до

про 1) Відкритого акціонерного товариства «Борекс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп»

стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Борекс» (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» (далі відповідач-2) про стягнення з відповідачів у дохід держави коштів, отриманих за нікчемними угодами, у сумі 610788 грн. 51 коп. з кожного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Борекс» податковим органом виявлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» та Відкритим акціонерним товариством «Борекс» було здійснено господарську операцію, за якою відповідач-2 здійснив поставку відповідачу-1 металопродукції в обмін на техніку виробництва останнього.

Вказана господарська операція, як вважає позивач, має ознаки бартерної, проте договори купівлі-продажу (міни, бартеру тощо) між підприємствами не укладались, що є порушенням приписів статті 1 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV. Будь-які підтверджуючі документи щодо транспортування вказаної продукції для перевірки відповідачем-1 також надані не були.

Позивач зазначає, що внаслідок реалізації даної господарської операції, зокрема, відповідач-1 отримав товар на загальну суму 610788 грн. 51 коп., у зв`язку з чим у подальшому збільшив суму податкового кредиту на 101798 грн. 08 коп.

На думку позивача, відповідачі не ставили за мету отримання продукції, товари відповідно до бартерних угод фактично не передавались, а відтак Відкрите акціонерне товариство «Борекс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» мали намір зменшити обєкт оподаткування податком на прибуток та збільшити податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач вважає, що договір є нікчемним, оскільки його укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, та стягнути у доход держави все одержане відповідачами за нікчемним зобов'язанням.

Представник відповідача-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що договір бартеру, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Борекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує правовий порядок.

В обґрунтування заперечень представник відповідача-1 посилався на те, що господарські операції, які перевірялися, здійснювались між резидентами України, а отже посилання позивача на порушення статті 1 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV є безпідставними.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що транспортні перевезення продукції замовлялися та здійснювалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп», тому висновки податкового органу щодо непідтвердження транспортування продукції є передчасними і не можуть свідчити про суперечність даної операції інтересам держави та суспільства. Також відповідач-1 наголошував на реальність господарських операції, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (рухом готової продукції зі складу, видатковими накладними тощо), у звязку з чим, на його думку, в діях відповідачів відсутні ознаки порушення законодавства, а відтак вимоги позивача є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Відповідач-2 заперечень проти позову не надав, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: 69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. 40 років Радянської України, буд. 41, оф. 15.

До суду повернулися конверти, направлені на адресу відповідача, із відмітками підприємства звязку про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» за зазначеною адресою.

Згідно з частиною восьмою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Борекс» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області з 21.10.1996 за № 143, що підтверджується даними довідки Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 11.12.2008 № 655.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» (місцезнаходження: 69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 41, оф. 15) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради як юридична особа 17.12.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 1103102 0000 021793 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 024428).

Відповідач-2 на момент виникнення спірних правовідносин перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та був платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100096077 НБ № 099095.

У вересні листопаді 2008 року працівниками Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області згідно направлення на перевірку від 29.09.2008 № 74, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Борекс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.06.2008, за результатами якої складено акт від 14.11.2008 № 842/23-05764593 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки посадовими особами позивача встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Борекс» мало взаємовідносини за господарськими зобов`язаннями з підприємствами, які перебувають на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп».

Так, згідно з даними акта перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» поставило Відкритому акціонерному товариству «Борекс» металопродукцію. В розрахунок за придбану металопродукцію Відкрите акціонерне товариство «Борекс» поставило відповідачу-2 техніку власного виробництва (екскаватори, лонжерони, башмаки, ковші).

Податковим органом встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Борекс» придбано товар (металопродукцію) на загальну суму 610788 грн. 51 коп. та включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 101798 грн. 88 коп., що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

З метою проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» позивачем направлено відповідні запити до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Проте матеріалів проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» станом на день прийняття рішення суду не надано.

За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, договори бартеру між Відкритим акціонерним товариством «Борекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» за період з 01.07.2007 по 31.06.2008 не укладались, підтверджуючі документи щодо транспортування продукції до перевірки не надані.

Відтак, позивач вважає, що вказані правочини вчинені Відкритим акціонерним товариством «Борекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, та порушує встановлений публічний порядок, а відтак є нікчемними.

За таких обставин, виявивши при проведенні перевірки у період з 29.09.2008 по 07.11.2008 порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 вимог закону, позивач у січні 2009 року звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, а саме - стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Борекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 610788 грн. 51 коп. з кожного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушили права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини перша та друга статті 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В матеріалах адміністративної справи наявні: копія договору від 24.03.2008 № 12/1, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, відповідно до пункту 3.3 якого, за згодою сторін можливе проведення міни (бартеру) товару; копії листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» на адресу відповідача-1, що підтверджують взаємовідносини відповідачів з приводу поставки вказаних товарів; копії специфікації постачання товарів, видаткових та податкових накладних та довіреностей на їх отримання.

