Рішення № 136880894, 26.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8747/26

пр. № 2/759/8808/26

26 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 65 424,25 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 1) 08.11.2019 кредитний договір № 2001445260801, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 30 000,00 грн.; 2) 09.03.2023 кредитний договір № 1011392860, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 49 072,99 грн.

Позивач зазначив, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.02.2026 склала:

1) По кредитному договору від 08.11.2019 № 2001445260801 - 26 438,82 грн., з яких: 16 295,72 грн. - заборгованість за кредитом; 10 143,10 грн. - заборгованість за процентами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією;

2) По кредитному договору від 09.03.2023 № 1011392860 - 38 985,43 грн., з яких: 26 283,60 грн. - заборгованість за кредитом; 3,07 грн. - заборгованість за процентами; 12 698,76 грн. - заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 02.02.2026 склала 65 424,25 грн.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, позивач просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з копії паспорта громадянина України відповідача, наявного у матеріалах справи, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10 квітня 2026 року відповідачу ОСОБА_1 була направлена на його останню відому адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт повернувся до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості у даному судовому засіданні.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом встановлено, що 08.11.2019 ОСОБА_1 особисто у відділенні банку підписав заяву № 2001445260801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив беззастережне прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ознайомлення зі змістом договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також засвідчила розуміння змісту та порядку надання банківських послуг.

У підписаній заяві № 2001445260801 ОСОБА_1 висловив прохання про відкриття на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та про надання йому кредитної картки миттєвого випуску № НОМЕР_2 із встановленням на рахунку кредитного ліміту у сумі 30 000 грн. із реальною річною процентною ставкою у розмірі 47,88 %. Заява містить погодження уповноваженої службової особи банку на відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_1 .

У той же день, 08.11.2019, ОСОБА_1 отримав, ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту, що містить вичерпну інформацію щодо істотних умов кредитування, зокрема, строку кредитування (12 місяців з автоматичною пролонгацією), типу та розміру процентної ставки (фіксована, 47,88% річних), реальної річної процентної ставки, загальних витрат за кредитом тощо.

Таким чином, 08.11.2019 ОСОБА_1 приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якого між ним та АТ «ПУМБ» виникло, зокрема, кредитне зобов`язання, у відповідності до якого АТ «ПУМБ» зобов`язалося відкрити на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок, здійснити випуск кредитної картки із встановленням на ній кредитного ліміту погодженого розміру та наданням можливості використання кредитних коштів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання у встановленому порядку і строки.

Зі змісту заяви № 2001445260801, виписки по особовому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що АТ «ПУМБ» відкрило на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок, видавши йому кредитну картку із погодженим кредитним лімітом, а також надало можливість використання кредитних коштів.

У свою чергу, ОСОБА_1 вільно користувався кредитними коштами, витрачаючи їх на особисті потреби. Окрім цього, ОСОБА_1 періодично здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, чим підтвердив факт виникнення грошового зобов`язання перед АТ «ПУМБ».

Зі змісту довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається, що кредитний ліміт за договором № 2001445260801 поступово було збільшено до 30 000,00 грн. Заперечень ОСОБА_1 проти зміни розміру кредитного ліміту не зафіксовано. Навпроти, випискою по банківському рахунку підтверджено факт продовження використання ОСОБА_1 кредитних коштів і після збільшення кредитного ліміту.

Таким чином, АТ «ПУМБ» належним чином виконало своє зобов`язання за договором.

Із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2001445260801 від 08.11.2019 встановлено, що відповідач станом на 03.02.2026 (включно) має заборгованість перед банком у розмірі 26 438,82 грн. з яких: заборгованість по сумі кредиту - 16 295,72 грн.; заборгованість за відсотками - 10 143,10 грн.; заборгованість за комісією - 0,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 09.03.2023 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису ОТР-паролю підписано заяву № 1011392860 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою просив надати йому споживчий кредит із цільовим призначенням: а) погашення заборгованості; б) сплата разової комісії банку. Сума кредиту 49 072,99 гривень із процентною ставкою: 0,01 % річних строком на строк 36 місяців та зазначено комісію за обслуговування кредитної заборгованості: 1,4%.

Спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: банківський переказ на рахунок за реквізитами. Окрім цього, сторонами було погоджено графік здійснення платежів.

У той же день, 09.03.2023, ОСОБА_1 отримав, ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту, що містить вичерпну інформацію щодо істотних умов кредитування, зокрема, строку кредитування (36 місяців), типу та розміру процентної ставки (фіксована, 0,01% річних), реальної річної процентної ставки, загальних витрат за кредитом, графіку платежів тощо.

