Ухвала суду № 136890405, 27.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9979/25

1-кп/569/645/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , полковника, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Суть клопотання

На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240030000045 від 12.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Звертаючись до суду із вказаним клопотанням, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання. Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував можливістю впливати на свідків, оскільки обвинувачений ознайомившись із матеріалами кримінального провадження усвідомлений про місце проживання, що дає йому підстави незаконно на них впливати.

Захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання. Доводи захисника в обґрунтування зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу зводяться до зменшення ризиків, належної процесуальної поведінки, наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, а також наголосила, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язанні в достатній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

2. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з наведених у ньому мотивів, заперечував проти зміни запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості обвинувачення та ризиків не надала жодних належних та допустимих доказів. Обвинувачений та захисник підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання.

3. Мотиви суду

З метою забезпечення повного і ефективного судового розгляду, дотримання розумності строків розгляду і процесуальної економії часу суд дійшов до висновку розглядати клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання про зміну запобіжного заходу одночасно, оскільки вони передбачають дослідження одних і тих самих обставин стосовно того самого обвинуваченого.

Вирішуючи вказане клопотання суд прийшов до наступних висновків.

Ухвалою Рівненського міського суду від 01.04.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 01.06.2026.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачене право обвинуваченого та його захисника подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, та те, що на даний час свідки в судовому засіданні не допитані, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Беручи до уваги обставини належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду справи, відсутність нарікань на його поведінку з боку суду та сторони обвинувачення, відсутність фактів затягування судового розгляду зі сторони останнього, суд дійшов висновку, що хоча ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями, дотепер продовжують існувати, втім ризик переховування ОСОБА_4 від суду та ризик впливу на свідків зменшилися.

З огляду зменшення актуальності ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику впливу на свідків, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, яке в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого.

У зв`язку із обранням обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та встановлення ризиків кримінального провадження, суд вважає за необхідне визначити обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд вважає за необхідне визначити обов`язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 196, 201, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Пеньки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , полковнику, раніше не судимому, раніше застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_4 , строком на 2 (два) місяці, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у випадку невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024240030000045 від 12.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7