Зазначені документи свідчать про проведення відповідачем-1 та відповідачем-2 бартерних операцій з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Посилання представника позивача на порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 вимог Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV, згідно з приписами якого товарообмінні (бартерні) операції у галузі зовнішньоекономічної діяльностіоформлюються бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Під час судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» є громадянин іншої держави, а відтак до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV.

Проте, дані твердження є необґрунтованими, безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки підприємство - нерезидент це юридична особа з місцезнаходженням за межами України, що створена та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави (пункт 1.16 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Суд звертає увагу позивача на те, що як відповідач-1 так і відповідач-2 є резидентами України та не проводять бартерні операції в галузі зовнішньоекономічної діяльності, оскільки являються юридичними особами, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Крім цього, позивачем не заперечувався факт того, що до видів діяльності Відкритого акціонерного товариства «Борекс» відноситься, окрім іншого, оптова торгівля екскаваторами різних марок, експорт екскаваторів та продаж автозапчастин.

Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.12.2009, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення відповідачем-1 та відповідачем-2 зазначених операцій з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Доказів наявності обставин щодо неможливості фактичного здійснення Відкритим акціонерним товариством «Борекс» господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарами (послугами), які не вироблялись (не надавались) або які не могли бути вироблені (надані) в обсягах, зазначених відповідачем-1 у документах бухгалтерського обліку, позивачем суду не надано.

Поряд з цим, як встановлено в акті перевірки, операції з міни (бартеру) підтверджені податковими накладними, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» на користь Відкритого акціонерного товариства «Борекс», а саме: № 47 від 28.03.2008 на загальну суму 142500 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 23750 грн. 00 коп.), № 62 від 15.04.2008 на загальну суму 50394 грн. 52 коп. (у тому числі ПДВ на суму 8399 грн. 08 коп.), № 72 від 05.05.2008 на загальну суму 218802 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 36467 грн. 00 коп.), № 138 від 05.06.2008 на загальну суму 88582 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 14763 грн. 67 коп.), № 140 від 05.06.2008 на загальну суму 34860 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 5810 грн. 00 коп.), № 99 від 10.06.2008 на загальну суму 75649 грн. 99 коп. (у тому числі ПДВ на суму 12608 грн. 33 коп.).

В розрахунок за придбану металопродукцію Відкрите акціонерне товариство «Борекс» поставило техніку власного виробництва та видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп» наступні податкові накладні: № 1197 від 28.03.2008 на загальну суму 93420 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 15570 грн. 00 коп.), № 2107 від 07.05.2008 на загальну суму 106572 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 17762 грн. 00 коп.), № 2108 від 08.05.2008 на загальну суму 206952 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 34492 грн. 00 коп.), № 2598 від 13.06.2008 на загальну суму 120348 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 20058 грн. 00 коп.).

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені видаткові накладні на відвантаження та отримання продукції, відповідні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, листи на виготовлення продукції тощо.

Зазначені документи підтверджують здійснення відповідачем-1 та відповідачем-2 бартерних операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Доказів щодо невідповідності наданих Відкритим акціонерним товариством «Борекс» первинних документів приписам чинного законодавства позивачем суду не надано.

Відсутність саме у Відкритого акціонерного товариства «Борекс» підтверджуючих документів щодо транспортування продукції не може бути єдиним та достатнім доказом, який свідчить про безтоварність операцій між відповідачами.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлений на незаконне заволодіння державним майном водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направленого на незаконне заволодіння державним майном має бути доведений умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що в України діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суду не надано доказів визнання недійними правочинів між відповідачами у судовому порядку.

Посилання позивача на порушення відповідачами публічного порядку не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодних доказів, які б свідчили про притягнення посадових осіб відповідача-1 та відповідача-2 до кримінальної відповідальності позивачем суду надано не було.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, акта перевірки вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області не встановлено порушення відповідачем-1 вимог закону при визначенні валового доходу та податкових зобов`язань, їх заниження або завищення.

Крім того, податковим органом не виявлено порушень Відкритим акціонерним товариством «Борекс» податкового законодавства в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Модуль Білд Груп».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодних доказів, як свідчать про намір відповідача-1 та відповідача-2 при здійсненні господарських операцій щодо міни (бартеру) діяти з метою уникнення оподаткування фінансового-господарських результатів їх виконання, незаконного привласнення податку на додану вартість, а відтак не доведено їх умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

Позивачем також не надано суду доказів укладення договорів з порушенням господарської компетенції, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідачів, а також доказів наявної у них податкової заборгованості з податку на додану вартість саме з даних правовідносин на дату складання акта перевірки.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними або безтоварними, оскільки позиція позивача про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

В силу положень частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобовязаний взяти на себе тягар доказування розміру застосованих санкцій та правомірності їх формування замість сторони у справі - субєкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доказів понесення будь-яких судових витрат відповідачем суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у звязку з чим судові витрати на користь відповідача з Державного бюджету України присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Харченко

Постанову складено у повному обсязі 21 грудня 2010 року.