Постанова № 136888589, 26.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5910/26

Провадження №3/367/1332/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Янковому І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , головного бухгалтера КП «БУЧАЗЕЛЕНБУД» Бучанської міської ради, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

В період часу 01.07.2019-30.11.2025 головний бухгалтер КП «БУЧАЗЕЛЕНБУД» Бучанської міської ради ОСОБА_1 порушила вимоги Податкового Кодексу України, а саме: пп. 168.1.1, 168.1.2 п 168.1 ст. 168, абз «а» п. 176.2 ст. 176, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету за період, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 377474,36 грн; пп. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вересні 2022 року в сумі 9878,04 грн; п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 168.1.1 та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору у сумі 173838,15 грн, п. 16-1, підрозділу 10 розділу ХХ, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, що призвело до несплати військового збору в сумі 10115,45 грн; п. 16-1, підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору у вересні 2022 року в сумі - 675 грн, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

В судове засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Частиною 1 ст. 163-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Згідно з фактичних обставин справи, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення № 54/10-36-24-06/41141202 від 17.04.2026, події, які стали підставою для складання протоколу, мали місце в період з 01.07.2019 по 30.11.2025, і були зафіксовані у протоколі 17.04.2026.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-4 КУпАП, не є триваючим.

Слід зазначити, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому суд зауважує, що правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , неможливо вважати триваючим, оскільки воно вважається вчиненим в день наступний за граничним днем сплати грошового зобов`язання, і є разовим порушенням за один конкретний період, тому такі дії утворюють закінчений склад адміністративного правопорушення.

Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 11.12.2018 у справі №242/924/17 (провадження №К/9901/38815/18).

З огляду на викладене вище вбачається, що правопорушення яке зазначене в протоколі у відношенні ОСОБА_1 , не носить характер триваючого, та на час розгляду справи, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.04.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за вчинення нею в період 01.07.2019-30.11.2025 року адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, тобто останній день накладення стягнення - 28.02.2026. Суд звертає увагу, що дана справа надійшла до суду лише 07.05.2026 року. Таким чином, даний протокол було складено та передано до суду вже після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з часу вчинення адміністративного правопорушення, строки встановлені ст. 38 КУпАП закінчилися, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає закриттю з підстав передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.

При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Ця норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання вини чи невинуватості особи, оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічне положення міститься в рішенні ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, згідно з яким, у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не має вирішуватися.

Також, відповідно до висновку Вищого адміністративного суду України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», у разі закриття провадження по справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не встановлюється. Отже, після закінчення вказаних строків унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з`ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.

Більш того, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Отже, суд звертає увагу на те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За положеннями статті 284 КУпАП судовим рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 163-4, 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 247, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Я.В. Шестопалова