Таким чином, 09.03.2023 ОСОБА_1 приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якого між ним та АТ «ПУМБ» виникло, зокрема, кредитне зобов`язання, у відповідності до якого АТ «ПУМБ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 49 072,99 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти і комісію за їх використання у встановленому порядку і строки.

У відповідності до платіжної інструкції № TR.63195872.70651.25578 від 09 березня 2023 року АТ «ПУМБ» здійснило платіж у розмірі 49 072,99 грн. на користь ОСОБА_1 із призначенням платежу: «Надання кредитних коштів за договором № 1011392860 від 09/03/2023 за позикою ОСОБА_1 ».

Таким чином, АТ «ПУМБ» виконало свої зобов`язання за договором № 1011392860 від 09.03.2023.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1011392860 від 09.03.2023, станом на 03.02.2026 (включно), відповідач ОСОБА_1 взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати кредиту, відсотків та комісії за його обслуговування належним чином не виконував.

Із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1011392860 від 09.03.2023 встановлено, що відповідач станом на 03.02.2026 (включно) має заборгованість перед банком в розмірі 38 985,43 грн. з яких: заборгованість по сумі кредиту - 26 283,60 грн.; заборгованість за відсотками - 3,07 грн.; заборгованість за комісією - 12 698,76 грн.

АТ «ПУМБ» направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу ОСОБА_1 за вих. №КНО-44.2.2/8100 від 04.02.2026, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача виконати зобов`язання перед АТ «ПУМБ» за кредитними договорами та погасити заборгованість у загальному розмірі 65 424,25 грн. протягом тридцяти днів з моменту отримання листа.

Вказане вбачається із письмової вимоги (повідомлення) за вих. №КНО-44.2.2/8100 від 04.02.2026 та списку №20260204 ПУМБ_559_1» згрупованих відправлень.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Зазначені положення викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Таким чином, підписавши заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач підтвердив, що він в повній мірі ознайомився з умовами отримання кредиту, розміром процентів за користування кредитними коштами.

Наданий банком розрахунок відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Отже, суд вважає встановленим існування між сторонами кредитних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний запропонований відповідачу договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наданий банком договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Отже, надана позивачем роздруківка Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги судом, оскільки вказана Публічна пропозиція не містить в собі підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Крім того, у відповідності до пункту 5 умов заяви № 1011392860 від 09.03.2023 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана сторонами, передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%, що у відповідності до графіку платежів становить 687,02 грн. щомісяця, а 24 732,72 грн. усього.

Суд звертає увагу, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватноправовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватноправовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд доходить висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. За даних обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, задоволенню не підлягає.

Із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 1011392860 від 09.03.2023 встановлено, що фактично на погашення заборгованості відповідачем сплачено: 22 789,39 грн. - за кредитом; 5,31 грн. - за процентами; 10 305,30 грн. - комісії.

Так, оскільки банком без належних на те правових підстав була нарахована відповідачу комісія за кредитним договором № 1011392860 від 09.03.203 на загальну суму 23 004,06 грн., з яких відповідачем сплачено 10 305,30 грн., які мали бути спрямовані на погашення відсотків та заборгованості за тілом кредиту, то загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 1011392860 від 09.03.2023 становить 15 981,37 грн. із розрахунку: 26 283,60 грн. (заборгованість за кредитом) + 3,07 грн. (заборгованість по процентам) - 10 305,30 грн. (кошти, внесені відповідачем в рахунок сплати комісії).

В іншому, із розрахунку вбачається, що саме за узгодженою сторонами спору відсотковою ставкою, у розмірі 0,01% річних, розраховано заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками.

Розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 2001445260801 від 08.11.2019 суд вважає правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає узгодженим між сторонами умовам.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що фактично отримані відповідачем грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також приймаючи до уваги приписи статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, є обґрунтованими: 1) за договором № 2001445260801 від 08.11.2019 у сумі 26 438,82 грн.; та 2) за договором № 1011392860 від 09.03.2023 у сумі 15 981,37 грн.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору № 2001445260801 від 08.11.2019 та № 1011392860 від 09.03.2023 з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 42 420,19 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 42 420,19 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 441 від 16.03.2023 зі змісту якої вбачається, що АТ «ПУМБ» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва.

Інших судових витрат сторонами справи не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 726,26 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ: 14282829; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість:

- за кредитним договором № 2001445260801 від 08.11.2019, станом на 03.02.2026, у розмірі 26 438 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 82 копійки;

- за кредитним договором № 1011392860 від 09.03.2023, станом на 03.02.2026, у розмірі 15 981 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 37 копійок;

а всього стягнути 42 420 (сорок дві тисячі чотириста двадцять) гривень 19 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ: 14282829; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 26 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко