Рішення № 136890548, 28.05.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/1274/26

2/621/1562/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС",

представник позивача - Сахарова О. І.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Ткаченко І. Б.,

розглянувши за відсутності учасників справи у судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

16.04.2026 від ТОВ "ФК "ЕЙС" через систему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022 у загальному розмірі 12 255 грн 41 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.01.2022 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 886378599 на суму 10 000 грн 00 коп.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7Y5Y7. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Позивачем доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн 00 коп. шляхом перерахування через банк провайдер.

В подальшому, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума склала 10 500 грн 00 коп.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" уклали договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладені додаткові угоди, згідно умов яких, ТОВ "Таліон плюс" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022.

30.10.2023 ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу № 30/1023-01, згідно умов яких, ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022.

11.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно умов яких, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022.

Водночас, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору № 886378599 від 25.01.2022, тому виникла заборгованість у розмірі 12 255 грн 41 коп., яка складається з: 10 500 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 1 755 грн 41 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказ надсилання відповідачу на дійсну адресу зареєстрованого місця проживання копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43, частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України.

01.05.2026 представник позивача Сахарова О. І. надіслала заяву про усунення недоліків, а також долучила доказ надсилання відповідачу на дійсну адресу зареєстрованого місця проживання копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43, частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 28.05.2026, а також витребувано від АТ КБ "Приватбанк" інформацію щодо банківської картки ОСОБА_1 .

11.05.2026 представник відповідача Ткаченко І. Б. надіслав клопотання, в якому просив ознайомитися з матеріалами справи.

19.05.2026 представник відповідача Ткаченко І. Б. надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

На обґрунтування відзиву зазначив, що кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022, а саме п. 1.7. визначено, що строк кредитування становить 30 днів, а саме до 24.02.2022. При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", відповідно до якої: строк кредитування становив 30 днів, будь-які дії, спрямовані на продовження строку користування кредитом, відповідачем не вчинялися, таблиця щодо продовження дисконтного періоду не містить жодного запису.

Строк виконання зобов`язання у передбаченому договором порядку не продовжувався. Пунктом 1.12.1 передбачено, що у разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду зобов`язання щодо повернення кредиту може відкладатися щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Таким чином, навіть за найбільш сприятливого для позивача обчислення, граничний строк виконання зобов`язання настав не пізніше травня 2022 року, з моменту настання прострочення виконання зобов`язання у кредитора виникло право на звернення до суду за захистом свого права. Однак, з даним позовом позивач звернувся лише у 2026 році.

Відповідач заявляє про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України та вважає заявлені позовні вимоги такими, що подані після спливу встановленого законом строку звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідач звертає увагу суду на те, що після укладення кредитного договору між сторонами не укладались додаткові угоди щодо зміни строків виконання зобов`язань, позивачем не надано доказів реструктуризації заборгованості, відсутні докази здійснення відповідачем платежів після спливу строку кредитування, відсутні будь-які докази вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання боргу чи переривали перебіг позовної давності. Фактично право вимоги у кредитора виникло ще у 2022 році, а тому трирічний строк позовної давності сплив задовго до моменту звернення позивача до суду.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц ).

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для автоматичного зупинення перебігу позовної давності без доведення обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду із відповідним позовом. Передбачених законом підстав для зупинення чи переривання перебігу позовної давності позивачем не наведено.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

У зв`язку із викладеним відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу:

Розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен відповідати критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони. З огляду на характер спірних правовідносин, типовість позовної заяви, обсяг виконаних процесуальних дій та співвідношення заявлених витрат до ціни позову, відповідач вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, а також не є співмірним з ціною позову та складністю справи. Тому, відповідач просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

20.05.2026 представник позивача Сахарова О. І. надіслала відповідь на відзив, де вказала, що заперечення представника відповідача у відзиві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Таким чином, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізував своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану та останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

До правових наслідків передбачених статті 625 ЦК України загальна позовна давність порушення грошового зобов`язання, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В охоронних правовідносинах у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання - права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредитну лінію на суму 10 500 грн 00 коп. строком на 30 днів.

Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконав.

Відповідно умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу:

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Частинами 2-3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-Е від 20.08.2025, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

21.05.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

28.05.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Сахарова О. І. у позовній заяві просила проводити судовий розгляд за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача Ткаченко І. Б. засобами телефонного зв`язку просив проводити судовий розгляд за його відсутності, при ухваленні рішення просив врахувати відзив на позовну заяву.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними паспорта споживчого кредиту продукту "Смарт" до Договору № 886378599 від 25.01.2022, договору кредитної лінії № 886378599 від 25.01.2022, заявки на отримання грошових коштів в кредит від 25.01.2022, порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (нова редакція), довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", алгоритму дій ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" стосовно укладення кредитних договорів, платіжного доручення від 25.01.2022, 26.01.2022, 27.01.2022, інформації від АТ КБ "ПриватБанк", підтверджується, що 25.01.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 886378599, за умовами якого останній отримав 10 000 грн 00 коп., на строк 30 днів (до 24.02.2022), тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка, процентів річних - дисконтна процентна ставка: 3,65 % - 766,50 %, індивідуальна процентна ставка: 383,25 % - 766,50 %, базова процентна ставка: 766,50 %. Договір містить електронний підпис ОСОБА_1 в якості позичальника (а. с. 12-36, 149-151).

Право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022 підтверджується: договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, до договору факторингу № 28/1118-01 укладених з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс"; договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, укладеним між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та додатками до нього; договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеним між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" та додатками до нього (а. с. 45-81).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 886378599 від 25.01.2022, виписки з особового рахунку за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022, відповідач ОСОБА_1 , станом на 26.12.2025 має заборгованість у розмірі 12 255 грн 41 коп., яка складається з: 10 500 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 1 755 грн 41 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а. с. 82-85).

Зазначений розрахунок заборгованості містить відомості про порядок, дату та суми нарахування, а також відомості про сплату 27.02.2022 ОСОБА_1 відсотків на суму 15 грн 00 коп., таким чином, відповідач ОСОБА_1 визнав умови договору та вчиняв дії на його виконання.

На виконання ухвали суду від 01.05.2026 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 у період з 25 .01.2022 по 01.02.2022 було зараховано загальну суму 10 500 грн 00 коп.

Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером за платіжною карткою № НОМЕР_1 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а. с. 149-151).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання електронних даних за участю третіх осіб, може здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без їх використання.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням 25.01.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору № 886378599, та подальшим укладанням договорів факторингу, за умовами яких позивач набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості 12 255 грн 41 коп., що передбачена умовами кредитного договору.

Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не спростовано відповідачем та його представником.

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем та його представником не надано.

Представник відповідача Ткаченко І. Б. заперечував проти позовних вимог. Вважав, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Враховуючи викладене позовна давність у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин з лютого 2022 року по 04.09.2025 на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв`язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв`язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, в цій справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 886378599 від 25.01.2022 підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 12 255 грн 41 коп., яка складається з: 10 500 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 1 755 грн 41 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Ткаченко І. Б. заперечував проти витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Доказів щодо невчинення представником позивача дій, спрямованих на захист прав свого довірителя, їх необґрунтованості та нерозумності матеріали справи не містять.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги від 20.08.2025; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25770941651 від 01.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (а. с. 86-89).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

Також, документально підтверджені витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. (а. с. 9).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 12 255 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повне рішення складене 28.05.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко