Рішення № 136886876, 28.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15754/25

Номер провадження2-о/205/117/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лященко Ірина Юріївна, про встановлення факту належності договору купівлі-продажу на житловий будинок, заінтересовані особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Лященко І.Ю., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що мають юридичне значення, належності правовстановлюючих документів. В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою про проведення реєстраційних дій спрямованих на проведення державної реєстрації набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

03.10.2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Александрук Ганною Вікторівною Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надано рішення про відмову в проведені реєстраційних дій № 81161075 від 03.10.2025 р. Відмова вмотивована тим, що для проведення державної реєстрації набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 разом із заявою про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69129716 від 29.09.2025 р. до розгляду державного реєстратора було надано договір купівлі-продажу, посвідчений 18.09.1987 року за реєстровим N? 2-3725 Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зі змісту якого вбачається, що право власності на вказаний житловий будинок набула гр. ОСОБА_2 , проте із вищевказаною заявою про державну реєстрацію прав звернулась гр. ОСОБА_1 . Тому, ОСОБА_1 має необхідність встановлювати належність правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1987 року зареєстрованого в реєстрі за № 2-3725.

Встановлення вищезазначеного факту має для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридичне значення, оскільки невідповідність між документами, а саме різність у написанні прізвища та по батькові перешкоджає зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказана ситуація виникла у зв`язку з неправильним написанням її по батькові фахівцями Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори та оформленням документів станом на час їх оформлення російською мовою. Просила суд встановити факт належності договору купівлі-продажу на житловий будинокпосвідчений Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1987 року зареєстровано в реєстрі за № 2-3725 на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт, того що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією же особою.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її представник адвокат Лященко Ірина Юріївна надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, вимогу викладену в заяві підтримують у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви задоволенню за наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

За правовими позиціями Верховного Суду щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документі, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки.

Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що у судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

У разі, коли в документах, на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ, також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів можливо лише у судовому порядку.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Частиною 8 ст. 18 даного Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою про проведення реєстраційних дій спрямованих на проведення державної реєстрації набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

03.10.2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Александрук Ганною Вікторівною Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надано рішення про відмову в проведені реєстраційних дій № 81161075 від 03.10.2025 р. Відмова вмотивована тим, що для проведення державної реєстрації набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 разом із заявою про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 69129716 від 29.09.2025 р. до розгляду державного реєстратора було надано договір купівлі-продажу, посвідчений 18.09.1987 року за реєстровим N? 2-3725 Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зі змісту якого вбачається, що право власності на вказаний житловий будинок набула гр. ОСОБА_2 , проте із вищевказаною заявою про державну реєстрацію прав звернулась гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1987 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-3725, ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення, посвідченого держнотконторою м. Стара Вижівка 03.07.1985 року за реєстром № 457 від імені ОСОБА_4 , та по дорученню, посвідченому 2-ю державною нотаріальною конторою м. Дніпропетровська 11.07.1985 року за реєстром № І-2957, від імені ОСОБА_5 , продали громадянці ОСОБА_2 шлакоблочний будинок за адресом: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 322 кв.м.

Відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_2 від 18.03.1985 року, який посвідчено начальником міжміського бюро технічної інвентаризації Колесником Н.П., в якому зазначено, що ОСОБА_2 - є власницею будинку на підставі договору купівлі - продажу від 18.09.1987 року.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, номер витягу № 2024/011489634, який сформовано 23.09.2024 року, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресом АДРЕСА_1 з 18.11.1987 року.

12.03.2002 року Головне Архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради направило ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 висновок за вихідним № СН - 501.

Відповідно до Землевпорядної справи № 051195 по інвентаризації меж земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_1 громадянки України - ОСОБА_1 від 2002 року, яке було видано з заявою ОСОБА_2 , Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів було проведене технічне завдання № 81/712 за виконання топографо - геодезичних робіт з інвентаризації меж земельної ділянки, де замовником послуги рахується ОСОБА_1

03.12.2002 року актом встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, у присутності суміжних користувачів, складено акт, та проведено встановлення у натурі меж земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 , яка знаходиться за адресом АДРЕСА_1 .

31.12.2003 року громадянці ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ДП № 060807, відповідно до якого ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 0,0314 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, номер витягу 2024/011490701, який сформовано 23.09.2024, чоловік ОСОБА_1 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресом АДРЕСА_1 з 07.05.1988 року. Факт того, що останній є чоловіком заявниці підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що внаслідок перекладу з російської мови на українську, під час укладення договору купівлі продажу від 18.09.1987 року не вірно зазначено прізвище та по батькові ОСОБА_2 , замість вірного ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до різного написання прізвища та по батькові (технічної описки) в інших документах.

Дані обставини перешкоджають ОСОБА_1 зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в установленому законом порядку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу на житловий будинок, посвідчений Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1987 року, зареєстрований в реєстрі за № 2-3725, на житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення даного факту для заявника ОСОБА_1 має юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її права на державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок, при цьому внести відповідні виправлення до зазначеного документа в позасудовому порядку заявник не має можливості.

Суд, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи вищенаведені норми права, керівні роз`яснення Верховного Суду, проаналізовані судом письмові матеріали справи, задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

При цьому суд відмовляє у задоволенні заяви в частині вимог про встановлення факту того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією же особою, оскільки дана вимога є юридично неспроможною та не входить до компетенції суду при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Керуючись ст.ст. 263-265, 293, 315,319 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лященко Ірина Юріївна, про встановлення факту належності договору купівлі-продажу на житловий будинок, заінтересовані особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна, задовольнити частково.

Встановити факт належності договору купівлі-продажу на житловий будинок,посвідчений Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 18.09.1987 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-3725, на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні частини вимог заяви про про встановлення факту того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією же особою, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Лященко Ірина Юріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП № 002292 від 16.07.2019 року, адреса провадження діяльності: вулиця Командира Юніна,95, місто Дніпро,49000;

Заінтересовані особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40392181, адреса: проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, місто Дніпро,49000;

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна, адреса: проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, місто Дніпро,49000.

Суддя О.О. Костромітіна